Постанова 4855 № 580/2690/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2690/19 Суддя першої інстанції: Тимошенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасування рішення Черкаської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA902070/2019/704039/2 від 15 травня 2019 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що під час митного оформлення не надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема банківські платіжні документи. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову, яке відповідає правовим позиціям Верховного Суду в аналогічних спорах. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року - без змін, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції встановив та сторони справи не заперечують, що 14 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Черкаської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA902070/2019/704039 на легковий автомобіль, що був у використанні, призначений основним чином для перевезення людей, марка - «Volkswagen», модель - «Tourаn», номер кузова - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 1896 см3, двигун - дизельний, тип кузова - універсал, рік виготовлення - 2005, модельний рік виготовлення - 2006. Заявлена вартість (ціна) товару за цією митною декларацією дорівнювала 1000 євро. Митна вартість товару була визначена за ціною договору (контракту). Черкаська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA902070/2019/704039/2 від 15 травня 2019 року, у зв`язку з чим також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Не погоджуючись із вказаним рішенням митного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що декларантом для митного оформлення автомобіля надано до Черкаській митниці ДФС належні та достовірні докази визначення митної вартості транспортного засобу в розмірі 1000 євро. Відповідач не довів, що поданий позивачем пакет документів був не повний або ж наявні обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Також суд першої інстанції визнав помилковим твердження митного органу про те, що подані декларантом документи не перекладені українською мовою. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. У відповідності до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. З матеріалів справи вбачається, що разом з електронною митною декларацією ОСОБА_1 надав Черкаській митниці ДФС: рахунок № 106 2019 D від 08 квітня 2019 року, акт митного огляду № UA 205010/2019/318045 від 10 травня 2019 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ (тех. паспорт великий) НОМЕР_2 від 07 березня 2013 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ (тех. паспорт малий) НОМЕР_3 від 23 липня 2015 року, довіреність ННЕ 546754 від 02 травня 2019 року, довідка дослідження авто суб`єктом оціночної діяльності № А5-42 від 13 травня 2019 року, митну декларацію від 10 травня 2019 року. Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком. Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 805/5038/16-а. Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA902070/2019/704039/2 від 15 травня 2019 року підставою для витребування у ОСОБА_1 додаткових документів стало те, що до митного оформлення не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо митної вартості, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення). Посилання на інші підстави витребування у позивача додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA902070/2019/704039/2 від 15 травня 2019 року - відсутні. У зв`язку із зазначеними обставинами позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; митну декларацію країни експорту; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості. ОСОБА_1 додаткових документів Черкаській митниці ДФС, згідно з рішенням № UA902070/2019/704039/2 від 15 травня 2019 року, не надав. Надаючи оцінку обґрунтованості вимог митного органу щодо витребування у позивача додаткових документів, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 35 Митного кодексу України одним із обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Разом з тим, виконання зазначеної норми права є можливим у разі здійснення розрахунків за товар з використанням послуг фінансової установи. Натомість розрахунок за придбаний товар був здійснений у готівковій формі. На підтвердження фактичної оплати товару до Черкаської митниці ДФС був наданий рахунок № 106 2019 D від 08 квітня 2019 року, який містить відмітку про здійснення оплати. Такий напис скріплений печаткою та підписом представника продавця. Крім того, у подальшому ОСОБА_1 надав митному органу квитанцію від 08 квітня 2019 року, яка підтверджує отримання продавцем від позивача коштів у сумі 1000 євро. Переклад вказаних документів на українську мову був наданий позивачем до суду першої інстанції. Отже, оскільки оплата вартості транспортного засобу здійснювалася без участі банківської установи, банківські платіжні документи у ОСОБА_1 відсутні та не могли бути надані разом з електронною митною декларацією з об`єктивних причин. Колегія суддів також враховує, що положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносить не лише банківські платіжні документи, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Надані позивачем № 106 2019 D від 08 квітня 2019 року та квитанція від 08 квітня 2019 року є документами, передбаченими п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують вартість товару. Дослідивши рахунок № 106 2019 D від 08 квітня 2019 року, колегія суддів встановила, що у ньому зазначені реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а саме: виробник, модель, номер кузова, об`єм двигуна, потужність, пробіг та інші. Крім того, ОСОБА_1 надав митному органу довідку дослідження авто суб`єктом оціночної діяльності № А5-42 від 13 травня 2019 року, який підтверджує відповідність заявленої митної вартості рівню ринкових цін. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що надані позивачем до Черкаської митниці ДФС документи підтверджують, що заявлена митна вартість товару відповідає вартості товару, що була фактично сплачена продавцю. Відтак, посилання митного органу на відсутність банківських платіжних документів, як на підставу для витребування у ОСОБА_1 додаткових документів, є необґрунтованими. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що Київська міська митниця ДФС не довела наявності передумов для витребування у позивача додаткових документів. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Черкаська митниця ДФС вказувала на те, що вона була позбавлена можливості встановити вихідні дані, зазначені у приєднаних до електронної митної декларації документах, з огляду на їх складення іноземною мовою. У відповідності до ч. 1 ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Зазначена норма права вказує на те, що ОСОБА_1 правомірно надав для здійснення митного контролю та митного оформлення транспортного засобу документи, які складені іноземною мовою. У свою чергу Черкаська митниця ДФС, у разі якщо дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, мала право вимагати у позивача їх переклад українською мовою. Обов`язок забезпечити переклад документів українською мовою за власний рахунок виникає у декларанта виключно у разі надходження вимоги митного органу. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення Черкаської митниці ДФС до ОСОБА_1 з вимогою забезпечити переклад документів українською мовою. Відтак, відсутність у розпорядженні митного органу перекладу документів не стало перешкодою для митного оформлення та підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. У свою чергу до суду першої інстанції ОСОБА_1 надав переклад документів, які були подані до Черкаської митниці ДФС разом з електронною митною декларацією. Враховуючи, що позивач разом з електронною митною декларацією № UA902070/2019/704039 від 14 травня 2019 року надав документи, які підтверджують митну вартість, а відповідач не довів, що такі документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за транспортний засіб, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Черкаської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA902070/2019/704039/2 від 15 травня 2019 року є незаконним і було правомірно скасоване судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги Черкаської митниці ДФС не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 13 листопада 2019 року, та не можуть бути підставами для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку