LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4804264/631/19

від 04.03.2020 ·

22-ц/804/939/20 264/631/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 264/631/19 Номер провадження 22-ц/804/939/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М., Попової С.А. секретар судового засідання Сікора М.М. сторони : позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2019 року, у складі судді Литвиненко Н.В., в с т а н о в и в: У січні 2019 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 06 травня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, у порушення умов договору відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку із чим, станом на 15 липня 2019 року, має заборгованість у сумі 27760,03 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту 5687,89 грн, нарахованої пені за прострочене зобов`язання 22072,14 грн. На підставі цього просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 27760,03 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн. Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Скарга мотивована тим, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, в Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про відсутність кредитного договору; відповідач підписуючи анкету-заяву від 06 травня 2010 року висловила свою згоду з формою договору та його умовами; суд першої інстанції вирішив спір без врахування правових висновків, висловлених Верховним Судом, які мають юридичне значення по справі; підписання позичальником анкети-заяви від 06 травня 2010 року, активація картки, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчить про укладення сторонами кредитного договору та визначених ним Умовах про надання та обслуговування платіжних карток; відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд фактично звільнив відповідача від виконання зобов`язань за укладеним договором; відповідачем не надано суду першої інстанції альтернативного, наданого позивачем розрахунку заборгованості, доказів погашення заборгованості, які б спростували наданий позивачем розрахунок, а отже є доведеним наявність заборгованості у відповідача, що склалася станом на 15 липня 2019 року. Крім того позивач посилається на те, що кредитний договір не визнано недійсним, відповідач активно користувалася кредитною карткою, яка була перевипущена та була дійсною до січня 2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Шолохов А.Ф. посилається на те, що банк не врахував положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який забороняє банкам нараховувати пеню(штрафи); оскільки згідно уточненої позовної заяви відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 8300 грн, а провела погашення заборгованості за кредитом в сумі 10102,26 грн, то її заборгованість перед позивачем відсутня; крім того банку слід було зарахувати погашення пені (штрафу) в сумі 2700 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту, а не на погашення штрафних санкцій. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Малервейн М.С., яка підтримала скаргу, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 06 травня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 8300 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 15 липня 2019 року, становила 27760,03 грн з яких: заборгованість за простроченим тілом кредита 5687,89 грн, заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання 22072,14 грн. Відмовляючи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у позові про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з позиції Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та зазначив, що у заяві позичальника від 06 травня 2010 року процентна ставка не зазначена; відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені), а тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитним коштами. З підставами відмови у позові та висновками суду погодитися не можна. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, уточнивши позовні вимоги просив стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5687,89 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 травня 2010 року, надав до суду першої інстанції довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка має дату та підпис ОСОБА_1 , виписку про рух коштів по кредитним карткам, довідку про зміну умов кредитування та дані про отриманні відповідачем кредитних карток, строк дії останньої січень 2018 року (а.с.94). За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дослідивши представлені докази, колегія суддів, з урахуванням позиції представника відповідача в суді першої інстанції, вважає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» представлено достатньо доказів, які свідчать про укладення між сторонами кредитного договору та неналежного виконання умов цього договору з боку ОСОБА_1 . Зокрема, зі справи вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами протягом строку дії кредитних карток та використовувала кошти на оплату товарів та послуг, здійснивши останній платіж, в межах строку дії картки, 29 лютого 2016 року. При цьому, зі справи вбачається, що суду першої інстанції ОСОБА_1 та її представник подали заяви, в яких зазначено, що відповідач частково визнала позов, а саме, заборгованість за тілом кредиту на суму 8000 грн, але в подальшому змінили свою позицію та просила відмовити у позові повністю. Однак відповідач не посилалася на підстави для відмови у позові, які були покладені судом першої інстанції в основу рішення про відхилення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.45,47). За вимогами ст.3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Не зважаючи на те, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 06 травня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), апеляційний суд вважає, що у даних правовідносинах строк дії договору обмежується строком дії кредитної картки. Цих обставин відповідач не спростувала та не заперечувала. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вбачається з пояснень представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції боржник не заперечувала укладення між нею та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитного договору та користування кредитними коштами з 2010 року, однак вона вважає, що повністю виплатила банку всі кошти за договором від 06 травня 2010 року і ця обставина підтверджується розрахунком заборгованості за договором, що залучений позивачем до справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погашено заборгованості за тілом кредиту 3318,15 грн, за простроченим тілом кредиту - 4034,11 грн, по пені (штрафам), комісії - 2750 грн, а тому, у зв`язку з необґрунтованими вимогами банку про стягнення пені, сума 2750 грн повинна бути звернута в рахунок погашення кредиту (а.с.62-63). Ці доводи колегія суддів вважає непереконливими, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 по погашенню пені, з урахуванням довідки про умови кредитування від 06 травня 2010 року, які відповідач підписала та які передбачають оплату пені, були актуальними до 14 квітня 2014 року і визначена позивачем заборгованість за пенею виникла саме до цієї дати. Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК Малервейн М.С. зазначила, що надані позивачем дані про заборгованість та про рух коштів по кредитним карткам свідчать, що всі платежі внесені ОСОБА_1 за кредитним договором були враховані та сума заборгованості за тілом кредиту визначена з відрахуванням цих платежів. З урахуванням викладених обставин, норм матеріального і процесуального права, доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом з посиланням на те, що сторони не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, і вважає, що неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню повністю з задоволенням позову банку в цій частині шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5687,89 грн. Щодо стягнення пені. Як вбачається з уточнених позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивач просив стягнути з ОСОБА_1 пеню за прострочення зобов`язання в розмірі 22072,14 грн, розмір якої визначено станом на 15 липня 2019 року (а.с.55). Розглядаючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з ОСОБА_1 нарахованої пені за прострочення виконання зобов`язання колегія суддів вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступних норм права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 (а.с.1). Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Згідно зі ст. ст. 10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України. 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Разом з тим заборона щодо нарахування пені на основне зобов`язання фізичним особам - позичальникам потребує сукупність умов, а саме: 1) необхідність реєстрації; 2) необхідність постійного місця проживання боржника. На виконання ч. 6 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 5 листопада 2014 року № 18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив всі банки про необхідність неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання. Також на виконання ч. 5 ст. 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де зазначено і с.Талаківка (Маріупольська міська рада) Донецької області та де проживає відповідач. Отже, з урахуванням наведених норм права та положень ст.258 ЦК України, апеляційний суд вважає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не вправі був нараховувати відповідачу заборгованість за пенею з 14 квітня 2014 року, оскільки законом це заборонено, а тому, доводи апеляційної скарги в цій частині про стягнення з ОСОБА_1 пені, є неспроможними. Тому, дійшовши висновку про скасування судового рішення від 16 грудня 2019 року, апеляційний суд відмовляє банку у позові про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання. Щодо судових витрат Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у зв`язку зі скасуванням рішення, апеляційний суд виходить з того, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. У частині першій статті 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення нового рішення про часткове задоволених вимог банку та стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 5687,89 грн, то одночасно вирішується питання щодо розподілу судових витрат. Встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 травня 2010 року складається з заборгованості за кредитом - 5687,89 грн , станом на 31 січня 2018 року (дата закінчення строку дії картки). При зверненні до суду позивач оплатив судовий збір в розмір 1921 грн. У зв`язку з ухваленням апеляційним судом нового рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, з ОСОБА_1 на користь позивача у відшкодування судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції підлягає стягненню 393,80 грн (5687,89(задоволені вимоги)х100%:27760,03(заявлені вимоги)=20,5%х1921:100%). При оскарженні рішення в апеляційному порядку позивач оплатив судовий збір в розмірі 2881,50 грн, тому з ОСОБА_1 на користь банку підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 590,70 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (5687,89(задоволені вимоги по процентам)х100:27760,03(заявлені вимоги) =20,5%х2881,50:100%). Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.376 ЦПК України, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором без номеру від 06 травня 2010 року в розмірі 5687 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 89 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судового збору 393,80 грн - у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судового збору 590,70 грн - у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Дата складення повного судового рішення 05 березня 2020 року. Судді: Л.М. Кочегарова О.М. Пономарьова С.А.Попова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»