Постанова 4851 № 520/2843/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 р.Справа № 520/2843/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 03.09.20 року по справі № 520/2843/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №00002393306 від 24.02.2020 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що воно прийняте з грубим порушенням норм права. Зазначає, що позивач не здійснював перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну та не мав обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість, а, отже, і не міг порушити вищевказані норми податкового законодавства, у зв`язку із чим висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі такого акту є необгрунтованими та протиправними. Також позивач зазначив, що в описовій частині акту перевірки, в п.п.1.5.3 п.1.5 Розділу І відповідач вказує: "згідно з відомостями ІС «Податковий блок» ДПС України СО ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з платниками податків за переліком", однак зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах із вказаними суб`єктами господарювання. Правовідносини із вказаними особами у позивача були виключно на підставі цивільних договорів на виконання робіт/надання послуг, в яких він виступав як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець. Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року по справі № 520/2843/2020, адміністративний позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 00002393306 від 24.02.2020 року. Також від представника позивача, до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що лише починаючи саме з 01.10.2020 року можна починати обраховувати ліміт, встановлений п. 181.1 ст. 181 ПКУ, необхідний для виникнення у нього обов`язкову зареєструватись платником ПДВ. Як вбачається з акту перевірки та декларацій позивача такий ліміт на момент перевірки ним досягнуте не було. Отже, вказана норма ПКУ поширюється на позивача саме з 01.10.2020 року, тобто з часу «переходу» на загальну систему оподаткування, оскільки до цієї дати він був платником єдиного податку. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно встановлено факт заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з жовтня по грудень 2018 року у сумі 65865,00 гривень. Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 належним чином зареєстрований в якості фізично особи - підприємця, у 2018 році, згідно облікових даних, позивач здійснював діяльність з надавання послуг вантажного автомобільного транспорту на спрощеній системі оподаткування на 3 групі зі застосуванням ставки 5%. З наявних матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у Харківській області 28.09.2018 року було складено акт №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 про результати документальної (камеральної) перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, яким встановлено порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України. На підставі висновків акту перевірки №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 року, рішенням від 28.09.2018 року №212 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку» ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року. У вказаному рішенні зазначено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та включений до Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2012 р. платником третьої групи за ставкою 5%. Підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є: порушення абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. З наявної в матеріалах справи копії інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податків з фізичних осіб вбачається, що висновки акту перевірки №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 року відповідають фактичним обставинам справи, доказів зворотного матеріали справи не містять на наведений факт не було спростовано позивачем під час розгляду справи. Судом встановлено, що вказаний акт перевірки №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 року та рішення від 28.09.2018 року №212 були направлені позивачу засобами поштового зв`язку та отримані ним 11.10.2018 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Судом не встановлено факту оскарження позивачем в адміністративному або судовому порядку рішення від 28.09.2018 року №212 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку», яким ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року, що не замечується сторонами по справі та підтверджується матеріалами справи. Таким чином, з 01 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця платником самостійно задекларовано обсяг доходу за три квартали 2018 року - 1212907,08 гривень, що підтверджується наявними матеріалами справи. Окрім цього, на підставі даних податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік №9309728079 від 05.02.2019 року позивачем задекларовано дохід від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту у сумі 329325,00 гривень за період жовтень - грудень 2018 року. Судом встановлено, що на адресу позивача контролюючим органом було направлено запит «Про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження» від 09.07.2019 року №17058/ФОП/20-40-13-06-16, в якому ФОП ОСОБА_1 роз`яснено про необхідність подати реєстраційну заяву платника ПДВ та запропоновано, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію з приводу наведених у запиті фактів. На вказаний запит жодних пояснень та документів платником надано не було. На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.41.1 ст.41, п.49.2 ст.49, п. 61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Харківській області №2804 від 09.12.2019 року, фахівцями контролюючого органу з 20.01.2020 року по 24.01.2020 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, щодо діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України за період січень 2018 року - грудень 2018 року. За наслідками проведеної перевірки було складено акт №245/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 31.01.2020 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за 2018 рік на загальну суму 65865,00 грн. