Постанова 4854 № 420/6524/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6524/19 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ДМС) та просив: визнати протиправним та скасувати рішення ДМС від 10 жовтня 2019 року «Про відмову у здійсненні обміну посвідки на постійне проживання в Україні у відношенні громадянина СРВ ОСОБА_1 "; зобов`язати ДМС здійснити обмін посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2008 року, виданої ОСОБА_1 . В обґрунтування позову було зазначено, що позивач, маючи дозвіл на імміграцію до України та документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2008 року, у зв`язку з її пошкодженням вимушений був звернутись до відповідача із заявою про обмін посвідки на постійне проживання з наданням відповідних документів, однак рішенням від 10 жовтня 2019 року № 51032300001949 відповідачем без належних підстав було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року позовні вимоги було задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДМС подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, на підставі п.4 Прикінцевих положень ЗУ «Про імміграцію» як особа, яка прибула в Україну до 06 березня 1998 за Угодою між Урядом СРВ та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981, залишився проживати в Україні і звернувся протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання в Україні. У 2003 році громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію на підставі п.4 розділу V Закону України «Про імміграцію» та 25 грудня 2008 року буд документований посвідкою на постійне проживання в Україні. У вересні 2019 року у зв`язку із пошкодженням посвідки позивач звернувся до ДМС із заявою про її обмін. Рішенням від 10 жовтня 2019 року № 51032300001949 позивачу було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі пп.11 п.62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321. Не погодившись з вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з відсутності підстав для проведення відповідачем перевірки правомірності видачі первісної посвідки в межах розгляду заяви про обмін посвідки у зв`язку з її пошкодженням. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлює, що іноземець це - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, а посвідка на постійне проживання це - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Закон України "Про імміграцію" у статті 1 визначає, що імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрантом є - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Згідно п.1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» затвердженого постановою Кабміну України від 25 квітня 2018 року №321 (далі Порядок №321) посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Відповідно до п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія). Пунктом 9 Порядку №321 встановлено, що оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр). Згідно п.40 Порядку №321 для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв`язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні заяви для обміну посвідки надано всі необхідні документи, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача (а.с.82). Відповідно до п.43 Порядку №321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні. Законодавцем відокремлюється поняття «обмін» посвідки та її «оформлення». Під різне нормативне регулювання підпадає як порядок розгляду заяви, так і підстави для прийняття рішення і кінцевий результат розгляду заяви. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою саме про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з її пошкодженням відповідно до п.7 Порядку № 321 та надав до заяви необхідний перелік документів, визначений п.40 цього Порядку. Доводи апелянта, що позивачем порушено порядок отримання дозволу на імміграцію та необґрунтовано документовано посвідкою на постійне проживання в Україні колегія суддів відхиляє, оскільки приписи Порядку №321 не надають право відповідачу при розгляді заяви про обмін посвідки перевіряти обґрунтованість підстав її оформлення. Крім того, висновком Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 10 квітня 2015 року №8.1/1973-15 (а.с. 80), який приймався в межах розгляду питання щодо законності надання дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 07 липня 2003 року по справі №2-4024 підтверджено факт постійного проживання ОСОБА_1 з 1989 року на території України. З урахуванням зазначеного підтверджується законність отримання ним дозволу на імміграцію по територіальному походженню, що свідчить про необхідність перекваліфікувати підставу надання дозволу на імміграцію при складанні висновку щодо законності надання такого дозволу. Згідно п.73 Порядку №321 у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС. На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС. Матеріали справи не містять доказів проведення службової перевірки за фактом безпідставного оформлення та видачі позивачу посвідки на постійне проживання, що також спростовує твердження відповідача щодо наявності порушення законодавства. Відповідно до п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні. Як вбачається з рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від 10 жовтня 2019 року № НОМЕР_2 , підставою для відмови стало посилання на п.п.11 п.62 Порядку №321. Згідно п.п.11 п.62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, зокрема, в інших випадках, передбачених законом. Разом з тим, відповідачем не було зазначено на підставі яких обґрунтувань, передбачених в законах України, позивачу було відмовлено в оформленні або видачі посвідки. Будь-яких інших обґрунтувань відмови в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання вказане рішення не містить. Також відповідачем не надано жодного доказу, який би пояснював підстави ухвалення такого рішення та передуючу йому перевірку. Враховуючи вищенаведене та обставини справи, колегія суддів вважає дії відповідача такими, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки ГУ ДМС України в Одеській області не наведено підстав та належного правового обґрунтування прийнятого рішення від 10 жовтня 2019 року №51032300001949. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.