Постанова 4802 № 161/2823/19

Справа № 161/2823/19 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б. Провадження № 22-ц/802/179/20 Категорія: 44 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., секретар с/з Вергун Т.С., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів Місюри І.В., Петрунів Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (на даний час Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк», Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, відшкодування збитків та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 та відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеними позовними вимогами, які обгрунтувала тим, що вона 31.05.2013 року придбала з прилюдних торгів нерухоме майно, а саме: лот № 4 - трикімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом № 0313025/4 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яка належала ОСОБА_3 , в зв`язку з чим позивачу було видано свідоцтво на придбання з прилюдних торгів зазначеної квартири за ціною 184350,00 грн та проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позивач також зазначала, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2016 року у справі № 161/8348/14-ц постановлено визнати недійсними проведені прилюдні торги, протокол № 0313025/4 та акт від 03.06.2013 року, а свідоцтво на придбання з прилюдних торгів квартири від 25.07.2013 року визнано незаконним та скасовано. Проте питання про повернення їй сплачених за квартиру грошових коштів судом вирішено не було. Розмір коштів за придбане на прилюдних торгах майно, які позивач внесла на депозитний рахунок Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області, становить 158541,00 грн, з яких 15854,10 грн залишилось на рахунку виконавчої служби в якості виконавчого збору, в той час як решта сума коштів в розмірі 142686,90 грн була перерахована державним виконавцем на рахунок банку. Зазначені кошти позивач просила стягнути з відділу державної виконавчої служби. Позивач також вважає, що внаслідок неправомірних дій Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області їй були заподіяні збитки. Крім того, за результатами прилюдних торгів вона сплатила на рахунок Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», яке проводило прилюдні торги, 25809,00 грн. З врахуванням того, що Приватне підприємство «ПП «Нива-В.Ш.» ліквідовано, зазначені кошти позивач просила стягнути в її користь як збитки за рахунок держбюджету. Посилаючись на те, що з часу сплати коштів за придбану на торгах квартиру у розмірі 184350,00 грн купівельна спроможність української гривні значно зменшилась, позивач також просила суд стягнути в її користь за рахунок держбюджету інфляційні втрати в розмірі 63416,40 грн, а також упущену вигоду внаслідок здорожчання вартості нерухомого майна в розмірі 279959,00 грн. Крім того, позивач вважає, що банк безпідставно користується її коштами в розмірі 142686,90 грн, які були перераховані державним виконавцем на рахунок банку, а тому просила суд стягнути з банку в її користь відсотки за користування її грошовими коштами відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України у розмірі 59723,19 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області в користь ОСОБА_2 158541,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Першого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області в користь ОСОБА_2 1527,50 грн судового збору. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням в частині відмови в позові, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення її позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі відповідач Перший відділ ДВС у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу позивача підтримав і просив скаргу задовольнити, апеляційну скаргу відповідача заперечив, представник ПАТ «Державний ощадний банк України заперечила апеляційні скарги позивача і відповідача, представник Державної казначейської служби України апеляційну скаргу позивача заперечила, щодо апеляційної скарги відповідача покладається на погляд суду, представник державної виконавчої служби в судове засідання не з`явився, хоча відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про час та дату розгляду справи. Апеляційні скарги позивача та відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що 31.05.2013 року ОСОБА_2 придбала з прилюдних торгів нерухоме майно, а саме: лот № 4 - трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Торги відбулись у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором і судовий збір, який перебував на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції. Прилюдні торги проводились спеціалізованою організацією ПП «Нива-В.Ш.» на підставі укладеного між Першим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції та філією 03 ПП «Нива - В.Ш.» договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна, яке є предметом іпотеки (т.1,а.с.28-29). Згідно з протоколом № 0313025/4 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить боржнику ОСОБА_3 (т.1,а.с.16), ціна продажу становила 184350 грн. Розмір коштів за придбане на прилюдних торгах майно, які має внести переможець торгів до 13 червня 2013 року включно на депозитний рахунок державної виконавчої служби в ГКДКУ у Волинській області, одержувач 1-й відділ ДВС Луцького МУЮ, в сумі 158541,00 грн дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом в сумі 25809,00 грн з урахуванням ПДВ. Сума гарантійного внеску, перерахованого на рахунок організатора торгів у розмірі 9217,50 грн, визначається частиною оплати майна переможцем торгів і залишається спеціалізованій організації в рахунок наданих нею послуг з реалізації цього майна. Різницю між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації у розмірі 16591,50 грн переможець торгів має внести до 13 червня 2013 року включно на п/р спеціалізованої організації, отримувач ПП «Нива-В.Ш.». Судом, крім того, встановлено, що із коштів, що були внесені позивачем за результатами торгів на підставі протоколу №0313025/4 на депозитний рахунок Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції в загальному розмірі 158541 грн, 142506,90 грн були перераховані АТ «Державний ощадний банк України», 15834,10 грн зараховані на рахунок УК у м. Луцьк Волинської області як виконавчий збір у ВП №21918410, 200 грн перераховані на рахунок Головного управління юстиції у Волинській області як витрати виконавчого провадження № 21918410, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1,а.с.138-140). Доказів щодо внесення позивачем інших коштів, в тому числі, як зазначено в позовній заяві, в розмірі 25809,00 грн організатору торгів ПП «Нива-В.Ш.», позивачем суду не надано. 25.07.2013 року приватним нотаріусом на ім`я позивача ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру (т.1,а.с.19). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції, філії ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними постановлено публічні торги від 31 травня 2013 року з реалізації нерухомого майна визнати недійсними та такими, що проведені з порушенням діючого законодавства України. Визнано недійсним протокол філії 03 ПП «Нива -В.Ш.» № 0313025/4 від 31 травня 2013 року з проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). Визнано незаконним акт про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки). Визнано незаконним акт про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки). Визнано незаконним і скасовано свідоцтво, видане ОСОБА_2 на нерухоме майно (т.1,а.с.20-27). Питання повернення учасників прилюдних торгів у стан, який існував до їх проведення, судом не вирішувалося. Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами 1,3,6 статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Сторонами договору купівлі - продажу є покупець та продавець (стаття 655 ЦК України). Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Закон України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення). Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. У разі визнання прилюдних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору. Покупцем за договором купівлі - продажу майна з прилюдних торгів є переможець торгів, який підписав протокол про їх результати та отримав затверджений державним виконавцем акт. Продавцем за договором купівлі - продажу майна з прилюдних торгів може бути як спеціалізована організація, що проводила торги, так і виконавча служба, від імені якої могла виступати спеціалізована організація як організатор торгів. Враховуючи те, що реституція, тобто повернення у стан, який існував до укладення недійсного правочину, можлива лише між його сторонами, судам необхідно встановити, хто саме є продавцем та покупцем за договором, який було укладено за результатами проведення прилюдних торгів та який у подальшому визнано недійсним. При цьому варто враховувати, що якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору є відділ ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, то стороною договору на прилюдних торгах є спеціалізована організація. Як убачається з договору № 0313025 про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна, яке є предметом іпотеки від 23.01.2012 року, укладеного між Першим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції та філією 03 ПП «Нива - В.Ш.», його предметом є здійснення сторонами дій, пов`язаних з виконанням умов генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень № 4 від 23 січня 2012 року, з надання послуг з реалізації арештованого нерухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанні рішень судів. На прилюдні торги передається арештоване при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-6689/09 від 29.03.2010 року, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, нерухоме майно (предмет іпотеки) трикімнатна квартира. Таким чином, в даному випадку спеціалізована організація лише надавала послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а Перший відділ ДВС Луцького МУЮ у Волинській області самостійно виступав від свого імені на прилюдних торгах як продавець. Крім того, саме на рахунок державної виконавчої служби були перераховані грошові кошти в якості оплати за придбану квартиру. Вказане узгоджується із правовим висновком, викладениму постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 165/711/16-ц. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення саме з відповідача Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області як з продавця в користь позивача ОСОБА_2 як покупця 158541,00 грн в порядку застосування реституції. Саме з наведених обставин не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що зазначені кошти слід стягувати не з відділу ДВС, а з АТ «Державний ощадний банк України». Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За положеннями статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи. Колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного казначейства України про відшкодування збитків з огляду на наступне. У своїй позовній заяві в загальну суму збитків позивач включила 25809,00 грн коштів, перерахованих організатору торгів ПП «Нива-В.Ш.». Однак, позивачем не надано належних доказів перерахування нею вказаної суми ПП «Нива-В.Ш.». Так, згідно з поданими позивачем копіями квитанцій від 27 травня 2013 року (т.1,а.с.155) та від 31 травня 2013 року (т.1,а.с.156) ОСОБА_2 27 травня 2013 року сплатила ПП « ОСОБА_5 » 9217,50 грн як плату за гарантійний внесок по договору, а 31 травня 2013 року сплатила ПП « ОСОБА_5 .» 16591,50 грн як плату за частку суми винагороди торгівельної організації по договору. На думку колегії суддів зазначені квитанції не підтверджують того, що позивачці були заподіяні збитки на загальну суму 25809,00 грн, які, як вважає позивач, підлягають стягненню в її користь за рахунок держбюджету. Крім того, ОСОБА_2 просила суд стягнути за рахунок державного бюджету України інфляційні втрати у розмірі 63 416,40 грн., які вона обґрунтовувала зменшенням купівельної спроможності гривні з часу сплати нею коштів в сумі 184 350 грн за придбаний лот. Суму інфляційних втрат позивач розрахувала, починаючи з лютого 2016 року (з часу ухвалення судом рішення про визнання торгів недійсними) і по 2018 рік, що в сукупності складає 34 місяці. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За своєю правовою природою суми інфляційних втрат не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв`язку з тим, що в країні відбуваються інфляційні процеси, то особа має право на збереження реальної величини несплачених грошей. Тобто, в будь-якому випадку для застосування положень закону про нарахування інфляційних втрат обов`язковим є наявність грошового зобов`язання. Натомість, в рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2016 року у справі № 161/8348/14-ц, яким постановлено визнати недійсними прилюдні торги, не було встановлено зобов`язань щодо повернення ОСОБА_6 сплачених нею за придбану на торгах квартиру коштів. А відсутність грошового зобов`язання означає відсутність обов`язку сплати боргу з урахуванням індексу інфляції. Також ОСОБА_2 просила стягнути в її користь збитки у розмірі 279416,40 грн як упущену вигоду, що на думку позивача є різницею між ринковою вартістю квартири станом на день звернення з позовом (464309,00 грн) та розміром сплачених нею за квартиру коштів (184350,00 грн). Цю суму позивач вважає прибутком, який би вона могла отримати від продажу в майбутньому квартири. Проте позивачем не надано доказів того, що вона реально могла отримати таку вигоду від продажу квартири (договір про наміри, попередній договір тощо), а наданий позивачем висновок оцінювача від 26.12.2018 про вартість квартири (т.1,а.с.40) сам по собі не може свідчити про упущену вигоду. Крім того, суд першої інстнації обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» 59723,19 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Отже, за положеннями зазначених вимог закону саме за безпідставне користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Натомість, як було встановлено судом, на рахунок АТ «Державний ощадний банк України» були перераховані кошти, отримані з реалізації квартири на прилюдних торгах, яка перебувала в іпотеці банку для забезпеченні виконання боржником ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором, тобто між покупцем зазначеної квартири ОСОБА_2 і банком не існували ніякі договірні відносини. Враховуючи позадоговірний характер правовідносин сторін, який обумовлений недійсністю правочину, укладеного на прилюдних торгах 31.05.2013 року, позивач для визначення розміру процентів вважає можливим застосування частини 1 статті 1048 ЦК України як аналогії закону, стверджуючи, що подібність правовідносин полягає в тому, що як і у даному випадку так і у відносинах, що випливають з договору позики, боржник користується чужими грошовими коштами. Проте, Перший відділ ДВС Луцького МУЮ у Волинській області перерахував банку кошти, отримані за результатами прилюдних торгів, як стягувачу у зв`язку із виконанням судового рішення про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 за кредитним договором. Інші доводи апеляційних скарг як позивача так і відповідача не спростовують висновки місцевого суду. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстнації постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги позивача ОСОБА_2 та відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2019 в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді