Постанова Київський апеляційний суд № 761/22342/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/25/2020 Суддя 1 інстанції - Мальцев Д.О, Категорія: ст. 124 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року, провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Згідно протоколу, 25.05.2019 о 13 год. 20 хв. в м. Києві по просп. Перемоги, 9, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, чим створив аварійну ситуацію водію транспортного засобу «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, різко змінив напрямок та скоїв наїзд на дорожній знак. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. ОСОБА_2 , згідно протоколу інкримінувалось порушення п. 10.1. ПДР України, тобто вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.124 КУпАП. Разом з тим, закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції вказав, що з матеріалів справи неможливо встановити якими саме діями водій ОСОБА_2 порушив п. 10.1 ПДР України, та в чому саме полягає протиправність його дій під час керування транспортним засобом, як і неможливо встановити взаємозв`язку між діями водія ОСОБА_2 та дорожньо - транспортною пригодою за участю транспортного засобу Хюндай під керуванням ОСОБА_1 . Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2019 року та прийняти нову постанову, якою визнати винним у порушенні правил дорожнього руху водія ОСОБА_2 , а як наслідок порушення ст. 124 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25.05.2019 року водій ОСОБА_2 рухався на автомобілі «Volkswagen» д.н.з НОМЕР_1 з шляхопроводу Воздухофлотський у напрямку пр. Перемоги, здіснюючи правий поворот під знак уступи дорогу, здійснивши поворот не впевнився, що його маневр здійснить перешкоду іншим учасникам руху, які рухались прямолінійно по пр. Перемоги, здійснив перестроювання з першого ряду до третього ряду майже прямолінійно, скоїв перешкоду автомобілю Хюндай Соната д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який прямолінійно рухався, та який уникаючи зіткнення здійснив наїзд на дорожній бардюр острівця опори шляхопроводу та пошкодив своє авто. На думку апелянта, водій ОСОБА_2 який рухався на автомобілі «Volkswagen» д.н.з НОМЕР_1 , порушив п. 10.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 124 КУпАП. На переконання ОСОБА_1 , судом першої інстанції помилково встановлено, що обидва учасника дорожнього руху порушили правила ПДР, що спричинило наслідки 124 КУпАП. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не побачив наслідковості в діях водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Volkswagen» д.н.з НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортного засобу Хюндай Соната д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , хоча на підтвердження саме наслідковості свідчить протокол з місця ДТП, схема ДТП, за якою порушник повинен був пропустити всі транспортні засоби, які рухались по пр. Перемоги, рухатись з урахуванням особливості дорожньої обстановки при перестроюванні впевнитись, що не скоїть перешкоди або аварійної ситуації іншим транспортним засобам. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Дятлова Є.Ю., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає її такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Висновок судді районного суду про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, про відсутність в діях вказаної особи будь-яких порушень ПДР та причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 та дорожньою пригодою є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам подій та підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, у тому числі поясненнями особи, щодо якої був складений протокол про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції, за якими він 25 травня 2019 року приблизно о 13 год. 20 хв., рухався з Повітрофлотського мосту по пр. Перемоги в м. Києві в сторону Цирку на дозволеній швидкості орієнтовно 30 км/год. в крайній правій смузі. Рухався в крайній правій смузі руху, майже попід бордюром. Неподалік Повітрофлотського мосту, вирішив здійснити маневр перестроювання в сусідню ліву смугу руху, адже, його смуга руху звужувалась, та в подальшому передбачена була для здійснення повороту праворуч, а йому потрібно було рухатись прямо. Перед перестроюванням в іншу смугу, подивився в дзеркало заднього виду, пересвідчився, що нікому не заважатиме та не створить перешкоди, включивши попередньо лівий сигнал повороту, розпочав перестроювання. При цьому, бачив лише один автомобіль червоний, який також виїжджав на пр. Перемоги із Повітрофлотського мосту. Інших авто не бачив, оскільки в тій полосі, де він їхав, та в яку мав намір перестроїтись, автомобілів не було. Але в той момент, коли він майже перестроївся в ліву смугу, проте, ще був під кутом, він почув дивний звук удару, подивившись в дзеркало заднього виду не зрозумів що трапилось, та вирішив зупинитись. Вийшовши з авто, побачив, що автомобіль, як вже відомо під керуванням ОСОБА_1 , збивши встановлений дорожній знак, заскочив на «острівець» та передніми колесами виїхав за межі острівця. Появу вказаного автомобіля ОСОБА_2 пов`язує з тим, що водій останнього рухався на великій швидкості, а тому даного автомобіля на момент здійснення маневру перестроювання не було видно, або ж пов`язує з тим, що цей автомобіль також здійснював маневр перестроювання, проте, з третьої смуги руху в другу (ту ж, що і сам ОСОБА_2 ), і вже після того, як ОСОБА_2 почав перестроювання, в результаті чого він ( ОСОБА_2 ) не бачив цього автомобіля. ОСОБА_2 вказав, що за наслідками ДТП видно, що його автомобіль рухався першим в другій смузі, куди він майже перестроївся, а автомобіль ОСОБА_1 на момент ДТП знаходився метрів за 10 від нього. Що стало причиною того, що машина ОСОБА_1 вирулювала вліво і збила дорожній знак, і потім зупинилась біля Повітрофлотського мосту пояснити не може. При цьому, пояснення ОСОБА_2 , як при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, так і у судових засіданнях, були незмінними, на відміну від показань ОСОБА_1 . Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 показав, що 25.05.2019 р. приблизно о 13 год. 20 хв. він керуючи автомобілем Хюндай рухався від м. Святошин в сторону центру. В районі Повітрофлотського мосту йому не вступив дорогу аварійним маневром автомобіль Фольксваген, в результаті чого він здійснив наїзд на дорожній знак і бордюр, та як наслідок пошкодив бампер свого автомобіля. При цьому додатково зазначив, що він рухався в третій смузі руху зі швидкістю 60 км/год. При цьому, пояснення ОСОБА_1 містять виправлення, а саме, слово "третій" виправлено на "другій". З показань ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що 25.05.2019 р. приблизно о 13 год. 20 хв. він, керуючи автомобілем Хюндай рухався від м. Святошин в сторону центру в третій смузі руху зі швидкістю орієнтовно 65 км/год. Вказав, що дорога була вільною, і автомобілів майже не було. В районі 100 метрів до Повітрофлотського мосту він побачив автомобіль Фольксваген, який рухався в крайній правій смузі руху. Наближаючись ближче до Повітрофлотського мосту, коли відстань між його автомобілем та автомобілем Фольксваген склала орієнтовно 20 метрів, він побачив, що автомобіль Фольксваген почав здійснювати різкий (аварійний) маневр перестроювання з правої смуги руху в його смугу руху. ОСОБА_1 вказав, що побачивши такий маневр, він відразу застосував екстрене гальмування, однак зрозумів, що цього буде не достатньо, а тому, задля уникнення зіткнення з автомобілем Фольксваген, здійснив різкий виворот руля вліво, внаслідок чого виїхав на бордюр острівця, де стояв дорожній знак, збив його та автомобіль до повної зупинки ще дещо проїхав, виїхавши передніми колесами за межі острівця. При цьому ОСОБА_1 вказав суду, що працівники поліції, які оформляли документи по даній ДТП були фактично очевидцями, адже, на момент події вони по пр. Перемоги супроводжували колону велосипедистів, і тому, через нетривалий проміжок часу під`їхали на місце події. В зв`язку з цим заявив клопотання про виклик і допит в судовому засіданні як свідків працівників поліції, яке судом було задоволено. В наступному судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , посилаючись на те, що після минулого судового засідання він виїхав на місце ДТП, і для себе відновив дещо інші обставини, пояснив, що автомобіль Фольксваген він дійсно бачив першопочатково у правій смузі руху на відстані орієнтовно 100 метрів до мосту, проте, в той момент, коли вказаний автомобіль почав перестроюватись в його смугу руху, це вже було майже перед мостом і відстань між автомобілями складала не більше 3 - 5 метрів, тому застосувати екстрене гальмування аж до повної зупинки транспортного засобу він не міг, і тому, прийняв рішення для уникнення зіткнення з автомобілем, викрутити кермо вліво, в результаті чого і допустив зіткнення з дорожнім знаком. Враховуючи наведені пояснення, ОСОБА_1 не вважав за доцільне виклик і допит в судовому засіданні працівників поліції, та відмовився від свого клопотання про їх виклик. Зі схеми місця