Постанова 4816 № 579/2274/19

Справа №579/2274/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В. Номер провадження 33/816/150/20 Суддя-доповідач Матус В. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Матус В. В. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 04 лютого 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн., - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , 20 грудня 2019 року о 00:30 в м.Кролевець, по вул.8 Березня, керував автомобілем Нива Шевроле реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, в присутності двох свідків, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі не погоджується з прийнятою постановою судді та просить її скасувати та закрити провадження у даній справі в зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За змістом доводів апеляційної скарги не погоджується з висновком суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що за кермом автомобіля був не він, а його товариш, а також вказує на відсутність у працівників поліції доказів, що він знаходився в стані алкогольного сп`яніння. На його думку, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати допустимим доказом, так як складений з порушенням норм КУпАП, а саме: в протоколі зазначені свідки, які не були присутні під час його складання. Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури ОСОБА_1 було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а його участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. Розглядаючи справу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові суду, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №146731 від 20.12.2019 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП і сумнівів не викликає (а.с.2); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.12.2019 року, які кожен окремо підтвердили, що були присутніми під час складання інспектором протоколу стосовно ОСОБА_1 за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, зокрема, на місці, за допомогою технічних засобів, та у медичному закладі, відеофайлом, який містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування, на яких зафіксована відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння (а.с.21) та іншими матеріалами справи, належним чином дослідженими суддею. Ставити під сумнів об`єктивність пояснень вказаних свідків у судді підстав не було, оскільки пояснення свідків відібрані у встановленому законом порядку, містять необхідні реквізити, підписані свідками без застережень та в матеріалах справи відсутні будь які дані про те, що вказані пояснення свідки давали внаслідок впливу на них. Доводи апелянта про те, що зазначені свідки не були присутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього не знайшли свого підтвердження. Крім того, відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення по суті порушення, тобто ОСОБА_1 мав можливість зазначити ті підстави, які стали причиною його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, однак він цього не зробив. Також матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції. Посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому визнає їх неправдивими і розцінює їх як спосіб захисту, спрямований на уникнення від адміністративної відповідальності. Не є слушними посилання апелянта на те, що матеріали справи не містять докази щодо знаходження його в стані алкогольного сп`яніння, оскільки в даному випадку це не має суттєвого значення, оскільки його піддано адміністративному стягненню не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України), а за відмову на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння (порушення вимог п.2.5 зазначених Правил). У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності. За таких обставин, суддя дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст.ст. 33-35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 04 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуМатус В. В.