Постанова 4854 № 400/2136/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2136/19 Головуючий першої інстанції Гордієнко Т.О. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв Повний текст судового рішення складений 25.10.2019р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Євро-Пласт» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: 15.07.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «ТПК «Євро-Пласт» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (нині Головне управління ДПС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 21.03.2019р.: №№0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1492431,25грн., у тому числі 1193945грн. за податковими зобов`язаннями та 298486,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1658256,25грн., у томі числі 1326605грн. за податковими зобов`язаннями та 331651,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.10.2019р. позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Миколаївській області на підставі направлень від 17.12.2018р. №№3923/14-29-03-01-28, 3924/14-29-03-01-28, 3925/14-29-03-01-28, від 10.01.2019р. №79/14-29-03-01-28 виданих відповідно до наказу від 29.10.2018р. №2370 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» за період діяльності з 01.01.2015р. по 30.06.2018р., в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 30.06.2018р. з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. За результатами проведення перевірки складений акт від 28.01.2019р. №124/14-29-14-02/36061419, яким встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 1193945грн.; п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1326605грн. /т.1 а.с.25-198/ На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 21.03.2019р.: №№0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання за податком на прибуток у розмірі 1492431,25грн., у тому числі 1193945грн. за податковими зобов`язаннями та 298486,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1658256,25грн., у томі числі 1326605грн. за податковими зобов`язаннями та 331651,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. /т.2 а.с.17-20/ Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. У пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.п.138.2, 138.4, 138.6 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пунктами 198.1-198.3, 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників його податкової звітності, зокрема витрат, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, ПДВ, від`ємного значення, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією. При цьому, достатньою та необхідною правовою підставою для визнання господарських операцій такими, що дійсно відбулися, є одночасна сукупність наступних умов: 1) підтвердження їх товарності відповідними первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та містять інформацію про зміст та обсяг операції і рух товарів; 2) факт використання суб`єктом господарювання придбаних товарів у його господарській діяльності; 3) наявність ділової мети, розумних економічних причин, економічного ефекту в результаті господарської діяльності. Згідно з матеріалами справи, предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами: ТОВ «Кеймел», ТОВ «Квантос», ТОВ «Димакс Юг», ТОВ «Центрторг-Юг», ТОВ «Торгопт СК», ТОВ «Енергобудкарго», ТОВ «Олісса», ТОВ «Трейдфонік», ТОВ «Чест Компані», ТОВ «Сварог Трейд», ТОВ «Колор Експо», ТОВ «Буд Строй ЛТД», ТОВ «Інтех К» щодо придбання будівельних послуг та матеріалів. Реальність господарських стосунків, виконання робіт підтверджуються матеріалами справи. Так, 11.11.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-пласт» (покупець) та ТОВ «Кеймел» (продавець) укладено договір поставки товару №0111, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію, у кількості та номенклатурі і по ціні, згідно виставлених рахунків, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - будівельні матеріали. /т.2 а.с.183/ Виконання умов договору підтверджується первинними документами: рахунками-фактурами, /т.2 а.с.184/ видатковими, податковими накладними, платіжними документами. /т.2 а.с.185-192/ 05.09.2017р., 12.09.2017р., 14.09.2017р., 18.09.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Чест Компані» (підрядник) укладено договори на виконання робіт №№05/09, 12/09/17, 4/09/17, 18/09/17 відповідно до умов яких підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.2 а.с.203, 206-209, 219, 227, 236/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.2 а.с.210, 212, 220, 222, 228, 230, 237, 238/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.2 а.с.211, 213-215, 221, 223, 229, 231-232, 237а, 239-241/ акти приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду. /т.2 а.с.242-245/ Водночас, 12.10.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (покупець) та ТОВ «Чест Компані» (продавець) укладено договір поставки товару №305, згідно умов відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію у кількості та номенклатурі і по ціні, згідно виставлених рахунків, а покупець зобов`язується прийняти товар (будівельні матеріали) та оплатити його на умовах даного договору. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: рахунок фактуру, видаткові, податкові накладні, платіжні документи. /т.2 а.с.204-205/ Крім того, 01.02.2016р., 05.02.2016р., 03.03.2016р., 04.03.2016р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Квантос» (підрядник) укладені договори на виконання робіт №№0102, 0502, 0303, 0403, згідно умов яких підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.2 а.с.257, 261, 266, 289/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.2 а.с.258, 259, 262, 264, 267, 278, 290, 292/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.2 а.с.258а, 260, 263, 265, 268-277, 279-288, 291, 293/ картки по рахунку 631. /т.2 а.с.294/ 01.06.2017р. між позивачем та ТОВ «Торгопт-СК» (підрядник) укладено договір на виконання робіт №34Т, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.2 а.с.287/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.2 а.с.299, 301/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.2 а.с.300, 302-303/ картки по рахунку 631; /т.2 а.с.305/ акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду. /т.2 а.с.298/ 17.05.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» та ТОВ «Центрторг Юг» укладено договір виконаних робіт №1705, за умовами якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.2 а.с.308/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.2 а.с.310, 312/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.2 а.с.311, 313-314/ картки по рахунку 631; /т.2 а.с.319/ акти приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду. /т.2 а.с.309/ 07.07.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Енергобуд Карго» (підрядник) укладено договір на виконання робіт №07/07/17, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.3 а.с.1/ Крім того, 21.06.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (покупець) та ТОВ «Енергобуд Карго» (продавець) укладено договір поставки товару №216, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію. /т.3 а.с.10/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.3 а.с.4, 6/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.3 а.с.5, 7-9/ акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду; /т.3 а.с.2/ рахунки-фактури; /т.3 а.с.11-14/ картки рахунку 631. /т.3 а.с.35-36/ 15.06.2017р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (покупець) та ТОВ «Димакс-Юг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №156, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. /т.3 а.с.37/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: рахунок-фактуру; /т.3 а.с.38/ видаткову накладну; /т.3 а.с.39/ картку рахунок 631. /т.3 а.с.40/ 27.10.2017р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Колор Експо» укладено договір поставки товару №270, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію: будівельні матеріали. /т.3 а.с.42/ На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: рахунок-фактуру; /т.3 а.с.43/ видаткову накладну; /т.3 а.с.44/ картку рахунок 631. /т.3 а.с.45-46/ 08.06.2017р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Олліса» укладено договір на виконання робіт №08/06-1, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.3 а.с.90/ На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.3 а.с.91, 93/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.3 а.с.92, 94-95/ акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду. /т.3 а.с.296/ 16.07.2017р., 20.07.2017р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Трейдфонік» укладено договори на виконання будівельних робіт №№16/07/17, 20/07/17, згідно умов яких підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи. /т.3 а.с.100, 117/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; /т.3 а.с.103, 111, 118, 120/ акти приймання виконання будівельних робіт; /т.3 а.с.104-107, 112-116, 119, 121-122/ акт приймання-передачі матеріалів для виконання субпідряду. /т.3 а.с.101-102/ 06.08.2017р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Сварог-Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №0609, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. /т.3 а.с.47/ На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду: рахунок-фактуру; /т.3 а.с.48, 50/ видаткову накладну; /т.3 а.с.49, 51/ картку рахунок 631. /т.3 а.с.45-46/ 11.04.2016р., 14.04.2016р., 18.04.2016р., 28.04.2016р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Буд Строй ЛТД» (підрядник) укладено договори на виконання робіт №№ 280, 1143, 182, 183, 283 згідно умов якого підрядник) приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.2 а.с.66, 112, 120, 128, 128, 140/ На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. /т.2 а.с.67, 79, 81, 99, 113, 115, 121, 123, 129, 131, 135, 141, 143, 145/; акти приймання виконання будівельних робіт; /т.2 а.с.68-78, 80-90, 82-98, 100-108, 114, 116, 122, 124, 130, 132-134, 136, 142, 144, 146-147/; картки рахунку 631. /т.2 а.с.178-182 / При цьому, матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями та банківськими виписками, підтверджується здійснення розрахунків позивачем з вказаними контрагентами за господарськими операціями між ними, а також предмет і мета здійснення таких операцій відповідають видам діяльності позивача за КВЕД. Так, відповідно до Ліцензій АЕ №525739, від 09.03.2016р. №9-Л виданих ТОВ «Євро Пласт» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строком з 23.12.2014р. по 09.03.2021р., товариство займається: Господарська діяльність з будівництва об`єктів ІV і V категорії складності. /т.2 а.с.22-25/ Згідно Дозволу №377.14.48 виданого Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Миколаївський області ТОВ «Євро Пласт», у перевіряємий період товариству дозволялося виконувати роботи підвищеної небезпеки. /т.2 а.с.26/ Дослідивши предмет та умови вказаних договорів і первинну документацію, складену під час виконання операцій за ними, колегія суддів зазначає, що постачання позивачу товару та послуг вказаними контрагентами за вказаними договорами (контрактами) відповідає вимогам законодавства. При цьому, матеріалами справи підтверджується факт використання товарів, послуг придбаних позивачем у зазначених контрагентів, в його господарській діяльності. Крім того, позивачем підтверджено наявність в нього матеріально-технічної бази і достатньої кількості кваліфікованого персоналу для використання в його господарській діяльності товарів, послуг придбаних у вищезазначених контрагентів за відповідними договорами. /т.2 а.