Постанова 4824 № 753/18660/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 753/18660/19 Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О. Ф. № апеляційного провадження: 22-ц/824/583/2020 Головуючий: Гаращенко Д. Р. 29 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Гаращенка Д. Р. суддів Невідомої Т. О., Пікуль А. А. При секретарі Гавриленко М. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старших державних виконавців Солом`янського районного відділу юстиції у м. Києві Комової Дар`ї Юріївни, Черкасова Євгена Володимировича, заінтересована особа: ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старших державних виконавців Солом`янського районного відділу юстиції у м. Києві Комової Д. Ю., Черкасова Є. В., заінтересована особа: ОСОБА_3 . Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 , 04 листопада 2019 року, направив апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у справі № 753/18660/19 про залишення без розгляду скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального відділу управління юстиції у м. Києві. Справу направити для продовження розгляду до Дарницького районного суду, як суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що з ухвалою суду першої інстанції не згоден, вважає її такою, що порушує його права, як боржника у виконавчому провадженні, незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт зазначив, що 13 липня 2019 року він звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального відділу управління юстиції у м. Києві. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2019 року скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано термін для усунення недоліків (а.с. 43). 23 серпня 2019 року ОСОБА_2 , на виконання вимог ухвали суду від 22 липня 2019 року, усунув недоліки скарги. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року скаргу ОСОБА_2 повернуто скаржнику з підстави того, що скаржник не усунув недоліки скарги в повній мірі (а.с. 44). 23 вересня 2019 року ОСОБА_2 повторно подав до суду першої інстанції скаргу на дії державних виконавців із заявою про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обставин його пропуску. Заява була додана до скарги про що значилось у переліку документів, що додаються до скарги. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року суд першої інстанції повернув скаргу без розгляду, посилаючись на пропуск скаржником строку на подання скарги на дії державного виконавця до суду, та відсутність клопотання про поновлення такого строку. На думку апелянта, суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи та постановив оскаржувану ухвалу від 16 жовтня 2019 року. Суд першої інстанції порушив вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши заявника права на справедливий судовий розгляд, оскільки, на думку апелянта, оскаржувана ухвала унеможливлює повторне звернення до суду з даною скаргою. ОСОБА_2 позбавлений абсолютного права поновити, порушені державним виконавцем права, як боржника у виконавчому провадженні, через порушення судом права на «справедливий суд». В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати. Заінтересована особа ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старших державних виконавців Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Комової Д.Ю., Черкасова Є.В., заінтересована особа: ОСОБА_3 . Скаржник зазначив, що 03 липня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 52914582, щодо примусового виконання судового рішення, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 17 серпня 2016 року, він виявив, що старшим державним виконавцем Комовою Б.Ю. сформовано розрахунок заборгованості скаржника за вказаним виконавчим провадженням, який не відповідає дійсності. Про наявність вказаного розрахунку скаржник дізнався 03 липня 2019 року, що вбачається з його пояснень, викладених у скарзі, однак на підтвердження вказаного, скаржником жодного доказу до скарги не надано. Скаргу на дії державного виконавця подано до Дарницького районного суду м. Києва 23 вересня 2019 року, тобто з пропуском встановленого, ст.449 ЦПК України, строку на подання скарги. Колегія суддів встановила, що 13 липня 2019 року, ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою на дії державних виконавців Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального відділу управління юстиції у м. Києві. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 липня 2019 року залишено скаргу ОСОБА_2 без руху, надано строк 5 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків. Згідно з ухвалою суду першої інстанції, зазначено, що скаржником не дотримані вимоги ст. 175,177, п.2 ч.8 ст. 43, 447, 448 ЦПК України, а саме: не зазначена посадова особа, дії якої оскаржуються (державний виконавець), водночас не вірно визначена особа оскарження - відділ державної виконавчої служби, у той час, як заявником оскаржуються дії державного виконавця, не зазначені всі заінтересовані особи (стягувач), на права та обов`язки якої впливають правовідносини, участь яких є обов`язковою, відповідно не виконані вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України: не надано копії скарги та всіх доданих до неї документів для вказаних осіб, всупереч цього, скаргу з додатками надано лише у двох екземплярах (а.с. 43). 19 серпня 2019 року ОСОБА_2 отримав ухвалу суду від 22 липня 2019 року. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_2 , 23 серпня 2019 року, подав чотири примірники скарги, в новій редакції із зазначенням всіх учасників процесу, додано додатково 2 пакети доказів, що в сукупності з наявними вже матеріалами справи, відповідали кількості учасників справи. Вважав недоліки усунутими у строки, визначені судом. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року скаргу ОСОБА_2 було повернуто. Суд першої інстанції зазначив, що на виконання ухвали про усунення недоліків, скаржником надана скарга у новій редакції від 23 серпня 2019 року, при цьому додатки до скарги надані лише у двох екземплярах, усупереч трьох необхідних, й подані документи не скріплені власноручним підписом скаржника (п.2 ч.8 ст. 43 ЦПК України). Роз`яснено заявнику про право повторного звернення із аналогічною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (а.с. 43). 06 вересня 2019 року ОСОБА_2 отримав ухвалу суду від 27 серпня 2019 року. 23 вересня 2019 року ОСОБА_2 повторно подав до суду першої інстанції скаргу на діїдержавних виконавців із заявою про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця (а.с. 1-42). Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду. Суд першої інстанції зазначив, що заявником пропущено строк на подання скарги на дії державного виконавця до суду та не надано до суду клопотання про поновлення строку у відповідності до ч. 1 ст. 127 ЦПК України стосовно поновлення пропущених строків для подання скарги. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) та Законом України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 449 цього Кодексу встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Згідно з ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до матеріалів справи при повторному зверненні 23 вересня 2019 року ОСОБА_2 до суду із скаргою на дії державного виконавця, подано заяву про поновлення строку на подачу скарги на дії державного виконавця (а.с.39-42) Суд першої інстанції не звернув увагу на подану заяву, не вирішив процесуальне питання про поновлення або про відмову в поновленні процесуального строку та залишив скаргу без розгляду. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути і обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання ( GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року). У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Враховуючи викладене та виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК України, статей 2, 4, 5 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 379, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова касаційному оскарження не підлягає Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року. Головуючий Д. Р. Гаращенко Судді Т. О. Невідома А. А. Пікуль