Постанова 4855 № 826/17156/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17156/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування висновку В С Т А Н О В И В : 19.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської ради доброчесності про визнання протиправним та скасування Висновку про невідповідність судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 24.04.2018 (надалі - Висновок), затвердженого рішенням, що оформлене протоколом електронного голосування від 24.04.2018 та оприлюднене на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. Ухвалою суду першої інстанції залучено третю особу - Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (надалі - ВККС). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» на відповідача покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання суддів з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законами критеріями. Такий Висновок відповідача є обов`язковим для розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів, отже є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого виникають публічно-правові відносини. Позивач зазначив, що Висновок Громадської ради доброчесності відносно ОСОБА_1 , який був розміщений в мережі Інтернет на сайті відповідача принижу позивача в очах суспільства, відомості, що наведені у цьому Висновку є недостовірними та надуманими. Крім того, позивач вказує, що законодавством не передбачено право відповідача на оприлюднення та поширення про особу конфіденційної інформації. Позивач вважає, що відповідач приймаючи оскаржуваний Висновок, виконував функції суду у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки відповідачем досліджувались певні факти, яким надано юридичну оцінку. Таким чином, позивач наполягає, що оскаржуваний Висновок Громадської ради доброчесності відносно позивача від 24.04.2018 складений не на підставі, не в межах компетенції і повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а отже підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12. у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Приймаючі рішення у справі суд першої інстанції зазначив, що враховуючи викладені у Висновку Ради Європи правові позиції, положення статей 83, 85, 87 та 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Регламенту і «Порядку формування і ведення суддівського досьє», саме на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, яка забезпечується шляхом сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді. Проте, як зазначив суд першої інстанції, в ході розгляду справи було встановлено, що на час звернення позивача з цим позовом до суду і на час прийняття рішення у даній справі, Висновок відповідача до Вищої кваліфікаційної комісії суддів не надходив, внаслідок чого й не був предметом дослідження в ході проведення ВККС процедури кваліфікаційного оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді. Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції зробив висновок, що дії та оскаржуваний Висновок не породжують для позивача юридичних наслідків в межах процедури проходження ним оцінювання, тобто у цій справі відсутнє порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин. Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Доводи апелянта аналогічні доводам позовної заяви. Також позивач в апеляційній скарзі зазначив, що процедура кваліфікаційного оцінювання відносно позивача зупинена, тобто дослідження суддівського досьє та спірного Висновку ВККС не здійснювалось, що унеможливлює встановлення відсутності впливу оскаржуваного Висновку на проходження позивачем процедури кваліфікаційного оцінювання та свідчить про передчасність такого висновку суду. Крім того апелянт наголосив, що суд першої інстанції не дав оцінку всім наведеним позивачем аргументам, не навів мотивів вчинення оскаржуваного висновку у відповідності до вимог частини 2 статті 2 КАС України, також суд не з`ясував чи містить Висновок недостовірну інформацію, і не встановив чи надсилався оскаржуваний Висновок до ВККС у суддівське досьє. В судовому засіданні позивач подав додаткові докази та додаткові пояснення. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши в судовому засідання пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивача Указом Президента України «Про призначення суддів» від 10.02.2012 за № 83/2012 призначено строком на п`ять років у місцевому адміністративному суді на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду (т.1 а.с.26). Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 106/зп-17 від 20.10.2017 призначено кваліфікаційне оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду (т.1 а.с.46). Додатком 4 до рішення ВККС № 63/зп-18 від 29.03.2018 позивача як суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», за результатами іспиту (т.1 а.с.61). 24.04.2018 на інтернет сайті Громадської ради доброчесності за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено Висновок про невідповідність судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням, яке оформлено протоколом електронного голосування цієї ж дати (т.1 а.с.28). Вказаний висновок Громадської ради доброчесності відносно позивача від 24.04.2017 до ВККС не надходив. Рішенням ВККС № 531/ко-18 від 25.04.2018 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до розгляду Вищою радою правосуддя дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 , відкритої 02.02.2018 за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги в.о. начальника головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (т.1 а.с.62). Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» (надалі - Закон № 1402) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 83 Закону № 1402 встановлено завдання та підстави кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, частиною 1 цієї статті встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Частиною 4 статті 83 Закону № 1402 визначено, що підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина 5 статті 83 Закону № 1402). Згідно частини 6 статті 85 Закону № 1402 формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі. Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України. Відповідно до підпункту 16 частини 4 цієї статті суддівське досьє має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності). Статтею 87 Закону № 1402 передбачено, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді. Рішенням Комісії від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16 було стверджено «Порядок формування і ведення суддівського досьє», за розд. ІІ якого зміст суддівського досьє становить сукупність визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» інформації про загальні відомості стосовно судді, відомості та документи, пов`язані з кар`єрою судді, ефективність здійснення суддею судочинства, про дисциплінарну відповідальність судді, відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також іншої інформації щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання. Приписами п. 4.20. розд. ІV «Порядку формування і ведення суддівського досьє» встановлено, що висновок Громадської ради доброчесності підлягає включенню до суддівського досьє невідкладно після його надходження до Комісії. Громадська рада доброчесності направляє до Комісії такий висновок не пізніше п`яти днів після його складення. Системний аналіз викладених вище правових норм надає підстави вважати, що Громадська рада доброчесності є органом, який утворено з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, для цього законодавством визначено обов`язок Громадської ради доброчесності (у разі наявності обставин) збирати інформацію щодо судді і подавати (за наявності відповідних підстав) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Таким чином, довід апелянта, що відповідач склав Висновок стосовно позивача, тобто діяв не на підставі, не в межах компетенції і повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не заслуговує уваги. Матеріалами справи підтверджено, що Висновок Громадської ради доброчесності відносно ОСОБА_1 від 24.04.2017 до ВККС не надходив і в ході проведення 25.04.2018 співбесіди членами ВККС не аналізувався. Вказаний Висновок був лише розміщений в мережі Інтернет на сайті відповідача. Вказана обставина апелянтом не спростована. Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, враховуючи положення ч.1 та ч.2 статті 2 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність об`єкту судового захисту, оскільки дії та оскаржуваний Висновок відповідача не породжують для позивача юридичних наслідків. Щодо доводів апелянта, що спірний Висновок має недостовірну інформацію, принижує його авторитет як судді перед суспільством, колегія суддів зазначає, що такий довід також не заслуговує уваги, оскільки в порядку норм КАС України не розглядаються питання щодо спростування недостовірної інформації, тощо. З приводу доводів апелянта, що приймаючи оскаржуваний висновок, відповідач виконує функції суду, також не заслуговує уваги, оскільки, як було вже зазначено вище, такі повноваження відповідача передбачені статтею 87 Закону № 1402. Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що всі наведені доводи апелянта є такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 02.03.2020. Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування висновку - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель