Ухвала КЦС ВС № 128/2728/15-ц

Ухвала 02 березня 2020 року м. Київ справа № 128/2728/15-ц провадження № 61-3156ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання правочинів недійсними, виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотечного майна та заборони його відчуження, ВСТАНОВИВ: Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено. 13 лютого 2020 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції - 18 лютого 2020 року, у якій він просив скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України. За змістом пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). У порушення пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України заявником у касаційній скарзі не зазначено третю особу - ОСОБА_2 її місце проживання чи перебування. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено визначені статтею 389 ЦПК України підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки посилаючись на незаконність та необгрунтованість оскаржуваних судових рішень, заявник не зазначив виключних випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню. З огляду на наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням усіх учасників справи та обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. За змістом пункту першого частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 березня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик