Постанова 4855 № 826/17522/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17522/18 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, за участю третьої особи - Міністерства економічного розвитку та торгівлі, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 11 квітня 2018 року № 010-5441-1307-2301 та від 10 серпня 2018 року № 0105441-1307-2301-2017. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що з вересня 2017 року ОСОБА_1 є власником автомобіля, який є об`єктом оподаткування транспортним податком. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що середньоринкова вартість автомобіля була визначена з урахуванням не усіх показників, передбачених Методикою. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року - змінити, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки AUDI Q7 з об`ємом двигуна 2995 кв.м, тип пального В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Головне управління ДФС у м. Києві відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб»: - від 11 квітня 2018 року № 010-5441-1307-2301 про нарахування грошового зобов`язання за 2018 рік у розмірі 25000 грн 00 коп.; - від 10 серпня 2018 року № 0105441-1307-2301-2017 про нарахування грошового зобов`язання за 2017 рік (за період з 01 вересня по 31 грудня 2017 року) у розмірі 8333 грн 33 коп. Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено, що транспортний засіб позивача був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017-2018 роках, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вартість автомобіля становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Колегія суддів не у повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата становила 3200 грн 00 коп., а відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата становила 3723 грн 00 коп. Відтак, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становила понад 1200000 грн 00 коп., у 2018 року - понад 1396125 грн 00 коп. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). Як раніше зазначалося, відповідно до абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість визначається за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України, керуючись пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, затвердив Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком. Положеннями п. 2 Методики у реакції, чинній станом на 01 січня 2017 року, було передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. У свою чергу п. 3 Порядку № 403 установлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Станом на 01 січня 2018 року п. 2 Методики діяв у редакції, яка передбачала, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку № 403 (Такий коефіцієнт не поставлений у залежність від пробігу автомобіля). Відповідно до п. 13 Методики у редакції станом на 01 січня 2017 року Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Станом на 01 січня 2018 року п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Положення п. 14 Методики у редакції, чинній станом на 01 січня 2017 року передбачали, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг. З 24 червня 2017 року зазначена норма права передбачає, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального. Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку № 403 вказує на те, що визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів здійснюється із врахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Положення абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачають врахування таких характеристик: марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Одночасно зазначена норма права передбачає, що середньоринкова вартість визначається за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. У свою чергу Методика станом на 01 січня 2017 року передбачала врахування додаткових характеристик: типу коробки переключення передач та пробігу. Станом на 01 січня 2018 року Методика не передбачає необхідності врахування інших характеристик, ніж зазначені у абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про те, які характеристики легкового автомобіля належить використовувати під час визначення середньоринкової вартості автомобіля станом на 01 січня 2017 року, колегія суддів враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Положення абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України мають вищу юридичну силу у порівнянні з Методикою. Як раніше зазначалося, така Методика була затверджена постановою Кабінету Міністрів України на виконання пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та є підзаконним нормативно-правовим актом. Станом на 01 січня 2017 року Методика діяла у редакції, що відповідала положенням абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», які передбачали визначення середньоринковою вартості легкового автомобіля виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу. Разом з тим, з 01 січня 2017 року пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України був викладений у новій редакції, яка передбачає визначення середньоринковою вартості легкового автомобіля з урахуванням лише марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. У свою чергу Методика була приведена у відповідність до змін, які внесені до п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України із 01 січня 2017 року, лише з 24 червня 2017 року. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що при визначенні середньоринкової вартості легкового автомобіля станом на 01 січня 2017 року підлягали врахуванню лише ті характеристики, які передбачені Податковим кодексом України. Станом на 01 січня 2018 року розбіжність між Податковим кодексом України та Методикою в частині визначення характеристики, виходячи з яких розраховуються середньоринкова вартість легкового автомобіля - відсутня. За таких обставин колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений невірно, оскільки всупереч Методиці не включає в себе такого показника, як пробіг автомобіля. Під час розгляду і вирішення справи колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 815/3958/17, згідно з якою обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком. У ході розгляду справи в суді першої інстанції податковий орган зазначив, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2018 року № 010-5441-1307-2301 та від 10 серпня 2018 року № 0105441-1307-2301-2017 керувався Переліком легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 (звітного) року, що підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідно до абз. 3 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Згідно з вказаним Переліком об`єктом оподаткування транспортним податком є автомобіль марки AUDI Q7, з випуску якого минуло до 2 років, об`єм двигуна - 3,0 літри, тип пального - бензин. Водночас відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 позивач є власником автомобіля марки AUDI Q7 з об`ємом двигуна 2995 куб.см, що не відповідає характеристикам, які зазначені у Переліку. Відповідач стверджує про можливість застосування при визначенні об`єму двигуна автомобіля позивача здійсненого Мінекономрозвитку розрахунку вартості подібного за характеристиками автомобіля з об`ємом двигуна 2995 куб.см, оскільки найближчим заокругленим числом, прирівняним до зазначеного об`єму двигуна є 3,0 літри. Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 822/2687/17, яка полягає у тому, що закон не визначає можливості довільного застосування норм законодавства. У свою чергу податковим органом не зазначено про наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку. Положення ст. 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Верховний Суд зазначив, що вирішення спору у справі № 822/2687/17 на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності дій платника податків. Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів. У свою чергу п. 5 Методики передбачає, що ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Отже, Методика, за якою згідно з абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України має розраховуватися середньоринкова вартість, при визначенні автомобілів як ідентичних, допускає розбіжності в комплектації, пробізі та технічному стані, однак робочий об`єм двигуна визначає як параметр, який повинен обов`язково збігатися. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що у Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 (звітного) року, що підготовлений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, міститься інформація про автомобіль марки AUDI Q7, об`єм двигуна якого відрізняється від об`єму двигуна транспортного засобу позивача. Відтак, зазначений Перелік не є належним доказом того, що автомобіль ОСОБА_1 був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017-2018 роках. Додатково контролюючий орган надав розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1 , самостійно здійснений контролюючим органом 22 листопада 2018 року на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Суд першої інстанції, врахувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 року у справі № 822/1809/16, прийшов до вірного виснвоку про те, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений контролюючим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку, так як здійснений поза межами повноважень відповідача. Колегія суддів приймає також до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 815/3958/17, про те, що сайт Мінекономрозвитку надає різні показники у разі здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля в різні періоди часу, оскільки не враховуються показники (параметри), які були актуальні на час визначення відповідачем податкового зобов`язання. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві 11 квітня 2018 року та 10 серпня 2018 року, в той час як наданий відповідачем розрахунок був здійснений 22 листопада 2018 року. Крім того такий розрахунок не враховує таких характеристик легкового автомобіля як об`єм циліндрів двигуна та тип пального, що не узгоджується з вимогами абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Разом з тим, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що транспортний засіб позивача був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017-2018 роках. Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність з`ясовання, чи звертався позивач із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, застосованого податковим органом, зокрема, щодо показників, які впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу до об`єкта оподаткування транспортним податком. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № П/811/1934/17 зазначено, що податковим законодавством передбачено алгоритм дій платника податку у випадку встановлення неправильності застосованих контролюючим органом даних при прийнятті податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку. Прийняття судового рішення до з`ясування питання про те, чи скористався позивач можливістю провести звірку з контролюючим органом, Верховний Суд визнав передчасним. У відповідності до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до Головного управління ДФС у м. Києві з адвокатським запитом від 27 вересня 2018 року з проханням, серед іншого, повідомити методику розрахунку та надати копію розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, що перебуває у власності ОСОБА_1 . Відповідь на зазначений запит була надана листом від 08 жовтня 2018 року № 323/50/23-00-50-13-13, у якому відсутні посилання на відомості про транспортний засіб, які були використані під час розрахунку його середньоринкової вартості. Отже, позивач скористалася можливістю провести звірку з контролюючим органом, однак спір між сторонами вирішений не був. За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Черкаській області від 11 квітня 2018 року № 010-5441-1307-2301 та від 10 серпня 2018 року № 0105441-1307-2301-2017 є законними та підлягають задоволенню, проте з підстав, викладених у цій постанові. У свою чергу рішення суду першої інстанції належить змінити з підстав помилкового застосування п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та Методики у частині визначення характеристик, які підлягають врахуванню при визначенні середньоринковою вартості легкового автомобіля у 2017-2018 роках. З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року - змінити. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року - змінити, зазначивши, що підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є обставини, викладені в мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку