Постанова 4856 № 240/1445/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1445/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 22 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. , , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Данчук Ганни Олександрівни про визнання протиправними та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №41724532 від 21.06.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , на підставі якого був вчинений запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Г.О. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Данчук Ганни Олександрівни, про визнання протиправними та скасування рішення, відмовлено з підстав, визначених ч.1 ст.170 КАС України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.) Позивач ОСОБА_1 оскаржила ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. На думку скаржниці, спір стосується протиправних дій державного реєстратора, як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав щодо проведення державної реєстрації права власності на спірне майно, тобто спір у цій справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Як встановлено з матеріалів справи, у 2012 році відділом ДВС Новоград-Волинського РУЮ виставлено на публічні торги квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 ОСОБА_1 заявила про участь у торгах і сплатила гарантійний внесок в сумі 8,0 тис.грн., проте у реєстрації її як учасника торгів було відмовлено, з повідомленням, що торги не відбудуться. Між тим, торги були проведені, переможцем було визнано ОСОБА_4 В подальшому, 30.06.2015 р. ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_5 . У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати договір купівлі-продажу від 30 червня 2015 року за реєстром №1527, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо купівлі-продажу спірної квартири удаваним в частині покупця; визнати її та ОСОБА_7 покупцями зазначеної квартири; визнати спірну квартиру та автомобіль марки «Fiat» модель Doblo 2000 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя її та ОСОБА_7 , здійснити поділ спільного майна подружжя: визнати за нею та ОСОБА_7 право власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_2 визнати за нею та ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину спірного автомобіля ( справа № 285/2450/17). Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до якої: за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Судове рішення набрало чинності відповідно до постанови Апеляційного суду Житомирської області від 23.05.2018 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року без змін. На підставі судового рішення, державним реєстратором виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганною Олександрівною прийнято рішення №41724532 від 21.06.2018 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 . Як вбачається з постанови Прокуратури Житомирської області від 26.02.2018 року за фактом проведення публічних торгів, 30 листопада 2012 року відкрито кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.190,ч.3 ст.190, ст.366 КК України. У справ проводиться досудове розслідування. Потерпілою визнано ОСОБА_1 В рамках кримінального провадження квартиру АДРЕСА_1 ., визнано речовим доказом. В рамках кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20.04.2018 року на спірну квартиру був накладений арешт(№296/3627/18). Вважаючи, що в результаті протиправних дій державного реєстратора порушено її права, як потерпілої, ОСОБА_1 звернулась в суд з цим позовом. Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 мотивована тим, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження спірним майном; вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним і таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Як установлено матеріалами справи, між позивачкою та третьою особою у справі існує спір про право власності на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог у порядку адміністративного судочинства. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17). Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, не мав публічно-правових відносин саме з позивачкою. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивачки. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивачка. Участь державного реєстратора як відповідача, в разі, якщо позивачка вважає його винним у порушенні її прав, не змінює приватноправового характеру цього спору. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. З огляду на те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивачки, спірні правовідносини пов`язані з порушенням порядку публічних торгів, на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження з підстав необхідності розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 червня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.