Постанова 4822 № 718/7/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 року м. Чернівці справа № 718/7/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н. секретар Скрипка С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 січня 2020 року про відмову в відкритті провадження, (головуючий у 1 інстанції Олексюк Т. І.), ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльності Чернівецької обласної державної адміністрації та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати як таку, що суперечать нормам процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що предметом звернення до суду з позовом є бездіяльність відповідача у зв`язку із не розглядом заяви, не вирішення ним питання про передачу та набуття права оренди нерухомого майна позивачем. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що зазначена справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, так як стороною є суб`єкт владних повноважень. ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/248/20 Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. При постановленні ухвали суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального та матеріального права, вид спору визначив неправильно, а тому прийняв неправильне рішення про відмову у відкритті провадження. Просила скасувати ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 січня 2020 року про відмову в відкритті провадження, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу представник Чернівецької обласної державної адміністрації Качановськи Н.Б. зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а ухвалу суду без змін. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у відкриті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відноситься до адміністративної юрисдикції. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України). Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії , а саме визнати незаконною бездіяльність виконуючого обов`язки голови Чернівецької обласної адміністрації Павлюка М.В. щодо залишення без розгляду та не прийняття рішення у формі розпорядження за її заявою від 01 березня 2019 року по 21 листопада 2019 року включно, а також зобов`язати виконуючого обов`язки голови Чернівецької обласної адміністрації Павлюка М.В. розглянути її заяву із прийняттям відповідного розпорядження у передбачений законом строк, оскільки відсутність розпорядження про передачу в оренду земельної ділянки порушує право позивача на користування земельною ділянкою. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна із сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Отже, в разі відмови в наданні спірної земельної ділянки в користування або ж залишення відповідного клопотання без розгляду позивач не позбавлений права оскаржити бездіяльність органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування до суду. Таким чином, спірні правовідносини стосуються речового права (інтересу) на спірного нерухоме майно, земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, що спростовує висновок суду першої інстанції про належність цього спору до адміністративної юрисдикції. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Зважаючи на наведене й ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що спір про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії має розглядатися як спір, що пов`язаний із захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та її розгляд у порядку адміністративного судочинства є необґрунтованим. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08 січня 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 березня 2020 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.М. Литвинюк І.Н. Лисак