Постанова 4817 № 607/1299/14-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/1299/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/287/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є., з участю секретаря - Костів Х.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/1299/14-ц за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2019 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 21 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , - В С Т А Н О В И В: У січні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. В обгрунтування вимог посилається на те, що 15.03.2007 року між банком та відповідачем підписано заяву, згідно якої останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, та у порушення умов кредитного договору зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.12.2013 року виникла заборгованість на загальну суму 18034,36 грн., яка складалась із: 4442,10 грн. - заборгованість за кредитом; 10482,86 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3064,98 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Судовим наказом від 31 січня 2008 року стягнуто з відповідача суму заборгованості у розмірі 5288, 36 грн. Тому різниця, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12746, 00 грн. (18034,36грн. -5288, 36), та штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 637,30 грн. (процентна ставка). Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2019 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ Приватбанк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову суд допустив порушення норм матеріального права. Вказує на те, що спірний кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків. Відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не довів відсутність заборгованості та не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань. Крім того, є доведеним факт укладання між Позивачем та відповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а й умов та правил надання банківських послуг. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що у відповідності до вимог ст.372 ч.2 ЦПК України є підставою для розгляду справи у відсутності сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним положенням процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає. Судом встановлено, що 15.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту, шляхом написання заяви про відкриття рахунку та отримання платіжної картки. Відповідно до умов договору відповідачу були надані грошові кошти в сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % річних. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Згідно умов договору, відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. При цьому, у заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згоден із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. 03 червня 2014 року банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 31.12.2013 року у розмірі 18034,36 грн., за мінусом 5288,36 грн., які стягнуті судовим наказом суду. Із розрахунку заборгованості за договором кредиту встановлено, що заборгованість за кредитом станом на 31.12.2013 рік складає 18 034,36 грн., з яких: 4442,10 грн. - заборгованість по кредиту, 10482,86 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3064,98 грн. прострочена заборгованість по комісії за користування кредитом, 44,42 грн. - нарахована комісія. Відповідно до вимог п.8.6 умов та правил надання банківських послуг, банком нараховано штрафи у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 637,30 грн. (процентна складова). Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2008 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь банку 5288,36 грн. заборгованості за цим же кредитним договором та нарахованими відсотками. Судовий наказ набрав чинності та по даний час не скасований. Згідно довідки Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 вересня 2019 року, справу за №2-н-219/2008, у зв`язку із закінченням терміну зберігання, знищено. Відтак, банк вважає, що неповернута сума боргу станом на час подачі позову становить 13883,30 грн. (18034,36 - 5288,36 грн. + штрафи (900+637,31). Із наданої банком виписки по рахунку вбачається, що починаючи з 25 лютого 2008 року по даний час з боку відповідача будь-які операції по картковому рахунку не здійснювались, за винятком нарахуванням банком процентів за користування кредитним лімітом, штрафів, комісії тощо. Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості та нарахованих процентів за користування кредитом, суд першої інстанції вірно виходив з того, що банк вже скористався правом на дострокове стягнення кредиту, оскільки судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2008 року стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь банку 5288,36 грн. заборгованості за цим же кредитним договором та нарахованими відсотками, а тому з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог та не врахував, що кредитний договір є чинним, а тому наявна заборгованість підлягає стягненню колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що оскільки 31.01.2008 року кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти пеню за кредитом припинилося. Так, з судового наказу Тернопільського міськрайонного суду від 31.01.2008 року вбачається, що з відповідача ОСОБА_1 на користь банку стягнуто усю суму заборгованості 5288,36 грн. за цим же кредитним договором та нарахованими відсотками. Наявний в справі розрахунок заборгованості за договором від 15.03.2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 (а.с.4 ) підтверджує, що стягнута уся сума заборгованості за судовим наказом від 31.01.2008 року в сумі 5288,36 грн., оскільки включає в себе поточну заборгованість за кредитом, прострочену заборгованість за кредитом, нарахування процентів, суми комісії та пені. Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовних вимог про стягнення коштів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивач не ставив. Крім цього колегія суддів вважає зайвим посилання в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції на пропуск строку позовної давності та посилання на Умов та правил надання банківських послуг у Приват Банку . Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2019 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Постанова складена 3 березня 2020 року. Головуюча : Г.М. Шевчук Судді: О.Я. Міщій З.Є. Ткач