ДТП та фотознімків, долучених до матеріалів справи за клопотанням ОСОБА_1 вбачається, що автомобіль Фольксваген знаходиться в другій смузі руху пр. Перемоги в м. Києві під кутом, зокрема, відстань від переднього правого колеса вказаного автомобіля до бордюру складає 6 м., а відстань від бордюру до заднього правого колеса вказаного авто складає 5 метрів, та автомобіль маже повністю знаходиться в другій смузі руху, що повністю узгоджується як з показаннями ОСОБА_2 , так і з показаннями ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 здійснював маневр перестроювання з першої в другу смугу руху. Однак, як на схемі, так і на фотознімках видно, що автомобіль Фольксваген під таким кутом знаходиться на значній відстані від місця ДТП, вказаного на схемі, що спростовує пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що на момент початку перестроювання автомобіля Фольксваген відстань між цим автомобілем та автомобілем Хюндай була не більше 3-5 метрів. Крім того, кінцеве положення автомобіля Фольксваген, а саме, кут, під яким він стоїть в другій смузі, спростовує показання ОСОБА_1 з того приводу, що різкий маневр перестроювання ОСОБА_2 розпочав відразу в`їжджаючи під міст, адже, за таких даних автомобіль Фольксваген в кінцевому його розташуванні не міг знаходитись під тим кутом, під яким він зафіксований як на схемі місця ДТП, так і на фотознімках. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 інкримінувалось порушення п. 10.1 ПДР, який вказує на те, що перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення та іншими доказами є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта. З наявних у справі доказів, якими є пояснення обох учасників дорожньо - транспортної пригоди, схема місця ДТП та дані протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 перед перестроюванням впевнився у безпечності свого маневру, та розпочав його здійснення. При цьому, будь - яких об`єктивних даних того, що на момент здійснення перестроювання автомобіля ОСОБА_2 з правої смуги руху в другу смугу руху, в цій смузі рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не має, і на підтвердження даного факту суд не може взяти до уваги показання ОСОБА_1 , оскільки в цій частині показання як під час оформлення матеріалів на місці пригоди, так і під час апеляційного розгляду були різними, як і різними були показання ОСОБА_1 з приводу відстані від передньої частини автомобіля Хюндай до задньої частини автомобіля Фольксваген у момент зміни напрямку руху останнім (чи виїзду на смугу руху автомобіля Хюндай). Будь - яких інших доказів, як - то показань свідків, висновку експерта надано не було. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 жовтня 2010 р. № 23-рп/2010 зазначив, що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних премпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства») п. 161, заява

25. Враховуючи наведене та сукупність доказів у даній справі, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, вірно дійшов висновку про те, що з наявних у справі доказів неможливо встановити, якими саме діями водій ОСОБА_2 порушив п. 10.1 ПДР України, та в чому саме полягає протиправність його дій під час керування транспортним засобом, як і неможливо встановити причинного зв`язку між діями водія ОСОБА_2 та дорожньо - транспортною пригодою за участю транспортного засобу Хюндай під керуванням ОСОБА_1 . Таким чином, суддя районного суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини подій, дав належну оцінку усім зібраним по справі доказам та прийшов до обґрунтованих висновків щодо відсутності в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому, є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що судом першої інстанції помилково встановлено, що обидва учасники дорожнього руху порушили ПДР, що спричинило наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП, адже, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд не встановлював таких обставин, і до таких висновків не доходив. Будь-яких інших доводів, які б підтверджували порушення вимог чинного законодавства при розгляді судом першої інстанції даної справи про адміністративне правопорушення у апеляційній скарзі не наведено та додаткових доказів на спростування висновків судді районного суду апеляційному суду не надано, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову судді районного суду - без зміни. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення - залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Кепкал Л.І.