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.02.2020 року №00002393306, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 82331,25 грн., з яких 65865,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 16466,25 грн. - за штрафними санкціями. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до п. п. 291.2.- 291.3. ст. 291 ПК України (у редакції, чинній станом на момент періоду, що перевірявся), спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1. статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Згідно з п.п. 2. п. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, в тому числі, друга група фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Тобто, для перебування на спрощеній системі оподаткування другої групи платників єдиного податку обсяг доходу фізичних осіб-підприємців протягом календарного року не має перевищувати 1500000,00 грн. При цьому, Податковий кодекс України визначає як обов`язкову, так і добровільну реєстрацію особи платником податку на додану вартість. Відповідно до п. 183.1. ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Згідно з п.183.2. ст.183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. Проте, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті (п.183.4. ст.183 ПК України). Відповідно до п. 183.10. ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Згідно з п.п. 1 п. 298.2.3. ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки (переходу до III групи в даному випадку) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Так, п. 181.1. ст. 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи. Тобто, обов`язковій реєстрації платниками податку на додану вартість підлягають особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податку на додану вартість, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 грн. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій, з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість. Із матеріалів справи встановлено, що рішення від 28.09.2018 року №212 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку», яким ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується матеріалами справи. Таким чином, з 01 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що обсяг операцій, які оподатковуються податком на додану вартість, за умови перевищення позивачем протягом останніх 12 календарних місяців 1000000,00 грн. сукупно, повинен визначатися для позивача не до 01.10.2018 року, а після 01.10.2018 року, тобто з часу переходу позивача на загальну систему оподаткування, оскільки до цієї дати він була платником єдиного податку. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2019 року по справі 814/4461/13-а та від 5 вересня 2019 року №813/8772/14, від 26 лютого 2019 у справі №814/4461/13-а, від 05.09.2019р. у справі № 813/8772/14, від 16.10.2019р. у справі № 4383/18, 18 лютого 2020 року по справі №817/2342/16. Отже, у податкового органу виникло право, відповідно до вимог пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, нарахувати позивачеві податкові зобов`язання з податку на додану вартість та притягнути його до відповідальності за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, виключно з 01.10.2018. Проте, відповідачем нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції по операціям, які були вчинені позивачем починаючи з 01.01.2018. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом протиправно визначено позивачеві суму податкових зобов`язань та штрафних санкції з податку на додану вартість, виходячи з більшої, за наявну, бази об`єкту оподаткування податком на додану вартість, тобто охоплено за період, за який позивач не мав обов`язку сплачувати податок на додану вартість. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що неправомірність перебування позивача на єдиному податку третьої групи у період до 01.10.2018р. відповідачем не встановлювалось. Таким чином, оскільки відповідач при обрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, врахував доходи, отримані під час перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, перейшовши з 01.10.2018р. із спеціальної на загальну систему оподаткування, позивач не зобов`язаний був реєструватись платником податку на додану вартість та подавати звітність із цього податку. Враховуючи викладене вище, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00002393306 від 24.02.2020 року є правомірним та прийняте з дотриманням вимог податкового законодавства України. З урахуванням вищенаведених висновків суду, інші доводи сторін стосовно того, що позивачем самостійно задекларовано обсяг доходу за три квартали 2018 року - 1212907,08 гривень, те що позивач не здійснював перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну та не мав обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість, те що згідно з відомостями ІС «Податковий блок» ДПС України СО ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з платниками податків за переліком, не впливає на вирішення справи по суті. Враховуючи вищенаведене доводи відповідача щодо правомірності прийнятого Головним управлінням ДПС у Харківській області податкового повідомлення - рішення №00002393306 від 24.02.2020 року є помилковими. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № 04-240477/1 від 04.03.2020р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.25), сплатив судовий збір в сумі 840,80 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції № 25-338652/1 від 25.09.2020р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.139), судовий збір в сумі 1261,30 грн. 00 коп. Всього, з урахуванням того, що позов задоволено частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 2102 грн. З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року по справі № 520/2843/2020 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №00002393306 від 24.02.2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2102 грн. витрати по сплаті судового збору.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 08.02.2021 року