Постанова 4824 № 376/660/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 376/660/18 Головуючий у І-й інстанції - КлочкоВ.М. апеляційне провадження № 22-ц/824/1256/2020 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. В обґрунтування позову вказували, що в АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля загальною площею 220.0 кв.м., яка була побудована в 1969 році господарчим способом КСП «Україна» та останнім використовувалась, як конюшня. Після реорганізації КСП «Україна» вище зазначений об`єкт нерухомості разом з іншим майном в 2003 році рішенням Виконавчого комітету співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» був переданий групі осіб - колишнім членам КСП «Україна», серед яких був і їх батько ОСОБА_5 . Після передачі майна даним нежитловим приміщенням користувалась їхня родина, а починаючи з 2007 року вони одноособово, відкрито використовують дане приміщення для здійснення господарської діяльності. З моменту використання даного приміщення будь-яких претензій до них ніхто не пред`являв, вони за власний рахунок проводять поточні та капітальні ремонти, тощо. Посилаючись на викладене, просили задовольнити позов. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по Ѕ частині за кожним право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 220.0 кв.м. 25 червня 2018 року Домантівською сільською радою подано заяву про перегляд вказаного рішення за новоявленими обставинами. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25 червня 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по Ѕ частині за кожним право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 220.0 кв.м. Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 жовтня 2019 року доповнено рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 червня 2019 року у даній справі. Вступну та резолютивну частину рішення після слів «цивільну справу» доповнити словами «за заявою Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області про перегляд рішення за ново виявленими обставинами рішення Сквирського районного суду Київської області від 26.04.2018 у справі». Резолютивну частину рішення доповнити абзацами першим та другим такого змісту: «Заяву Доманантівської сільської ради Сквирського району Київської області про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Сквирського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - скасувати». Абзац перший-четвертий резолютивної частини рішення вважати відповідно абзацами третім-шостим. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 діючий в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник 3-особи ОСОБА_6 - ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що Протоколом №3 спільного засідання Виконавчого комітету та ревізійної комісії спілки співвласників майна від 13.06.2003 року було рекомендовано зборами припинити членство у спілці громадян, зокрема: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за власним бажанням з виділенням майна для особистого користування із спільної часткової власності (а.с.40). Згідно акту № 3 приймання - передачі майна, що є спільною частковою власністю спілки співвласників цілісного майнового комплексу, затвердженого зборами співвласників (протокол №4 від 18.06.2003 року) співвласники майна реорганізованого КСП «Україна» в особі голови комітету ОСОБА_14, передають майно групі осіб які забажали спільно, відповідно до сукупної вартості належних їм майнових паїв отримати у спільну часткову власність певний майновий комплекс для особистого користування, а саме : свиноматки, корови, молодняк ВРХ, трактор ЮМЗ-6, сівалку СЗ-3,6А, плуг ПЛН 3-35, прицеп 2 ПТС- А, бочку оприскувача, частку силосної траншеї, свинарник Квітневе, кормоцех - склад, а всього: на загальну суму 74 762 грн. (а.с.41-42). Згідно додатку до вище значеного акту майно на суму 74 762 грн. було прийнято ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Пунктом 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14 березня 2001 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2001 року за № 305/5496, (який був чинний на момент виникнення спірних відносин) , встановлено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів : - об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників; - отримати майно в натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новоствореної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; - отримати майно в натурі у спільну часткову власність, уклавши договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; - отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; - відчужити пай будь-яким способом у встановленому законом порядку. Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Пункт 15 Порядку визначає, що при виділенні майна у натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, співвласники передають підприємству-правонаступнику (користувачу) один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання - передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у Свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчені підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть бути підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку. Згідно статті 182 Цивільного кодексу України, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно п. 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна. Зі справи вбачається, що група членів колишнього КСП «Україна», а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , або їх спадкоємці, в установленому порядку не скористались установленою процедурою набуття права власності на майно реорганізованого КСП «Україна». Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Відповідно роз`яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини 4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Таким чином, зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №293/312/15-ц). Таким чином, позивач повинен довести: законність об`єкта володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння). Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявляючи позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на нежитлову будівлю загальною площею 220.0 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , останні вказували на те, що починаючи з 2007 року вони одноособово, відкрито використовують дане приміщення для здійснення господарської діяльності. При цьому також вказували, що з моменту використання даного приміщення будь-яких претензій до них ніхто не пред`являв, вони за власний рахунок проводять поточні та капітальні ремонти, тощо. Однак, належних та допустимих доказів які б підтверджували факт добросовісного володіння спірним майном протягом 20 років позивачами надано не було. Разом з тим, на час ухвалення рішення в даній справі у Сквирському районному суді Київської області перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Окрім того, з пояснень ОСОБА_2 , яка була залучена до участі у розгляді даної справи, слідує, що 20.01.2009 року її рідний дід ОСОБА_7 у Домантівській сільській раді Сквирського району Київської області посвідчив заповіт, згідно з яким заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 - помер. Вона прийняла спадщину та в ході отримання свідоцтва про спадщину довідалась, що в 2003 році згідно акту приймання передачі майна, що є спільною частковою власністю спілки співвласників її діду ОСОБА_7 , як члену колишнього КСП «Україна», належала конюшня та інше майно реорганізованого КСП «Україна», що стверджується Протоколом спільного засідання Виконавчого комітету та ревізійної комісії спілки співвласників майна та Актом № 3 приймання - передачі майна, що є спільною частковою власністю спілки співвласників цілісного майнового комплексу тощо. Крім того, як вже було зазначено, що на підставі акту № 3 приймання передачі майна, що є спільною частковою власністю спілки співвласників, затвердженого зборами співвласників (протокол №4 від 18.06.2003 року) було передано цілісний майновий комплекс. Співвласники майна реорганізованого КСП «Україна» в особі голови комітету ОСОБА_14 . передають майно групі осіб, які забажали спільно, відповідно до сукупної вартості належних їм майнових паїв отримати у спільну часткову власність певний майновий комплекс для особистого користування. З додатку до такого акту слідує, що майно на суму 74 762 грн. було прийнято ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Разом з тим, судом першої інстанції не були залучені вказані особи, їх спадкоємці або правонаступники. Отже, оскаржуване рішення ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, рішенням суду були вирішені права та обов`язки інших співвласників майна бувшого КСП «Україна», яким майно було виділене на майнові паї і які не були залучені в справі. За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю. Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , - задовольнити. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 25 червня 2019 року - скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів. Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2020 року. Головуючий: Судді: