Постанова 4852 № 200/20503/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2020 року м. Дніпросправа № 200/20503/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буднікова Кирила Всеволодовича на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року (суддя Єлісєєва Т.Ю.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буднікова Кирила Всеволодовича про скасування постанови,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії НК № 307101 від 13.12.2018 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивачем не спростовано належними доказами факт встановленого правопорушення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Інспектором роти № 2 батальйону патрульної поліції м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Будніковим Кирилом Всеволодовичем 13 грудня 2018 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 307101, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. у зв`язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, не виконання водієм вимоги дорожнього знаку 3.25. Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ПДР України не порушував, про що на місці зупинки транспортного засобу було надано пояснення інспектору патрульної поліції. Доказів зворотного відповідачем не надано. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Як вбачається з оскаржуваної постанови, 13.12.2018 на автодорозі Н-31 Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка 125 км, водій транспортного засобу TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , не виконав вимогу знаку 3.25, чим порушив р. 33 Правил дорожнього руху та ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно з поясненнями позивача, він дійсно здійснював обгін, проте завершив маневр до початку дії знаку 3.25. Після зупинки транспортного засобу інспектором патрульної поліції Будніковим К.В. було оголошено причину зупинки порушення водієм ПДР в частині обгону на ділянці дороги, на якій діє знак «Обгін заборонено». Проте позивач таке порушення заперечує та зазначає, що останнє не доведено відповідачем належними та допустимими доказами. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять будь-якого доказу вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху. В апеляційній скарги інспектор зазначає, що виявлене порушення зафіксовано нагрудною відеокамерою, проте відео-доказ не додано апелянтом ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи. Доводи апелянта, що відсутність скоєння правопорушення має бути доведена самим позивачем, суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими, адже частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови. Доводи апеляційної скарги вказаний висновок суду не спростовують. Рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 316, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Буднікова Кирила Всеволодовича залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року в адміністративній справі № 200/20503/18 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 03 березня 2020 року та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров