Постанова 4804 № 234/4826/18

Єдиний унікальний номер 234/4826/18 Номер провадження 22-ц/804/324/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Соломахи Л.І., за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А., представника позивача адвоката Губенко О.В., відповідача ОСОБА_1 представника відповідача адвоката Шилова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Марченко Л.М. в місті Краматорську Донецької області (повне судове рішення складено 6 листопада 2019 року), в справі номер 234/4826/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Баженова Лариса Василівна, про визнання заповіту недійсним, В С Т А Н О В И В: В квітні 2018 року до Краматорського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального кругу Баженова Л.В., про визнання заповіту недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину. 12.03.2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального кругу Баженової Л.В. із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом, але на момент подачі заяви він дізнався, що за місяць до смерті ОСОБА_3 склала заповіт на ОСОБА_1 . Вважає, що складений заповіт порушує його права як спадкоємця за законом. Померла ОСОБА_3 тяжко хворіла, і на час складення заповіту вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Л.В.. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального кругу Баженова Лариса Василівна, про визнання заповіту недійсним задоволено. Визнано недійсним заповіт від 08.02.2017 року ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Баженовою Л.В. та зареєстрований за реєстровим номером

173. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28.10.2019 року та закрити провадження у справі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним внаслідок неправильної оцінки доказів у справі, неправильним встановленням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Згідно договору про надання юридичних послуг та ордеру адвокат Усенко О.В. мала змогу представляти інтереси позивача ОСОБА_2 лише з участю позивача у судових засіданнях. Вважає, що позивач позов про визнання заповіту недійсним до суду не пред`являв, в судові засідання не з`являвся, а тому позов має бути залишений без розгляду. Зазначила, що померла ОСОБА_3 ніколи за життя не відвідувала психіатричну лікарню. З літа 2016 року ОСОБА_1 піклувалась за сусідкою ОСОБА_3 , яка ніколи не скаржилась на головний біль або втрату пам`яті. Надана позивачем амбулаторна картка № НОМЕР_1 не є дійсною та є сфальсифікованою. Судом неправомірно, безпідставно та невмотивовано відмовлено відповідачу в проведенні повторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Суд не надав належної оцінки поясненням приватного нотаріуса Баженової Л.В. про те, що ОСОБА_3 сама прочитала, підписала заповіт, на питання відповідала адекватно та психічних розладів в неї не було. В порушення процесуального законодавства, позивачем ОСОБА_2 в позовній заяві не вказано третю особу ОСОБА_4 , на яку померла ОСОБА_3 08.04.2014 року склала заповіт на ? частину майна. 27 січня 2020 року від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Губенко О.В. надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вона просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм закону. Вважає необґрунтованими доводи, наведені в апеляційній скарзі, щодо неправомірної відмови в призначенні та проведенні повторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Шилов В.В. в судовому засіданні апеляційного суду вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі. Представник позивача адвокат Губенко О.В. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не визнала, просила залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Позивач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Третя особа приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженова Л.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 37, том 2). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся відповідача та третьої особи. Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача, його представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 8 лютого 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все належне їй рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося, з чого б не складалось, все що буде належати взагалі і на що законом матиме право на день смерті, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 40, том 1). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 вона була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 , знята з реєстраційного обліку 07.11.2017 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25, том 1). Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5, том 1). З листа головного лікаря ЦПМСД №2 м. Краматорська від 21.03.2018 року вбачається, що за період з 2010 року по 2017 рік ОСОБА_3 неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Ішемічна хвороба серця, відкритокутова ІІ А глаукома, цукровий діабет та ін. (а.с. 6, том 1). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 19, том 1). 12.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Л.В. з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 (а.с. 20, том 1). Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №71 від 11.07.2019 року Слов`янського відділення Донецького обласного центру судово-психіатричних експертиз ОСОБА_3 на момент складання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_4 страждала судинною деменцією внаслідок органічного розладу особистості, внаслідок церебральної судинної патології церебрального атеросклерозу з гіпертензією; на момент складання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , 1941 р.н., в силу свого психічного стану не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 141-150, том 1). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час складання та підписання заповіту від 08.02.2017 року волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та таким, що відповідало її внутрішній волі, оскільки, будучи дієздатною фізичною особою, вона вчинила заповіт у момент, коли внаслідок стану здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною першою статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України). Апеляційним судом встановлено, що 8 лютого 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все належне їй рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося, з чого б не складалось, все що буде належати взагалі і на що законом матиме право на день смерті, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_3 є племінник ОСОБА_2 , позивач у справі, який 12 березня 2018 року звернувся до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Баженової Л.В. з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , зазначивши спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , відповідача у справі. Висновком судово-психіатричної експертизи №71 від 11.07.2019 року, складеним Слов`янським відділенням Донецького обласного центру судово-психіатричних експертиз встановлено, що ОСОБА_3 на момент складення заповіту ІНФОРМАЦІЯ_4 страждала судинною деменцією внаслідок органічного розладу особистості, внаслідок церебральної судинної патології церебрального атеросклерозу з гіпертензією; на момент складання заповіту 08.02.2017 року ОСОБА_3 в силу свого психічного стану не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. З дослідженої у судовому засіданні апеляційного суду медичної картки міської психіатричної лікарні амбулаторного хворого №724а за участю експерта, члена комісії Дзюби М.П., яка допитана апеляційним судом, вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено діагноз судинна деменція внаслідок органічного розладу особистості через церебральну судинну патологію церебрального атеросклерозу з гіпертензією, що також підтверджується в іншій амбулаторній картці та посмертному епікризі. Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Відповідно до частини другої вказаної норми за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Встановивши, що оспорюваний заповіт підписано особою, волевиявлення якої не було вільним та таким, що відповідало її внутрішній волі, оскільки будучи дієздатною фізичною особою вона вчинила заповіт у момент, коли внаслідок стану здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про визнання недійсним оспорюваного заповіту. Посилання відповідача на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є необґрунтованими. Висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі належних та допустимих доказах (медичній документації, висновку експертизи від 11.07.2019 року №71, тощо) щодо стану здоров`я заповідача. Натомість відповідач, на виконання приписів частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, не надав суду доказів, які б спростували доводи позивача. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до припущень, переоцінці доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, зокрема, медичних документів, не спростовують висновків суду та не впливають на правильність ухваленого судового рішення. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 5 березня 2020 року. Суддя: