Постанова 4820 № 2-13419/2005

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 2-13419/2005 Провадження № 22-ц/4820/174/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., секретар судового засідання Журбіцький В.О., з участю заявника ОСОБА_1 , державного виконавця Гнідко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року про відмову поновити пропущений процесуальний строк і залишення скарги без розгляду, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог скарги У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Гнідко Н.О. (далі - державний виконавець). ОСОБА_1 зазначив, що 24 травня та 10 червня 2019 року державний виконавець винесла постанови, які не відповідають вимогам закону, а начальник відділу державної виконавчої служби відмовився переглянути їх. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд поновити строк для звернення зі скаргою та зобов`язати начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ) скасувати постанови від 24 травня та 10 червня 2019 року. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги залишено без задоволення, а скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - без розгляду. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення зі скаргою без поважних причин, у зв`язку з чим цей строк не може бути поновлено, а скаргу слід залишити без розгляду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити ухвалу про задоволення скарги посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, а справа розглянута суддею, який підлягав відводу. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Стягувач ОСОБА_2 і державний виконавець не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2005 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 9 листопада 2001 року та до повноліття дитини. На підставі дубліката виконавчого листа №2-13419686/9652/17 від 4 лютого 2013 року, виданого судом першої інстанції за цим рішенням, державний виконавець Рудчук Л.П. постановою від 26 лютого 2013 року відкрила виконавче провадження №36776790. Постановою державного виконавця від 24 травня 2019 року накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 39 573 грн 20 коп. (50% суми заборгованості зі сплати аліментів станом на листопад 2016 року). Постановою державного виконавця від 10 червня 2019 року звернено стягнення на пенсію ОСОБА_1 , яку він одержує у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. а) щодо скарги на постанову від 24 травня 2019 року Застосовані норми права Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; За змістом ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. В силу п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Як передбачено ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VІІІ, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Із положень ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VІІІ слідує, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного ст. 447 ЦПК України, відповідні норми встановлені й Законом №1404-VІІІ. Частиною 2 статті 74 Закону №1404-VІІІ, яка є імперативною нормою, закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року (справа №1915/1868/2012, провадження №14-353цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Оскільки справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу віднесені законом до адміністративної юрисдикції, то відповідний адміністративний суд і має вирішити питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані норми чинного законодавства та помилково розглянув справу за скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу в порядку цивільного судочинства. б) щодо скарги на постанову від 10 червня 2019 року Застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. За змістом ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. В силу ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Як передбачено п. «а» ч. 1, ч 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Із положень ч. 5 ст. 74 Закону №1404-VІІІ слідує, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що строки для звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, встановлені ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Закону №1404-VІІІ, є процесуальними, тобто вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних для цього причин за заявою особи, яка подає скаргу. Вирішуючи питання про поновлення строку на подання скарги, суд повинен дослідити поважність причини його пропуску. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника на звернення до суду зі скаргою. В обґрунтування заяви про поновлення строку для звернення зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 зазначив, що 5 липня 2019 року він звернувся до суду з аналогічним позовом, однак його було повернуто позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що 5 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького про скасування постанов державного виконавця, в тому числі постанови від 10 червня 2019 року про звернення стягнення на пенсію боржника. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 вересня 2019 року цей позов визнано неподаним і повернуто позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Хмельницький апеляційний суд постановою від 4 грудня 2019 року скасував ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 вересня 2019 року про повернення заяви позивачеві та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На теперішній час ця справа (№686/17996/19) перебуває на розгляді в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області. Отже, станом на 5 липня 2019 року ОСОБА_1 був обізнаний про винесення державним виконавцем постанови від 10 червня 2019 року про звернення стягнення на пенсію боржника. Лише 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на вказану постанову. Скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця є такою, що подана з пропущенням строку, встановленого ст. 74 Закону №1404-VІІІ і ст. 449 ЦПК України, разом із тим, заявник не навів поважних причин, які перешкодили йому своєчасно звернутися до суду з такою скаргою. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення зі скаргою без поважних причин, а тому цей строк не може бути поновлений і скаргу слід залишити без розгляду. Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду. ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити своє право під час розгляду справи №686/17996/19 за його позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького про скасування постанов державного виконавця. Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення заявника про дату, час і місце судового засідання Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях. За змістом ч. 2 ст. 211 ЦПК України учасники справи повідомляються про місце, дату і час судового засідання судом. Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судового засідання встановлений ст.ст. 128-130 ЦПК України, відповідно до яких судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 призначався судом двічі, зокрема, на 6 та 29 листопада 2019 року. З поштових повідомлень (т. 4 а.с. 184, 197) вбачається, що повістки про судовий виклик ОСОБА_1 були вручені адресату відповідно 2 та 14 листопада 2019 року. В судовому засіданні 6 листопада 2019 року суд розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді, а 29 листопада 2019 року - постановив оскаржувану ухвалу. Отже, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання. Його твердження з цього приводу є необґрунтованими. Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи суддею, який підлягав відводу Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Згідно з ч.ч. 2, 3, 8 ст. 40 ЦПК Україн и (в редакції на час розгляду справи) питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Як що суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Скарга Лук`янченка В.В. на дії державного виконавця надійшла до суду 15 жовтня 2019 року. Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Палінчака О.М. для розгляду справи. 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 заявив відвід судді Палінчаку О.М. посилаючись на його упередженість при розгляді інших справ за участю заявника. Суд ухвалою від 6 листопада 2019 року визнав заявлений відвід необґрунтованим, зупинив провадження у справі та передав вирішення питання про відвід іншому судді. Ухвалою судді Чевилюк З.А. від 8 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід залишено без задоволення. Матеріали справи не містять відомостей про те, що мали місце підстави, передбачені ст. 36 ЦПК України, для відводу судді Палінчака О.М., а тому суддя Чевилюк З.А. обґрунтовано відхилила заяву ОСОБА_1 . Порядок вирішення питання про відвід не порушено. Доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності розгляду справи за його скаргою суддею Палінчаком О.М. є безпідставними та надуманими.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи При вирішенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 24 травня 2019 року про накладення штрафу судом першої інстанції не враховано, що така справа віднесена до адміністративної юрисдикції, а тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в цій частині постановлена ухвала підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги. В решті ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та не підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 255, 374, 375, 377, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2019 року про відмову поновити пропущений процесуальний строк і залишення скарги без розгляду в частині оскарження ОСОБА_1 постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького від 24 травня 2019 року про накладення штрафу скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Повідомити заявника, що розгляд такої справи віднесено до адміністративної юрисдикції. В решті ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 4 березня 2020 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Палінчак О.М. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 81