Постанова 4820 № 682/3156/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 682/3156/19 Провадження № 22-ц/4820/501/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 682/3156/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року (суддя Зеленська В.І.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. В обґрунтування позову зазначалось, що 13.06.2006 ОСОБА_1 отримав кредит у Приватбанку у розмірі 20930 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання заяви. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач вказував, що банк виконав усі взяті на себе зобов`язання за договором, а відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 17.09.2019 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 83 571,12 грн. з яких: 41487,56 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20327,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 17100,24 грн. - пеня за прострочене зобов`язання; 200,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн. штраф (фіксована частина); 3955,77 грн. штраф (процентна складова). Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитом в сумі 83 571,12 грн., і 1921 грн. судових витрат. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 83 571 грн. 12 коп. заборгованості по кредиту та штрафним санкціям за користування кредитними коштами, отриманими на підставі кредитного договору № б/н від 13.06.2006, що утворилася станом на 17.09.2019. Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та зазначає, що при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Вказує, що кредитний договір повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 208, ч. 1 ст. 207 ЦК України. Апелянт зазначає, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість. Вважає, що кредитний договір, укладений між сторонами, є дійсним та підлягає виконанню, а факт укладення між сторонами договору є доведеним, оскільки складається не лише із заяви позичальника, а також з Умов та Правил надання банківських послуг. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо суми кредитних коштів, які були отримані позивачем, підстав та порядку нарахування простроченого тіла кредиту, встановленої відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що 13.06.2006 між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що підтверджується письмовою заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем. У цій заяві зазначається, що позичальник приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 16). Зобов`язання з повернення кредиту відповідач належним чином не виконує. Наведене підтверджується матеріалами справи. Із наданої позивачем заяви б/н від 13.06.2006, підписаної ОСОБА_1 , вбачається, що в ній зазначені сума кредитного ліміту 1500 грн., базова процентна ставка в місяць 3%; строк дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) 7% від заборгованості. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, заборгованості за тілом кредиту, простроченого тіла кредиту, пені та штрафів. На обґрунтування права вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, надав копію заяви б/н від 13.06.2006, підписану Самойлюком Д.В., витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємну частину спірного договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки, (пені, штрафів), саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Проте, як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується заявою від 13 червня 2006 року, розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку відповідача, з якого вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту (а.с. 16, 5-15, 72-87). Вищевказаного суд першої інстанції не врахував, та не звернув на увагу на те, що із розрахунку заборгованості, наданого Банком, вбачається, що сума фактично отриманих відповідачем коштів в загальному розмірі склала 66520,22 грн. В той же час, в розрахунку заборгованості Банком зазначені кошти, які різними платежами повертались відповідачем Банку на погашення заборгованості. Так, вказана сума у підрахунку у загальному розмірі склала 53226,27 грн. Таким чином, станом на дату звернення до суду у позичальника перед Банком виникла заборгованість з фактично отриманих та неповернутих коштів у загальному розмірі 13293,95 грн. (66520,22 грн. 53226,27? грн.), яка підлягає стягненню на користь позивача. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову. Відповідно, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині. Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову щодо стягнення неустойки, оскільки умовами укладеного між сторонами договору такий обов`язок позичальника відсутній. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують. На підставі ч. 1 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15,91%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 764,08 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 13293,95 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 764,08 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повне судове рішення складено 03 березня 2020 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко