Постанова 4824 № 752/7631/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 752/7631/19 Головуючий у І-й інстанції - Мазур Ю.Ю. апеляційне провадження № 22-ц/824/1253/2020 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересованої особи: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,- В С Т А Н О В И В : В квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. В обґрунтування заяви вказувала, що вона та ОСОБА_1 з 17 грудня 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 зазначає, що починаючи з 2011 року і до теперішнього часу, з боку ОСОБА_1 проявляється агресивна поведінка, яка виражається у психологічному, економічному та фізичному домашньому насильстві: неодноразове нанесення тілесних ушкоджень, погрози виселити заявника та дітей з квартири, постійні сварки відносно неї та малолітній дітей. Зазначала, вона з дітьми проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана під час шлюбу за їх спільні кошти, проте ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки ОСОБА_2 з дітьми не мають іншого житла, вона змушена звернутися до суду із зазначеною заявою. Посилаючись на викладене, просила суд задовольнити заяву та видати обмежувальний припис строком на 6 місяців щодо заборони кривднику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувати в місці проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче, ніж на 20 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 ); вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року заяву задоволено. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено наступні заходи обмеження прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та покладено на нього наступні обов`язки: - заборонити перебувати в місці проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити наближатися ближче, ніж на 20 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 ); - заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку. Обмежувальний припис видано строком на 6 місяців. В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_5 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 в повному обсязі. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представники підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним. Інші учасники справи до суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 17 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 22 вересня 2018 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1081. Від даного шлюбу сторони мають дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В поданій заяві ОСОБА_2 зазначала, що вона та їх малолітні діти є постраждалими від дій ОСОБА_1 , які мають ознаки фізичного та психологічного насильства. При цьому вказувала, що починаючи з 2011 року після народження другої дитини, доньки ОСОБА_6 , у ОСОБА_1 змінилося ставлення до сина ОСОБА_7 , він на нього постійно кричав, інколи бив його. Згодом поведінка ОСОБА_1 до неї та малолітніх дітей ставала ще жахливішою. 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 змінив замки до квартири, та заявник ОСОБА_2 разом з дітьми не могла потрапити до квартири, внаслідок чого звернулася до поліції. Щодо вчинення протиправних дій ОСОБА_1 заявниця неодноразово зверталась до органів поліції. На її звернення Голосіївським управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві була надана відповідь про те, що описана у повідомленні подія містить у собі ознаки цивільно-правових відносин, що вирішуються у судовому порядку та до компетенції поліції не відносяться. Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти). Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). При цьому колегія суддів зазначає, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази про вчинення ОСОБА_1 відносно заявниці ОСОБА_2 та їх дітей фізичного насилля, а також того, що в разі відмови в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису існує реальна загроза життю та здоров`ю заявника та її дітей, та вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства й настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків. Так, посилання заявниці про те, що 15 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол, і він був визнанний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування), та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби, не є достатнім доказом для встановлення ОСОБА_1 обмежувального припису. Разом з тим, як слідує з наданих до суду апеляційної інстанції доказів, в цей же день, 15 лютого 2019 року, був складений адміністративний протокол також й щодо заявниці ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173 КУпАП (домашнє насильство) (справа752/4659/19, яка перебуває у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва ) Колегією суддів відхиляються доводи заяви ОСОБА_2 про те, що донька сторін після психологічної травми, отриманої від батька, ОСОБА_1 , потрапила до лікарні з діагнозом «бронхіальний спазм», оскільки заявницею не доведений причинно-наслідковий зв`язок захворювання доньки бронхіальним спазмом через психологічну травму, нанесену їй батьком. Посилання в заяві на те, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2019 року слідчим розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100010001892, відомості про яке внесені 08.03.2019р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме - спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не заслуговують на увагу, оскільки вказане кримінальне провадження було закрито 26 квітня 2019 року за п.2 ч.1 ст. 208 КПК України за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 червня 2019 року. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 лютого 2020 року (справа №753/8626/19), згідно зі ст.1, частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявницею ОСОБА_2 не було надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 систематичного домашнього насильства відносно неї та дітей у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також не доведено продовження настання ризиків насильства у майбутньому, при розгляді даної справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції таких доказів не здобуто. Разом з тим, як видно з пояснень заінтересованої особи ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, він після 15 лютого 2019 року й по даний час не знаходився за місцем проживання ОСОБА_2 та їх дітей, й будь-яких конфліктів між ними в цей період не відбувалось. Не може бути належним та обґрунтованим доказом висновок №119 від 06.06.2019 р. психологічного обстеження дітей ОСОБА_4 , 2011 року народження, та ОСОБА_3 , 2008 року народження, складений психологами Міського центру дитини, оскільки за правилом ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і й не свідчить про вчинення ОСОБА_1 дій домашнього насильства відносно дітей. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 за її недоведеністю. Керуючись ст.ст.367, 374,376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року скасувати й постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів. Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2020 року. Головуючий: Судді: