Ухвала КЦС ВС № 760/7455/17

Ухвала Іменем України 28 лютого 2020 року м. Київ справа № 760/7455/17 провадження № 61-3252 ск 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» про визнання заяви та наказів неправомірними, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним вище позовом. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-508св19). У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду із заявою, яку у подальшому доповнювала, про переглядрішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами. Заяву обґрунтовано тим, що нововиявленими обставинами є зміст висновків судово-психіатричних експертиз від 06 листопада 2015 року № 266 та від 30 червня 2017 року № 101 та протоколів допиту свідка ОСОБА_2 від 22 серпня 2016 року та від 08 липня 2017 року, згідно з якими ОСОБА_1 вважала встановленим той факт, що у період з 2014 року по червень 2017 року у неї був тяжкий психолого-психіатричний стан, у зв`язку із чим не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому підписана нею заява про переведення її на посаду тимчасово відсутнього працівника на умовах строкового трудового договору при реорганізації у Державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти» і подальше її звільнення з роботи є незаконними. Також, нововиявленою обставиною ОСОБА_1 вважала журнал обліку робочого часу працівників сектору безпеки життєдіяльності, у якому датовано її підписи про те, що вона працює у цьому секторі до 10 лютого 2017 року, а не в секторі аналітичного забезпечення, що підтверджує обман відповідача про підпис 31 січня 2018 року щодо її погодження на декретне місце. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у вказаній вище справі відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року залишено без змін. 19 лютого 2020 року, згідно відбитку штампу «Прийом громадян», ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та ненадання правової оцінки наявним у справі доказам. При цьому висновки судів не відповідають обставинам справи, зокрема про те, що результати судово-психіатричних експертиз від 06 листопада 2015 року № 266, від 30 червня 2017 року № 101 та протоколи допиту свідка ОСОБА_2 від 22 серпня 2016 року та від 08 липня 2017 року, які, на думку заявника, встановлюють її тяжкий психолого-психіатричний стан у період з 2014 року по червень 2017 року, у зв`язку з чим вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент підписання нею заяви про переведення на посаду тимчасово відсутнього працівника на умовах строкового трудового договору, є нововиявленими обставинами, а тому є підстави для перегляду рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року. Разом із касаційною скаргою, ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на те, що відноситься до категорії малозабезпечених осіб, тривалий час була безробітною, а тому через тяжкий майновий стан не має змоги сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованим та свідчить про її складний майновий стан, а тому підлягає задоволенню. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). У відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно виходив із того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, а вищезазначені експертизи та інші докази, якими заявник обґрунтовує вимоги заяви про перегляд судового рішення, вже були предметом дослідження судами під час розгляду по суті справи № 760/7455/17-ц, та якими було надано відповідну правову оцінку в межах заявлених позовних вимог. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України). Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною першою статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись статтею 136, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» про визнання заяви та наказів неправомірними, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Д. Д. Луспеник Б.І. Гулько Ю. В. Черняк