Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3485/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" березня 2020 р. Справа № 922/3485/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Радіонова О.О. за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф. за участю представників сторін: позивача - Єфременко О.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6537/10 від 23.03.18; довіреність № 14-192 від 17.05.19 відповідача - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 409 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 (повний текст складено 02.01.2020, суддя Погорелова О.В.) у справі № 922/3485/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 282 864,21 грн. ВСТАНОВИЛА: Позивач, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 282864,21 грн., у тому числі: основний борг у сумі 133901,88 грн., пеня у сумі 65630,87 грн., три проценти річних у сумі 27818,35 грн., інфляційні втрати у сумі 55513,11 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору №1096/1718-БО-32 постачання природного газу від 11.09.2017 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу. Судові витрати, які складаються із суми оплаченого судового збору у розмірі 4242,96 грн., позивач просить суд покласти на відповідача. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі № 922/3485/19 позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 133901,88 грн. закрито. Стягнуто з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9844,63 грн. пені, 27818,35 грн. три проценти річних, 55513,11 грн. інфляційних втрат та 4242,96 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі № 922/3485/19 в частині відмови у стягненні пені на суму 55786,24 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити, а саме: стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 55786,24 грн. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 73, 74, 77 ГПК України, позивач зазначає про відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а також вважає, що судом першої інстанції було незаконно зменшено пеню на 85%. Позивач стверджує про неврахування судом першої інстанції того факту, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком, а отже й підставою для зменшення неустойки. Крім того, позивач вказує, що судом першої інстанції не надано належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не взято до уваги інтереси позивача, який є стратегічно важливим підприємством та має особливий статус, а також не виконано вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що й призвело до порушення судом норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України та статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 у справі № 922/3485/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 апеляційну скаргу залишено без руху для усунення встановлених судом недоліків скарги та надано апелянту десятиденний строк для надання до суду доказів сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку та розмірі; 12.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з доказами сплати судового збору, а саме: платіжне доручення № 000000728 від 30.01.2020 про сплату судового збору в розмірі 3153,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 відкрито провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 03.03.2020 об 10:00 год. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, наголошує, що суд першої інстанції не звільняв відповідача від відповідальності та самостійно не визначав розмір пені, натомість вірно застосував норми спеціального правового інституту (зменшення неустойки), виходячи з балансу інтересів сторін, врахувавши інтереси як позивача (підприємства з мільярдними прибутками), так і відповідача (збиткового підприємства місцевого рівня). Окремо відповідач зазначив, що тарифи на теплопостачання за чинним законодавством встановлюються на місцевому рівні з урахуванням фінансового результату діяльності відповідних комунальних підприємств-теплопостачальників, тому стягнення з відповідача надмірного рівня пені (яка має штрафний, а не компенсаційний характер) призведе до підвищення тарифів на теплопостачання для населення, що матиме негативні соціальні наслідки. Наведене свідчить про виключний характер ситуації, що склалася. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі № 922/3485/19 залишити без змін. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 у справі № 922/3485/19, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Медуниці О.Є., сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Радіонова О.О. Представник відповідача не скористався наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" 18.02.2020. Таким чином, Східним апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання. Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами. Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції 11.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (відповідач) було укладено договір №1096/1718-БО-32 постачання природного газу. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, зміна типу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст. 104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва. Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до договору: № 1 від 11.09.2017, № 2 від 05.04.2018. Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити цей газ, на умовах цього договору. Згідно п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач, як постачальник, передав у власність відповідача, як споживача, природний газ на загальну суму 12240886,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 31.10.2017 по 30.04.2018. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Згідно позову позивач зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1. договору. В підтвердження даних обставин позивач надає довідку по операціях по підприємству відповідача за період з 01.10.2017 по 31.04.2019. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що сума основної заборгованості у розмірі 133901,88 грн. за договором №1096/1718-БО-32 від 11.09.2017 була погашена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується наданими доказами та поясненнями представників позивача та відповідача, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов`язання, а також перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вказаних сум та, відповідно, підстав для задоволення позову. Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 85% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України. Суд першої інстанції за заявою відповідача зменшив заявлену до стягнення суму пені на 85 %, що дорівнює 9844,63 грн. Причиною апеляційного перегляду справи стала незгода позивача із зменшенням судом першої інстанції заявленого до стягнення розміру пені. Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 73, 74, 77 ГПК України та зазначає про відсутність виключних та достатніх підстав для зменшення пеня, яка підлягає стягненню з відповідача. З приводу наведених позивачем доводів колегія суддів зазначає наступне. Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 85% відповідач послався на те, що: -зобов`язання відповідачем за договором виконане повністю; -позивачем не доведена наявність збитків, а якщо вони наявні, то останні компенсуються стягненням трьох процентів річних та інфляційних втрат; -прострочення не мало тривалого часу, але стосувалося значних сум грошових коштів; -договором встановлений розмір пені на рівні подвійної облікової ставки НБУ, що є граничним розміром штрафної санкції (при цьому позивач є монополістом поставки газу, тому відповідач у зобов`язанні виступає більш слабкою стороною та фактично не може пропонувати внести зміни до запропонованого проекту договору); -ступінь вини відповідача у порушенні зобов`язання є незначною, оскільки відповідач є комунальним підприємством, реалізує теплову енергію за тарифами, які не покривають вартість енергоносіїв; -стан розрахунків підприємства відповідача напряму залежить від виконання зобов`язань споживачами; -відповідно до постанови КМУ №1108 від 26.10.2011 м. Первомайський є депресивною територією, що свідчить про скрутне матеріальне становище населення (основного споживача теплової енергії). При цьому вся оплата за природний газ здійснювалася відповідачем шляхом розподілу коштів, отриманих від споживачів (в порядку постанови КМУ №217); -відповідач є комунальним підприємством та виконує важливу соціальну функцію з теплопостачання населення та бюджетних організацій, в тому числі навчальних закладів, державних органів. Дослідивши надані до клопотання докази у їх сукупності, суд першої інстанції з огляду на складну економічну ситуацію, що склалася на підприємстві відповідача, погодився із його доводами про винятковість ситуації для зменшення розміру пені на 85%. З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи наступне. Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18. Посилання позивача на те, що судом першої інстанції самостійно визначено розмір пені, є безпідставними, оскільки встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. Діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Під час апеляційного розгляду справи підтверджується, що судом першої інстанції було дотримано принцип розумного та справедливого балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи, скрутний фінансовий стан відповідача, специфіка його діяльності, а також інтереси позивача, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави. У вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судом першої інстанції було досліджено майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші фактори, які вплинули на неможливість своєчасної оплати відповідачем вартості природного газу. В ході розгляду справи відповідач надав низку документів щодо свого фінансового стану та фінансового стану позивача (звіти про фінансовий стан), копію статуту підприємства, довідки про заборгованість споживачів теплової енергії (а.с. 57-76), які досліджені судом і їм надана належна правова оцінка. При цьому відповідно до наданих позивачем документів відповідач мав лише опосередкований вплив на порядок розрахунків, оскільки такі проводилися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217. Згідно наданих відповідачем документів, незважаючи на заборгованість теплопостачальників, відповідно до фінансової звітності позивач має чистий прибуток: у 2017 році - 39,449 млрд. грн., у 2018 році - 11,567 млрд. грн., а відповідач - збиток у 2017 році - 3,096 млн. грн., у 2018 році - 4,029 млн. грн. Вказані обставини позивачем не спростовані. Поряд із цим колегія суддів вважає, що в даному спірному випадку є безпідставними аргументи позивача про те, що укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені. Відповідач з цього приводу обґрунтовано зауважує, що його підприємство обмежене у свободі розсуду щодо укладення договорів поставки природного газу та пропонування їх умов, оскільки АТ «НАК «Нафтогаз України» є монополістом у цій сфері; також, підприємство відповідача є «залежним» від газопостачання і в разі неукладення договору поставки не зможе виконувати статутну функцію з теплопостачання регіону (в тому числі, населення, шкіл, дитячих садочків, лікарень, приміщень органів влади, в т.ч. судів). Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 85% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Таке зменшення розміру пені суд вважав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було обґрунтовано рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи власні повноваження щодо зменшення заявленої до стягнення пені, при повному дослідженні усіх необхідних на те умов, дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної з відповідача суми пені на 85% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, тому підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні. Доводи апеляційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки (пені), не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки. Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення. Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, які викладені ним в апеляційній скарзі та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 по справі № 922/3485/19 залишити без задоволення, а оскаржуване позивачем судове рішення у справі - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 по справі № 922/3485/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 у справі № 922/3485/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 05.03.2020. Головуючий суддя А.М. Білецька Суддя Н.В. Гребенюк Суддя О.О. Радіонова