с.31-42/ Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Кеймел», ТОВ «Квантос», ТОВ «Димакс Юг», ТОВ «Центрторг-Юг», ТОВ «Торгопт СК», ТОВ «Енергобудкарго», ТОВ «Олісса», ТОВ «Трейдфонік», ТОВ «Чест Компані», ТОВ «Сварог Трейд», ТОВ «Колор Експо», ТОВ «Буд Строй ЛТД», зокрема рух товару, послуг та коштів, факт поставки товару, послуг, їх оприбуткування, зберігання, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, господарська мета таких операцій та їх економічна доцільність, підтверджується відповідними первинними документами, які за формою та змістом узгоджуються з приписами ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, а отже, формування позивачем показників його податкової звітності за результатами таких операцій відповідає вимогам чинного податкового законодавства, є правомірним та вказує на належність виконання позивачем його податкових зобов`язань. При цьому, посилання відповідача в акті перевірки та в запереченнях на позовну заяву щодо здійснення контрагентами позивача господарської діяльності поза межами правового поля, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок контрагентів позивача та на ланцюг правовідносин контрагентів позивача з іншими особами (їх контрагентами), припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст.242 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях. Доводи відповідача щодо порушення кримінального провадження від 09.10.2018р. №32018100000000176 відносно посадових осіб ТОВ «Буд Строй ЛТД» колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки податковим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст.73,74 КАС України доказів, які б підтверджували, що у рамках досудового слідства у межах вказаного провадження порушеного значно пізніше ніж відбувалися господарські взаємовідносини, встановлено беззаперечні докази фіктивності спірних операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Буд Строй ЛТД», а також не надано ані відповідних процесуальних документів, ані вироку суду. Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі №813/1974/17, висновки яких відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають безальтернативному врахуванню судами. Більш того, посилаючись на фіктивний статус контрагентів позивача апелянт мав довести, що між ними мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів. Наприклад, це може бути доведено рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним відповідного договору. У контексті дослідження даного питання, слід відзначити, що на момент вчинення спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами вони були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як діючі підприємства та перебували на обліку в податкових органах як платники податків і апелянт взагалі не скористався своїм правом на вжиття відповідних заходів згідно з приписами ст.184 ПК України. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі №814/3520/13-а. Враховуючи вищезазначене, підтверджується реальність господарських операцій, здійснених по ланцюгу постачання будівельних послуг та матеріалів від контрагентів - постачальників ТОВ «Кеймел», ТОВ «Квантос», ТОВ «Димакс Юг», ТОВ «Центрторг-Юг», ТОВ «Торгопт СК», ТОВ «Енергобудкарго», ТОВ «Олісса», ТОВ «Трейдфонік», ТОВ «Чест Компані», ТОВ «Сварог Тркейд», ТОВ «Колор Експо», ТОВ «Буд Строй ЛТД» до ТОВ «ТПК «Євро-Пласт». Поряд з тим, апеляційним судом встановлено, що 30.05.2016р., 09.06.2016р., 22.06.2016р. між ТОВ «ТПК «Євро-Пласт» (замовник) та ТОВ «Інтех К» (підрядник) складені договори на виконання робіт №№41, 47, 54 за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов`язки по виконанню будівельних робіт. /т.2 а.с.43, 48, 53/ Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені договори та бухгалтерські документи від імені ТОВ «Інтех К» підписано директором ОСОБА_1 . При цьому, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017р. у справі №759/11929/17 визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 Кримінального кодексу України. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про те, що складені первинні документи не відповідають дійсності та не підтверджують реальність факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтех К», зважаючи на статус фіктивного підприємства та відсутність необхідних трудових та технічних ресурсів, а тому угоди укладені з цим контрагентом є не реальними. Згідно акту перевірки, по взаємовідносинам з ТОВ «Інтех К» до складу витрат позивачем віднесено вартість будівельно-монтажних послуг на собівартість реалізованих робіт та послуг на загальну суму 186850грн., що вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток за 2016р.; до складу податкового кредиту позивачем віднесено ПДВ у сумі 37370,03грн. /т.1 а.с.34, 75/ Таким чином, судова колегія вважає правомірними спірні податкові повідомлення-рішення від 21.03.2019р.: №№0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 42041,29грн., у тому числі 33633,03грн. за податковими зобов`язаннями та 8408,26грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 46712,50грн., у томі числі 37370грн. за податковими зобов`язаннями та 9342,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Разом з тим, апелянт не довів розсудливості та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21.03.2019р.: №№0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1450389,96грн., у тому числі 1160311,97грн. за податковими зобов`язаннями та 290077,99грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1611543,75грн., у томі числі 1289235грн. за податковими зобов`язаннями та 322308,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що в сукупності з вищевикладеним обумовлює наявність достатніх та необхідних правових підстав для їх скасування. За таких обставин, оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2019р.: №№0018621402 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1450389,96грн., у тому числі 1160311,97грн. за податковими зобов`язаннями та 290077,99грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 00018611402 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1611543,75грн., у томі числі 1289235грн. за податковими зобов`язаннями та 322308,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.