Постанова 4854 № 420/6027/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6027/19 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення: 09.01.2020р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Одеської міської ради та ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, в якому просила суд: - визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019р. (вх. №31-Ко-642/5) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): АДРЕСА_1 район, орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами АДРЕСА_2 (вільна земельна ділянка), рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу із наведенням усіх підстав такої відмови; - зобов`язати Одеську міську раду повторно розглянути на найближчому пленарному сесійному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 31.07.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку орієнтованою площею 0,10 га за адресою (бажане місце розташування земельної ділянки): АДРЕСА_1 , орієнтовано межує біля будинків (земельних ділянок) за адресами АДРЕСА_2 (вільна земельна ділянка) з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у надані дозволу з підстав, передбачених ч.7 cт.118 ЗК України, та з урахуванням висновків суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов задоволено. 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат, в якій просила стягнути з Одеської міської ради на її користь витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи №420/6027/19, в сумі 8750,00 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року заяву задоволено частково. Стягнуто з бюджетних асигнувань Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3500,00 грн. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) суд першої інстанції припустився порушень як норм процесуального, так і норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом зменшено розмір судових витрат з 8750 грн. до 3500 грн. без будь-якого мотивування щодо відхилення тих доказів, які позивачем було надано на підтвердження розміру понесених нею витрат на правничу допомогу. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б доводили неспівмірність витрат, яку повинна доводити саме сторона, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відповідно до умов договору №011/08 від 10.06.2019р. про надання правової допомоги сторони погодили надання адвокатом послуг за тарифами, встановленими розділом ІІ прейскуранту «Ставок гонорару адвоката ОСОБА_2 » з підписанням акту виконаних робіт. Тобто, адвокат ОСОБА_3 О.О. та позивач у справі домовилися саме про обрання варіанту сплати послуг на підставі фіксованого розміру гонорару згідно до затверджених ставок гонорару адвоката. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що на сьогоднішній день чинне законодавство України не має жодної прив`язки лише до погодинної оплати послуг адвоката, так як такі умови є виключно за домовленістю сторін на умовах укладеного між ними договору. Також, апелянт посилається на те, що заявляючи заперечення проти клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу Одеська міська рада не просила суд зменшити розмір таких витрат, а просила повністю відмовити в задоволенні поданого клопотання. При цьому, ОСОБА_1 зазначала, що критерій співмірності складності справи з часом виконаних робіт і обсягом наданих послуг був врахований адвокатом ОСОБА_2 при розрахунку витрат на правничу допомогу. Як вбачається з рахунку №16 від 06.12.2019р. та акту виконаних робіт від 18.12.2019р. адвокатом було здійснено розрахунок за свої послуги виходячи з мінімальної вартості (фіксованих ставок) таких послуг. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року та прийняття нового рішення про стягнення з Одеської міської ради на її користь витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи №420/6027/19, в сумі 8750,00 грн. Одеська міська рада також подала апеляційну скаргу на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2020р., в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення та відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь витрат на правничу допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що нормами чинного процесуального законодавства передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт чи надання послуг. Надана позивачем заява із додатками не відповідає ч.5 ст.134 КАС України, адже не містить документів, які б дозволяли визначити час, витрачений адвокатом на представництво Ананькіної Т.І. під час розгляду справи №420/6027/19. Апелянт стверджує, що відсутність розрахунку погодинної вартості правової допомоги у договорі між позивачем та її адвокатом є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу з Одеської міської ради. Посилається апелянт і на те, що позовна заява і відповідь ОСОБА_1 на відзив Одеської міської ради містять посилання на одні і ті ж самі норми чинного законодавства та судову практику. Проте, за вказані документи сплачено за отримання правничої допомоги 2600 грн. за позовну заяву та 2000 грн. за відповідь на відзив відповідача. Повторення одних і тих самих доводів та обставин в документах з різними назвами не може свідчити про вчинення представником позивача додаткових зусиль з метою доведення своєї правової позиції. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Велика палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018р. по справі №826/1216/16 висловила правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, у ч.5 ст.134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 8750 грн. представником позивача надано: - копію договору про надання правової допомоги №011/08 від 10.06.2019р.; - копію затверджених ставок гонорару адвоката на 2019р.; - копію замовлення №1 від 09.10.2019р. (додатку №1 до договору №011/08); - копію рахунку №16 від 06. 12.2019 р.; - копію квитанції до прибуткового касового ордеру №17 від 07.12.2019р.; - копію акту виконаних робіт від 18.12.2019р. до договору №011/08; - детальний опис робіт (наданих послуг адвокатом) - додаток до акту та договору; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5189 від 26.09.18р. В рахунку №16 від 06.12.2019р. до договору про надання правової допомоги № 011/08 від 10.06.2019р. зазначено наступне: підготовка / складання позову - 2600 грн.; підготовка / складання відповіді на відзив - 2000 грн.; підготовка та складання письмового заперечення на клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження 750 грн. (250 грн. за 1 сторінку формату А4; участь у судових засіданнях 2400 грн.; підготовка / складання заяви (клопотання) про вирішення питання щодо розподілу судових витрат - 1000 грн. (250 грн. за 1 сторінку формату А4). Обґрунтовуючи понесений позивачем розмір витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 посилається на те, що за умовами договору №011/08 від 10.06.2019р. про надання правової допомоги сторони погодили надання адвокатом послуг за тарифами на підставі фіксованого розміру гонорару згідно до затверджених ставок гонорару адвоката. Дослідивши наданні позивачем докази понесення нею витрат на правничу допомогу колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення матеріалами справи співмірності понесених витрат за критеріями, визначеними у ч.5 ст.134 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. У постанові від 14.11.2019р. по справі № 826/15063/18 Верховний Суд зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що справа не являється складною та у вказаній категорії справ є значна стала судова практика, в т.ч. і суду касаційної інстанції. Позивачем та його представником не доведено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також з впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, заявляючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем, на думку колегії суддів, не обґрунтовано розмір заявлених до стягнення витрат із критеріями співмірності, визначеними ч.5 ст.134 КАС України. Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказані обставини свідчать про наявність підстав для зменшення заявленого ОСОБА_1 до стягнення розміру витрат на правничу допомогу та визначення його на рівні 3500 грн. Посилаючись на не співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу із складністю справи та не доведення нею потраченого адвокатом часу на надання правової допомоги у даній справі Одеська міська рада як в запереченні проти поданого клопотання про розподіл судових витрат, так і в апеляційній скарзі просить відмовити в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання відповідача, оскільки у випадку доведеності позивачем не співмірності витрат на правничу допомогу суд, за наявності відповідного клопотання іншої сторони, може тільки зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 , а не відмовляти у їх стягненні. В свою чергу, Одеська міська рада в поданій нею апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, не обґрунтувала неспівмірність присуджених судом до стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн., а також не надала будь-яких доказів того, що вказана сума є явно завищеною на ринку юридичних послуг. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарг Одеської міської ради і ОСОБА_1 і скасування додаткового рішення суду першої інстанції від 09.01.2020р. немає. А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук