Постанова 4855 № 826/20317/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20317/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №875-1305 від 08.06.2016. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення, оскільки належний позивачу автомобіль не може бути ні базою, ні об`єктом оподаткування за 2016 рік відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на те, що 24.12.2015р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01.01.2016р., а тому у позивача виникає обов`язок сплати транспортного податку лише з 01 січня 2017 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017р. позов задоволено. Постановою Верховного Суду від 23.07.2020р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний суд мотивував своє рішення тим, що суди попередніх інстанцій не витребували у відповідача або Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив, зокрема, з того, що відповідачем не надано жодних доказів, які стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, а саме: отриману від Мінекономрозвитку інформацію про автомобіль позивача. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки Toyota Land Cruiser 200, 2013 року випуску, об`єм двигуна 4461 куб.см. 08.06.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення №875-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок» за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн. Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 875-1305 від 08.06.2016, вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України). 01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок. Відповідно до пункту10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті12 Податкового кодексу України). 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспорн6им податком. Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України(в редакції Закону від 24.12.2015 року № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту12.3статті12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Київської міської ради № 58/923 від 28 січня 2015 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року, а саме: встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11 лютого 2016 року "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 в наступній редакції: " 2.1. Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті". Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11 лютого 2016 року внесено до додатка 2 до рішення Київської міської ради 242/5629 від 23 червня 2011 року "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", в редакції рішення Київської міської ради № 58/823 від 28 січня 2015 року, яким встановлено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок. Оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн (ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України). Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Пунктом 3 Порядку N 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403). Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин). Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 липня 2020 року у справі № 826/20317/16. Також, колегія суддів, вважає за необхідне вказати, що згідно наданої третьою особою інформації від 16.09.2020, розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, 2013 року з об`ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. км. становила 1 035 000,00грн. з ПДВ. Однак, третя особа також зазначила, що через відсутність даних про фактичний пробіг автомобіля надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості. Водночас, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2013 року випуску, об`єм двигуна 4461 куб.см., державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію т.з., відповідно до витягу з кримінального провадження № 12016110200002002 Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області 26.05.2016 року невстановлена особа шляхом сканування незаконно заволоділа автомобілем марки Toyota (Land Cruiser 200), у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України. Згідно вказаного витягу, особу причетну до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України не встановлено. Тобто, починаючи з 26.05.2016 позивач позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись автомобілем Land Cruiser 200, 2013 року випуску, об`єм двигуна 4461 куб.см., державний номерний знак НОМЕР_1 . При цьому, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення Land Cruiser 200, 2013 року випуску, об`єм двигуна 4461 куб.см., державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за позивачем. Відповідно до п. 267.2 ст. 276 Податкового кодексу України визначений законодавцем обов`язок зі сплати транспортного податку безпосередньо пов`язаний з фактом реєстрації транспортних засобів за фізичними/юридичними особами, в незалежності від того чи об`єкт оподаткування вибув з володіння власника поза волею останнього (викрадений), чи ні. Законом України №909-VIII від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України доповнено, серед іншого, підп.267.6.8 такого змісту: у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом. У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов`язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання. Враховуючи, що транспортний засіб Toyota (Land Cruiser 200), державний номер НОМЕР_1 перебував у фактичному володінні позивача до 26.05.2016, факт незаконного заволодіння вказаним автомобілем третьою особою підтверджується витягом з кримінального провадження №12016110200002002 за ознаками ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України, відтак встановлення відповідачем обов`язку для позивача щодо сплати ним транспортного податку у 2016 році, за відсутності у його володінні та користуванні самого об`єкту оподаткування, є протиправним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодних доказів, що стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, а саме: інформацію Мінекономрозвитку про автомобіль позивача, тому обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення від 22.06.2016 №22641-13. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. При цьому колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позиції суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241 , 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2020року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна А.Ю. Кучма