Постанова КЦС ВС № 405/5834/15-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Київ справа № 405/5834/15 провадження № 61-41008 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районнного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року у складі судді Шевченко І. М. та на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 04 липня 2018 року в складі колегії суддів Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» та просив визнати неукладеним та недійсним кредитний договір від 04 квітня 2008 року № 800003557, укладений між ним та ЗАТ «Альфа-Банк», недійсним іпотечний договір від 04 квітня 2008 року № 800003557-И, укладений між ЗАТ «Альфа-Банк та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Стоєвою Г.Ф. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем підписаний текст кредитного договору, згідно якого банк повинен був надати позивачу кредит в сумі 30 000 доларів США. Відповідач не надав йому вказану суму кредиту, про що свідчить відсутність касових документів, тому кредитний договір є неукладеним і його умови є недійсними. Позивач звертався до банку про надання йому оригіналу касового документу про виплату йому коштів на руки або на особистий рахунок, але ніякого документу не отримав. Позивач не відкривав ніякого особистого рахунку у відповідача, а рахунки, які починаються із цифр 2203 та 1001-1003, є власністю не клієнта банку, а самого банку. Згідно пункту 2.6 кредитного договору банк надав кредит в готівковій формі через касу банку, тому згідно статті 1046 ЦК України кредитний договір між ним та банком є неукладеним. Іпотечний договір є похідним зобов`язанням, тобто його дійсність повністю залежить від дійсності основного зобов`язання, а тому він підлягає визнанню недійсним. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районнного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», Кіровоградського відділення ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору неукладеним відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що факт отримання позивачем ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором встановлений рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2016 року по справі № 405/6126/15-ц, тому ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи. Позивач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність підстав для визнання кредитного договору неукладеним, тому позов є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що задоволенню не підлягає. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року - без змін. Апеляційний суд виходив із того, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Позивач зазначає, що договір позики є укладеним виключно з моменту передання грошей, а у відповідача відсутня заява про видачу готівки, яка є єдиним документом, який свідчить про видачу готівки із каси банку. Стверджує, що банк повинен був надати позивачу кошти лише за умови виконання пунктів 3.1., 3.3., 4.1. розділу № 2 договору, а саме укладення і оформлення договору іпотеки, трьох договорів страхування ризиків, договору поруки, надання квитанцій про сплату страхової премії та комісійної винагороди за касове обслуговування. Стверджує, що відмова експерта від проведення судової почеркознавчої експертизи у зв`язку з відсутністю вільних та умовно вільних зразків підпису є неправомірною. Заперечення/відзив на касаційну скаргу У вересні 2018 року від представника ПАТ «Альфа-Банк» Луньової А. Г. до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу, у якому представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Представник відповідача зазначає, що надав суду меморіальний ордер, виписку з рахунку, а також дублікат заяви на видачу готівки, який був збережений в електронному вигляді. Стверджує, що позивач виконував кредитний договір, зокрема сплачував чергові платежі по ньому з квітня 2008 року по червень 2015 року, здійснював страхування предмету іпотеки та особисте страхування. Зазначає, що факт отримання позивачем кредиту встановлений рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2016 року та ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2016 року у справі № 405/6126/15-ц. Вважає, що кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення усіх істотних умов договору, а не з моменту передачі грошей. Стверджує, що позовні вимоги про визнання кредитного договору неукладеним та недійсним є взаємовиключними. Зазначає, що у справі тричі призначалася судова почеркознавча експертиза, яка не була виконана через неоплату її проведення позивачем. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 04 квітня 2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», який змінив свою назву на ПАТ «Альфа-Банк», уклали кредитний договір № 800003557. Відповідно до пунктів 2, 3 даного договору банк надав ОСОБА_1 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в іноземній валюті в сумі 30 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався не пізніше 04 квітня 2023 року повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором 04 квітня 2008 року банк та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір № 800003557-И, відповідно до якого іпотекою забезпечується кожна та всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із основного договору зі всіма змінами та доповненнями до нього. ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали кілька додаткових угод, а саме додатковий договір від 04 лютого 2015 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003557, договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 800003557 від 27 жовтня 2015 року. Факт отримання позивачем ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором встановлений рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2016 року та ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2016 року по справі № 405/6126/15-ц.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону. Відповідно до змісту частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину. Згідно з частиною першою статті 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. На підставі частини другої статті 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Суди встановили, що ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у письмовій формі відповідно до вимог частини першої статті 1055 ЦК України. Доводи касаційної скарги полягають у незгоді з оцінкою доказів судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до оспорювання факту отримання грошових коштів від банку по кредитному договору. Такі доводи виходять за межі касаційного оскарження, встановлені статтею 400 ЦПК України, а також спростовуються встановленими судами обставинами, відповідно до яких у цивільній справі № 405/6126/15-ц за позовом іпотекодавця ОСОБА_2 до банку про визнання припиненим та недійсним іпотечного договору суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях від 25 травня 2016 року та від 08 грудня 2016 року, які набрали законної сили, встановили як факт отримання позичальником грошових коштів від банку, так і факт виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення коштів за кредитним договором у період з укладення цього договору до лютого 2015 року. Окрім того, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про взаємовиключність позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та неукладеним. У зв`язку з вищенаведеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився апеляційний суд, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин недійсності чи неукладеності спірного кредитного договору і не зазначив такі обставини. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районнного суду міста Кіровограда від 10 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 04 липня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук