Постанова 4852 № 171/1964/19(2-а/171/2/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2020 року м. Дніпросправа № 171/1964/19(2-а/171/2/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу поліцейського патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Веретельник Анастасії Андріївни на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року (суддя Чумак Т.А.) у справі №171/1964/19 (2-а/171/2/20) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Веретельник Анастасії Андріївни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія АЕК №1593960 від 06.10.2019 року, про накладення на позивача адміністративного штрафу в розмірі 425 грн.; - стасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія АЕК №1593960 від 06.10.2019 року, про накладення на позивача адміністративного штрафу в розмірі 425 грн., яка винесена поліцейським патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Веретельник Анастасією Андріївною; - провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також доказів вчинення такого, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕК №1593960 від 06.10.2019 року, винесену поліцейським патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Веретельник Анастасією Андріївною про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_2 закрити в зв`язку з відсутністю складу правопорушення у його діях. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Не погодившись з рішенням суду, поліцейський патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Веретельник Анастасії Андріївни подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що повноваження поліцейського патрульної поліції під час несення служби є розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного впливу до правопорушників, які вчинили адміністративні правопорушення у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством. Зауважує, що постанова в справі про адміністративне правопорушення складена повноважною на те посадовою особою згідно з вимогами КУпАП, та за наявності достатніх даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, дії позивача кваліфіковані правильно. Так, правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності підтверджується відеозаписом з автомобільного відеореєстратора поліцейського, а також візуально підтверджується схемою перехрестя на якому було скоєно правопорушення. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 06 жовтня 2019 року поліцейським патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Веретельник Анастасією Андріївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1505321, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 5). За змістом цієї постанови, 06 жовтня 2019року о 15-51 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renault Megane», державний номер НОМЕР_1 , у місті Кривому Розі здійснив проїзд на вимкнену додаткову секцію сигналу світлофора (поворот ліворуч) на перехресті вул. Лермонтова та пров. Пулковський, чим порушив п. 8.7.3.(з) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Так, ст.280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем при розгляді справи не було виконано вимог ст.280 КУпАП. Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, а згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи виражених ним доводів, однак, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які висновки, мається лише констатація факту. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з підпунктом «з» п.8.7.3 Правил дорожнього руху вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками). Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Як вбачається з оскаржуваної постанови, причиною притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним пп. «з» п.8.7.3 ПДР України. При цьому, згідно з п.16.1 ПДР України у разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету. За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо). З дослідженого відеозапису, який здійснений відповідачем на службовий відеореєстратор, вбачається, що факту скоєння ОСОБА_1 правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., не зафіксовано. Так, з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Megane», державний номер НОМЕР_1 , у місті Кривому Розі проїжджав перехрестя на світлофор, який працював у режимі миготіння сигналу жовтого кольору, тобто водій рухався по головній дорозі та виконав маневр поворот ліворуч з виїздом на другорядну дорогу, при цьому не створив небезпеки для руху іншим учасникам. Отже, вказаним відеозаписом спростовуються твердження відповідача про те, що позивач у місті Кривому Розі на перехресті вул. Лермонтова та пров. Пулковський здійснив проїзд на вимкнену додаткову секцію сигналу світлофора, чим порушив п.п.8.7.3 (з) ПДР України, оскільки світлофор на вказаному перехресті працював в режимі миготіння сигналу жовтого кольору. Таким чином, наданий відеозапис не може бути використаний відповідачем як засіб доказування у суді. Також не приймається судом, як доказ скоєння позивачем адміністративного правопорушення, візуальна схема перехрестя та щоденний графік перемикань світлофора, оскільки вона не спростовує даних відеозапису про те, що на час проїзду перехрестя позивачем світлофор працював у режимі миготіння сигналу жовтого кольору. Інших доказів на підтвердження порушення позивачем п.п.8.7.3 (з) ПДР України відповідачем не надано. В свою чергу позивач в адміністративному позові заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає про те, що не порушував Правил дорожнього руху, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і посилання заявника апеляційної скарги на те, що під час винесення оскаржуваного рішення поліцейський патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для висновків щодо обґрунтованості оскарженого рішення, так як виконання патрульним поліцейським своїх обов`язків у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», не позбавляє останнього обов`язку обґрунтувати належними доказами прийняті ним рішення. Таким чином, не доведеним є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова серії АЕК №1593960 від 06.10.2019 року, винесену поліцейським патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Веретельник Анастасією Андріївною про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. підлягає скасуванню, у зв`язку з недоведеністю вчинення адміністративного правопорушення, а провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_2 закриттю в зв`язку з відсутністю складу правопорушення у його діях. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу поліцейського патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Веретельник Анастасії Андріївни - залишити без задоволення. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2020 року у справі №171/1964/19 (2-а/171/2/20) - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 03 березня 2020 року. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк