Окрема думка Велика Палата ВС № 753/15214/16-ц

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25 цс 20) 20 лютого 2020 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 20 лютого 2020 року повернула для розгляду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо?транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2017 року. Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 09 січня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаючи за необхідне відступити від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14?176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) шляхом їх конкретизації вказавши, що у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, висновки зроблені в зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду не застосовуються та потерпілий може звернутися, з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала.

2. Крім того, колегія суддів зазначила, що справа містить виключну правову проблему, оскільки з метою забезпечення розумної передбачуваності судових рішень очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про відшкодування шкоди завданої в ДТП у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності.

3. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй ухвалі від 09 січня 2020 року висловив намір відступити від правових висновків щодо застосування норми права викладених у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року та від 03 жовтня 2018 року, зокрема, з тих підстав, що постановою Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 1311/761/12 ( провадження № 6-2808цс15) вказано, що: «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика», аналогічні по суті висновки зроблені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 278/5120/14-ц (провадження № 6-725цс16), від 26 жовтня 2016 року у справі № 756/12292/14-ц, від 21 грудня 2016 року у справі № 760/25782/14-ц.

4. І Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) не відступала від висновків зроблених в зазначених постановах Верховного Суду України.

5. Проте висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені в цих постановах мають категоричний характер, без наведення меж їх застування, і це допускає можливість їх поширення й на ті випадки, за яких страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності.

6. У зв`язку із чим колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) шляхом їх конкретизації та вказати, що у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, ці висновки не застосовуються та потерпілий може звернути з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала.

7. Велика Палата Верховного Суду приймаючи рішення про повернення для розгляду цієї справи колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного у складі Верховного Суду керувалася тим, що Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і відступати від них не вбачається підстав.

8. Щодо конкретизації висновку Великої Палати Верховного Суду у випадках, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває у стадії припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльність, то відповідь на поставлене питання міститься безпосередньо у Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

9. Так, статтею 20 вказаного Закону встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

10. Підпунктом а пункту 41.2 статті 41 Закону № 1961-IV визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

11. Статтею 52 Закону № 1961-IV врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

12. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а звідси й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

13. Проте, відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

14. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

15. За приписами статті 45 цього ж Закону Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду яка у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

16. Частиною четвертою статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

17. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).

18. Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішує, головним чином, справи, в яких під загрозу може бути поставлене однакове застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

19. Отже Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу № 753/15214/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду саме з підстав необхідності відступу від правових висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду в постановах 04 липня 2018 року (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року (провадження № 14-316цс18) при розгляді цієї справи оскільки ці висновки, на думку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, мають категоричний характер і потребують конкретизації. Враховуючи вищевикладене та з огляду на доводи колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважаю, що Велика Палата Верховного Суду помилково дійшла висновку про необхідність повернення справи № 753/15214/16-ц для розгляду касаційної скарги відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку із відсутністю підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішенні Великої Палати та у зв`язку із відсутністю у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б постановлення ухвали про прийняття та призначення цієї справи до розгляду та у разі необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у цій справі зроблених Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14?316цс18) шляхом їх конкретизації. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 03 березня 2020 року.