Постанова 4856 № 240/10671/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10671/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 04 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. , за участю: секретаря судового засідання: Ткач В.В., позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Савицької І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року (повний текст якого складено в м. Житомирі 23 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В : у вересні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1 ) звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 року №0017251305. 09 грудня 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Позивач про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність. Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено те, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік здійснювала свою господарську діяльність будучи платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування 2 групи та з 01.01.2018 року позивач здійснила перехід із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування. 04 травня 2018 року позивачем подано до податкового органу реєстраційну заяву платника податку на додану вартість (Форма 1-ПДВ), щоб стати платником податку на додану вартість, проте вказану заяву не було прийнято, про що свідчить квитанція №2 від 05.05.2018 року. З урахуванням виявлених помилок позивачем 05.05.2018 повторно подано заяву про реєстрацію платником ПДВ встановленої законом форми і згідно квитанції №2 від 10.05.2018 року реєстраційну заяву ФОП ОСОБА_1 від 05.05.2019 прийнято та зареєстровано платником ПДВ з 10.05.2018 року. Так, працівниками ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 №431/06-30-13-05/ НОМЕР_1 . У ході проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.183.4 ст.183, п.183.10 ст.183, п.п."а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п."а" п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200, п.п."а" п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України (ПК України), а саме не реєстрація в обов`язковому порядку з 11.01.2018 платником податку на додану вартість при переході із спрощеної на загальну систему оподаткування та перевищенні при цьому загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 246799 грн, в тому числі заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 251190 грн, в тому числі в лютому 2018 року в сумі 101759 грн, в березні 2018 року в сумі 59235 грн, в квітні 2018 року в сумі 57774 грн, в травні 2018 року в сумі 32422 грн, та завищення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 4391 грн, в тому числі в червні 2018 року в сумі 4391 грн. Не погоджуючись з актом перевірки позивач направив до ГУ ДПС у Житомирській області заперечення від 27.06.2019 року, проте відповіддю №7738/14/06-30-15-05 від 08.07.2019 висновки акту залишені без змін. На підставі акту перевірки, 11 липня 2019 року ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0017251305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 308499,00 грн. Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Житомирського окружного адміністративного суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п. п. 291.2.- 291.3. ст. 291 ПК України (у редакції, чинній станом на момент періоду, що перевірявся), спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1. статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Згідно з п.п. 2. п. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, в тому числі, друга група фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: -не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Тобто, для перебування на спрощеній системі оподаткування другої групи платників єдиного податку обсяг доходу фізичних осіб-підприємців протягом календарного року не має перевищувати 1500000,00 грн. При цьому, Податковий кодекс України визначає як обов`язкову, так і добровільну реєстрацію особи платником податку на додану вартість. Відповідно до п. 183.1. ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Згідно з п.183.2. ст.183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. Проте, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті (п.183.4. ст.183 ПК України). Відповідно до п. 183.10. ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Згідно з п.п. 1 п. 298.2.3. ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки (переходу до III групи в даному випадку) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Так, п. 181.1. ст. 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи. Тобто, обов`язковій реєстрації платниками податку на додану вартість підлягають особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податку на додану вартість, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 грн. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій, з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість. Із матеріалів справи встановлено, що позивач 01.01.2018 року самостійно відмовилась від застосування спрощеної системи оподаткування та відповідно здійснила перехід на загальну систему оподаткування. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обсяг операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, за умови перевищення позивачем протягом останніх 12 календарних місяців 1000000,00 грн. сукупно, повинен визначатися для позивача не до 01 січня 2018 року, а після 01 січня 2018 року, тобто з часу переходу позивача на загальну систему оподаткування, оскільки до цієї дати вона була платником єдиного податку. При цьому, позивач після встановлення факту перевищення 1000000 грн загальної суми здійснених операцій (у квітні 2018 року), в межах встановленого строку, не пізніше 10 числа наступного місяця (05.05.2018) подала заяву про реєстрацію платником ПДВ. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 у справі №1340/4383/18, від 5 вересня 2019 року у справі №813/8772/14 та від 26 лютого 2019 у справі №814/4461/13-а. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що наведенні в апеляційній скарзі доводи повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 05 березня 2020 року. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.