Постанова 4854 № 420/7960/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 р. м. Одеса Справа № 420/7960/19 Категорія: 109010000 Головуючий в 1 інстанції: Бжасо Н. В. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Рощіній К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2019 року,- В С Т А Н О В И Л А : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2019 року. 26 грудня 2019 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Одеській міській раді та Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради самому чи з залученням інших осіб проводити демонтаж павільйону «Маячок», розташованого за адресою: пляж «Ланжерон», 1 (між траверсом № 1 та буною № 4) до моменту набрання законної сили у даній справі. В обґрунтування заяви зазначається, що оскаржуваним рішенням від 26.12.2019 року відповідач виражає намір самочинно демонтувати (знести) тимчасову споруду павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: пляж «Ланжерон», 1 (між траверсом № 1 та буною № 4), в якому позивачка здійснює свою законну підприємницьку діяльність. Метою позову ОСОБА_1 є захист її права на заняття підприємницькою діяльністю, тож знищення відповідачем павільйону «Маячок», розташованого за адресою: пляж «Ланжерон», 1 (між траверсом № 1 та буною № 4), припинить підприємницьку діяльність ОСОБА_1 та не дозволить захистити право позивачки на заняття її підприємницькою діяльністю при будь-якому майбутньому рішенні суду у даній справі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2019 року. Заборонено Одеській міській раді та Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради самостійно чи з залученням інших осіб проводити демонтаж павільйону «Маячок», розташованого за адресою: пляж «Ланжерон», 1 (між траверсом № 1 та буною № 4) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, наголошуючи, зокрема, на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки відсутні ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, а невжиття таких заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав, оскільки тимчасова споруда є рухомою річчю, яку можна вільно переміщувати у просторі без знецінення та зміни її призначення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що реалізація оскаржуваного рішення Одеської міської ради про демонтаж тимчасової споруди павільйону «Маячок», у випадку задоволення позову ФОП ОСОБА_1 істотно ускладнить виконання рішення суду, що, на думку суду, є підставою для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з тим, суд відмічає, що у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі (в тому числі й тих, що свідчать про наміри чи активні дії відповідача щодо здійснення примусового демонтажу тимчасової споруди), а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів. Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у зв`язку з тим, що демонтаж може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів заявника. Треба зазначити також, що аргументація заяви про забезпечення позову у спосіб заборони відповідачам проводити демонтаж павільйону «Маячок», розташованого за адресою: пляж «Ланжерон», 1 (між траверсом № 1 та буною № 4) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, за змістом подібна до обґрунтування і мотивації позовної заяви, в якій позивач оскаржує законність рішення відповідача. Колегія суддів, відхиляє доводи заявника, що у разі прийняття судом рішення на користь позивача, останньому доведеться докласти значних зусиль для того, щоб ефективно поновити порушені права на ведення господарської діяльності із використанням цього майна. Так, розміщення тимчасових споруд не передбачає влаштування фундаменту, а сам їх характер тимчасовості передбачає, що при їх примусовому демонтажі може відбуватись лише перенесення останніх в будь-яке інше місце для подальшого зберігання, що не впливає на цінність відповідного майна. Отже, навіть якщо припустити можливий демонтаж тимчасової споруди позивача, вказане не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки мова йде про тимчасову споруду, яка є пересувною та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, може бути повернута на попереднє місце розташування, що помилково не взято до уваги судом першої інстанції. Крім того, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті. Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовоідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову та необхідності вжиття заходів забезпечення. Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяву про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року скасувати. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2019 року - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 04 березня 2020 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: Бітов А. І. Суддя: І. Г. Ступакова