Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6509/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6509/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ТОВ «Маядо» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.04.2021 №UA100070/2021/000154/2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при поданні митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством було подано документи, що підтверджують складові митної вартості та правомірно застосовано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору, яка підтверджувалась документами, доданими до митної декларації. Підстави для застосування інших методів у відповідача були відсутні. Обґрунтованих причин, з яких відповідачем не було визнано заявлену позивачем митну вартість, оскаржуване рішення не містить. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що під час здійснення митного контролю виявлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. За виявлених розбіжностей, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягав. У зв`язку з цим, апелянт зазначає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертає увагу суду, що митна вартість скоригована митницею за резервним методом, тому у рішенні відсутні порівняння ідентичних або подібних товарів, що вимагається відповідно до частини 5,6 статті 59,60 Митного кодексу України при застосуванні другого та третього методів визначення митної вартості. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 14 грудня 2022 року. Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Маядо» до суду апеляційної інстанції не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявний у ній матеріалами. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «МАЯДО» 17.06.2008 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Між ТОВ «МАЯДО» (Позивач, Покупець) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія АДОПЕН) (Продавець) 07.03.2017 року укладено контракт міжнародної поставки №11 (Контракт), за умовами якого продавець зобов`язався продати і поставити покупцеві товар. Пунктом 3.1 контракту визначено, що кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Згідно з пунктом 4.1 контракту Ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною. Пунктом 4.2 контракту визначено, що 4.2. загальна вартість контракту становить 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) доларів США. Валютою даного контракту і валютою платежу є долар США. Відповідно до пункту 5.1 контракту оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії контракту. Між ТОВ «Вотум Логістик ЛТД» (Виконавець) та ТОВ «МАЯДО» (Замовник) 11.02.2015 укладено договір про надання брокерських послуг №67, за умовами якого виконавець зобов`язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що перемішуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги. Між сторонами 29.12.2020 року підписано додаток №4 до договору про надання брокерських послуг, за умовами якого сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2022. Продавець на виконання пункту 4.1 контракту 09.04.2021 виставив позивачу до сплати інвойси №№Z082021002000007, Z082021002000006, Y062021020000015 на суму 48 622,77 доларів США. Поставка відбувалася на умовах CIF Одеса, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010», про що зазначено в інвойсах. Позивачем, від імені та в інтересах якого діяв представник ТОВ «Вотум Логістик ЛТД», з метою митного оформлення придбаного ним у компанії ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI товару за інвойсами №Z082021002000007, №Z082021002000006, №Y062021020000015 від 09.04.2021 (композитна підлога (SPC паркет), вироби будівельні з пластмас LVT плінтус для підлоги та плівка ПВХ не армована для ламінування), 26.04.2021 подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100070/2021/329734, у графах 31 якої був зазначений товар, вартість якого склала 48 622,77 доларів США (графа 22). Митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), а саме: 1 356 643,35 грн., що еквівалентно 44 622,77 доларів США,в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: товар №1: 3918 10 10 90 (покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду (SPC паркет) на суму 24 155,15 Доларів США (673 962,50 гривень) (10,1335 доларів США/м.кв.); товар №2: 3925 90 80 00 (вироби будівельні з пластмас LVT плінтус для підлоги) на суму 986,28 доларів США (27 518,59 гривень) (2,1394 доларів/кг); товар №3: 3920 49 10 00 (плівка ПВХ не армована для ламінування) на суму 23 481,34 доларів США (23 481,34 гривень) (9,2812/кг). Виконуючи приписи частини другої, шостої статті 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу документи: (0380) рахунок-фактура №Z082021002000007 від 09.04.2021року; (0380) рахунок-фактура №Z082021002000006 від 09.04.2021року; (0380) рахунок-фактура №Y062021020000015 від 09.04.2021року; (0705) коносамент № ARKIST0000322699 від 14.04.2021року; (0730) автотранспортна накладна №19053 від 25.04.2021року; (0862) декларацiя про походження товару №Z082021002000007 від 09.04.2021року; (0862) декларацiя про походження товару №Z082021002000006 від 09.04.2021року; (0862) декларацiя про походження товару №Y062021020000015 від 09.04.2021року; (3530) документи на страхування товару - страховий поліс №0001-0410-05480492 від 15.04.2021року; (4103) додаткова угода №2 від 07.05.2018; (4104) зовнішньоекономічний контракт №11 від 07.03.2017; (4207) договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015; (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосування №6906077 від 26.04.2021; (9610) експортна митна декларація країни відправлення №21343100ЕХ096009 від 12.04.2021року. Судом встановлено, що 26.04.2021 відповідачем було надано позивачеві електронний запит за ідентифікатором 7312d522-0471-4b0c-ae68-717565942278 щодо надання додаткових документів, в якому зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно умов контракту постачання товарів відбувається на підставі інвойсі в кожної окремої партії товару, проте у контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах; 2) контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар; 3)на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі; 4) Наданий страховий поліс від 15.04.2021 № 0001-0410-05480492. Проте наданий поліс суперечить вимогам поставки CIF згідно Інкотермс, оскільки володільцем полісу визначено ADOPEN PLASTIK ve INS. SANAYI A.S. У своєму запиті відповідач витребував від позивача надання наступних документів: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом відповідно до статті 254 Митного кодексу України; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 8) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 9) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 10) розрахунок ціни (калькуляцію). Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь на вказаний запит позивачем 26.04.2021року повідомлено, що надати додаткові документи не має можливості та звернувся з проханням прийняти рішення раніше встановленого терміну. 26.04.2021 Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2021/000154/2 від 26.04.2021, яким застосовано другорядний (резервний) метод з використання інформації, яка міститься в зовнішніх джерелах, інформації яка міститься в спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України та митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за МД від 21.03.2021 № UA500490/2021/003766. Так, відповідачем визначено митну вартість товару 1 - 18,7700 доларів США/м.кв. на загальну суму 37 336,21 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 07.03.2017 № 11 (далі Контракт) постачання товарів відбувається на підставі інвойсів кожної окремої партії товару, проте у Контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах. Так п.1.2 Контракту зазначено, що всі інвойси до Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу, що може означати застосування неринкових цін в наданому інвойсі від 09.04.2021 № Z082021002000007. Крім того, Контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар (див.п.5.2, що передбачає або попередню або після отримання товарів) Пунктом 5.1 Контракту зазначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсу протягом дії даного Контракту. Таким чином, умови застосовані для продажу товарів можуть впливати на ціну товару; 2)наданий страховий поліс від 15.04.2021 № 0001-0410-05480492. Проте наданий поліс суперечить вимогам поставки CIF згідно Інкотермс, оскільки володільцем полісу визначено ADOPEN PLASTIK ve INS. SANAYI A.S. Отже, у страховому випадку саме він отримає компенсацію. Разом з тим, міжнародний торговий термін CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець повинен завершити виконання дій по постачанню, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Отже, продавець повинен був забезпечити Продавцю право на отримання компенсації у випадку настання страхового факту; 3) умовами поставки товарів згідно інвойсів є CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризику, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі. 4) в якості додаткових документів декларантом надано копію експортної декларації країни відправлення яка прийнята до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості тому що відповідно до статті 254 Кодексу документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, декларант забезпечує переклад документів за власний рахунок. Разом з тим митна декларація країни відправлення надана без перекладу. 5) ТОВ «Маядо» зазначило про пов`язаність зPLASTIK ve INS. SANAYI A.S. Але декларантом не надано витребуваних митницею на підставі частини 4 статті 53 Кодексу документів та не показано, що задекларована ним вартість є близькою до вартості операцій, що зазначені у п.1,2,3, частини 18 статті 58 Кодексу. Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що митним органом не доведено, що ТОВ «Маядо» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Згідно частини першої, другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації У ч. 2, 3, 5 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною першою статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. У даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митну вартість за першим (основним) методом, яка зазначена у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості. Проте, зазначені висновки митного органу колегією суддів не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що ТОВ «Маядо» надано митному органу ряд первинних документів, який не є обов`язковим відповідно до статті 53 Митного кодексу України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості. Щодо доводів відповідача про те, що надані документи містять розбіжності, колегія суддів зазначає наступне. Зокрема, скаржник зазначає, що за умовами зовнішньоекономічного Контракту від 07.03.2017 № 11 постачання товарів відбувається на підставі інвойсів кожної окремої партії товару, проте у контракті не визначено остаточні ціни, що вказані в інвойсах. Крім того, пунктом 1.2 Контракту зазначено, що всі інвойси до Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу, що може означати застосування неринкових цін в наданому інвойсі від 09.04.2021 року №Z082021002000007. Також Контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар. Пунктом 5.1 Контракту зазначено, що оплата здійснюється на підставі інвойсу протягом дії даного Контракту. Тож, умови застосовані для продажу товарів можуть впливати на ціну товару. Умовами поставки товарів згідно інвойсів є CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передання товару першому перевізнику. Отже, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі. Надаючи оцінку вказаним доводам слід зазначає таке: Пунктом 4.3. Контракту №11 зазначено: В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування. Пунктом 3.1. Контракту№11 передбачено кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Матеріали справи свідчать, що відповідно до п.3.1. Контракту №11 від 07.03.2017 та інвойсу товар поставлявся на умовах поставки CIF Одеса згідно Інкотермс 2010. Окрім того, відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 Правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов`язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов`язки, наприклад обов`язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов`язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (CPT), Перевезення та страхування оплачено до (CIP), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF), назване місце відрізняється від місця поставки. Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце - це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010). Отже, витрати на транспортування вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару. Понесені продавцем витрати у зв`язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах CIF сплачуються покупцем (п. Б.6 умов поставки CIF за Інкотермс 2010) та включаються до вартості товару, у зв`язку з чим повторно до митної вартості не додаються. За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої відповідачем, на цій підставі - необґрунтованим. Тож, відповідач дійшов до неправильного висновку, що у випадку поставки на умовах CIF-Одеса та не передбачення у Контракті №11 про зарахування витрат на транспортування до ціни товару, зазначеної у інвойсі, вказані витрати повинні бути включені додатково до митної вартості товару. Вказані витрати у випадку поставки на умовах CIF в будь-якому випадку включені у фактурну вартість товарів, не зважаючи на умови Контракту №11 щодо цього, та додаткового до митної вартості товарів не включаються. Отже, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 у справі №821/829/18. При цьому, відповідач, в свою чергу, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що позивач поніс додаткові витрати на страхування чи транспортування товару до порту призначення, не надав. Таким чином, митний орган не мав обґрунтованих підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат, тому ця обставина не може бути підставою для коригування митної вартості. Колегія суддів звертає увагу, що твердження відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, що наданий страховий поліс суперечить вимогам поставки CIF згідно Інкотермс, оскільки володільцем полісу визначено ADOPEN PLASTIK ve INS. SANAYI A.S. і у страховому випадку саме він отримає компенсацію, є не обґрунтованими та відповідачем не доведено, яким чином визначення в страховому полісі №0001-0410-05480492 від 15.04.2021 володільцем ADOPEN PLASTIK ve INS. SANAYI A.S. свідчить про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів (водночас зважаючи й на ту обставину, що поставка здійснювалась на умовах CIF Одеса). Щодо посилань скаржника на те, що згідно з умовами Контракту №11 від 07.03.2017 постачання товарів відбувається на підставі інвойсів кожної окремої партії товару, проте у контракті не визначені остаточні ціни, що вказані в інвойсах, колегія суддів зазначає, що умовами контракту визначено, що продавець продає, а покупець купує товар згідно інвойсів, які формуються на кожну поставку, тому такі доводи є безпідставними. Щодо доводів скаржника про те, що Контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар, тому, на думку митного органу, умови, застосовані для продажу товарів можуть вплинути на ціну товарів, колегія суддів зазначає таке. Позивач до митного оформлення на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надав достатню кількість документів, передбачену переліком, закріпленим частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому неподання відомостей щодо термінів оплати ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товарів. Отже, позивач належним чином довів склад та суму витрат на транспортування товару, а доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими. Щодо доводів відповідача про те, що ТОВ «Маядо» зазначило про пов`язаність з PLASTIK ve INS. SANAYI A.S., але декларант не надав витребуваних митницею на підставі частини четвертої статті 53 Кодексу документів та не показано, що задекларована ним вартість є близькою до вартості операцій, що зазначені у п.1,2,3, частини 18 статті 58 Кодексу, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 12 -14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Отже, законодавець покладає на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару, натомість відповідач переклав обов`язок доведення відсутності впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару. Оскільки відповідач не надав належного письмового обґрунтування впливу взаємозв`язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару. За відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв`язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов`язаності продавця з покупцем. Отже, обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов`язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2020 у справі №826/24776/15 та від 11.06.2020 у справі №826/4829/16. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не зазначав та не аргументував при митному оформленні, що саме вплив пов`язаності продавця з покупцем на ціну товару є причиною відмови. Відповідач, всупереч наведеним вище положенням Митного кодексу України, при надсиланні запиту щодо надання додаткових документів на підставі частини четвертої статті 53 Митного кодексу України не навів жодних обґрунтувань щодо впливу взаємозв`язку між продавцем та покупцем на заявлену митну вартість товару, як і не навів конкретних обставин, на підтвердження яких витребувані додаткові документи. Відповідно, взаємозв`язок між продавцем та покупцем повинен вважатися таким, що не вплинув на митну вартість товару, а посилання у спірному рішенні на ненадання додаткових документів як на підставу для прийняття рішення є необґрунтованим. З урахуванням викладеного, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що взаємопов`язаність покупця та продавця вплинула на вартість імпортованого товару. Безпідставними є також висновки відповідача про те, що причиною, через яку заявлену митну вартість не може бути визнано, є неподання декларантом всіх витребуваних документів. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню. Щодо твердження відповідача, що відповідно до вимог статті 254 Митного кодексу України декларантом не надано перекладу митної декларації країни відправлення, для перевірки зазначених у неї відомостей, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Положеннями вказаної статті чітко передбачено, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Такої вимоги митним органам не здійснено. Відповідачем не зазначено ні у запиті, ні у оспорюваному рішенні, які дані зазначені у експортній декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації та митний орган не вимагав від позивача переклад вказаного документу на українську мову чи на іншу мову міжнародного спілкування. Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідачем було необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання на інші митні декларації, не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Таким чином, відповідачем в порушення статті 58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, тому наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.04.2021 №UA100070/2021/000154/2. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко