Постанова 4824 № 752/1614/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 752/1614/19 провадження № 22-ц/824/3423/2020 27 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів : судді-доповідача Кирилюк Г. М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Примушку О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором депозиту та грошових коштів на картковому рахунку, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року у складі судді Хоменко В. С., встановив: 23.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", назву якого було змінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів та стягнення коштів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ним та банком були укладені договори про відкриття двох банківських рахунків: № НОМЕР_1 на суму 146 912,38 грн, на який він отримує зарплату від ТОВ "Аксілайн"; № НОМЕР_2 - на суму 28 802,62 грн, який призначений для перерахування процентів за договором депозиту. 29 березня 2017 року, він дізнався, що раптово було зупинено його фінансові операції та заблоковано кошти на вказаних рахунках. В порушення ч.1 ст.17 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" про зупинення фінансових операцій банк його не повідомив. Зазначив, що звертався до відповідача з метою роз`яснення ситуації та розблокування коштів. У відповідь отримав розлоге роз`яснення, яке полягає у застосуванні відносно нього заходів фінансового моніторингу з приводу попередження, обмеження та/або зниження ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Згідно з листом, банк скористався своїм правом зупинити здійснення фінансових операцій, які відповідають критеріям ризику або місять ознаки фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Зазначив, що він не є особою, включеною до списку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, у зв`язку з чим у банка були відсутні підстави, передбачені ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на зупинення фінансових операцій. Крім цього, ч.1 ст. 17 цього Закону встановлює терміни такого зупинення - два дні, а йому зупинили фінансові операції на два роки. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, що залишились на його рахунках, а саме: суму відсотків на рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 28 802,62 грн; грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в сумі 146 912,38 грн; станом на 22.01.2019 суму інфляційних втрат в розмірі 37 533,91 грн та 3% річних в розмірі 10 804,71 грн. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму відсотків на рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 28 802,62 грн, грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , в розмірі 146 912,38 грн, 3% річних в розмірі 10 804,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 37 553,91 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Істамова І. В. просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої доводи мотивує тим, що між банком та позивачем було укладено договір банківського обслуговування. Позивач звернувся до суду з позовом щодо розблокування рахунків. Однак між сторонами не було укладено договорів щодо користування коштами позивача, банк їх не використовував, а тому правові підстави для застосування до даних правовідносин вимог ст. 625 ЦК України відсутні. У зв`язку з тим, що виникла мотивована підозра щодо фінансових операцій позивача, банком були вжиті заходи, направлені на зменшення ризику - небезпеки бути використаним з метою легалізації доходів/фінансування тероризму. Вважає, що АТ КБ "ПриватБанк" не порушував права позивача, адже діяв в рамках діючого законодавства України та у відповідності до умов укладеного договору. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. В судовому засіданні представник АТ КБ "ПриватБанк" - Хитрова Л. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Матяш Т. В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у договірних відносинах з банківського обслуговування. Так, згідно з копією електронної виписки, станом на 18.12.2018 на картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 залишок коштів складає 146 912,38 грн, а на рахунку № НОМЕР_2 - 28 802,62 грн (а.с. 18-24). Відповідно до відповіді АТ КБ "ПриватБанк" від 08.06.2018 на звернення позивача від 03.07.2018, у відповідності до ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк має право зупинити здійснення фінансових операцій, у тому числі, які відповідають критеріям ризику або містять ознаки фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Частина 4 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" надає банку право відмовитися віж встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Пунктом 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення мотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій. Згідно з п. 2.1.4.14 Умов, клієнт дає свою згоду, що банк може блокувати можливість використання картки при здійсненні ризикових операцій, а так само на підставі внутрішніх процедур банку та операційних правил міжнародних платіжних систем. Для призупинення або запобігання будь-яких незаконних або неузгоджених з банком дій з картко держатель доручає банку в будь-який час і без укладення будь-яких додаткових угод призупинити або припинити дію картки (п.2.1.1.8.1 Умов). Відповідно до законодавчих вимог та внутрішніх процедур, з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг, у зв`язку з тим, що виникла мотивована підозра фінансових операцій,банком були вжиті заходи, направлені на зменшення ризику - небезпеки бути використаним з метою легалізації доходів /фінансування тероризму. Аналогічну відповідь було надано АТ КБ "ПриватБанк" 30.10.2018 на скаргу позивача від 02.10.2018, в якій останній просив роз`яснити ситуацію, розблокувати кошти на рахунках, повідомити про причини блокування коштів та коли його банківські операції буде відновлено. Зазначив, що зупинення його банківських платіжних операцій є неправомірним, безпідставним, порушує його право власності на власні грошові кошти. Під час його численних дзвінків до банку та відвідування його відділення про конкретні дії, які слід вчинити для відновлення його фінансових операцій, йому повідомлено не було. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів належних доводів та не надав відповідних доказів щодо підстав блокування карток позивача. Дії відповідача щодо блокування карткового рахунку позивача є неправомірними та такими, що порушують права позивача. Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частинами першою-третьою ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Частиною першою статті 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. Відповідно до частини першої, третьої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються). Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, чинній на час вчинення банком оспорюваних дій) суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу. Частиною 5, 6 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що позивач здійснював незаконні фінансові операції, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для утримання грошових коштів, належних позивачу, а також для обмеження позивача у праві розпорядженні належними йому грошовими коштами. АТ КБ "ПриватБанк" належним чином не обґрунтувало правомірність блокування операцій по рахунках позивача, не довело наявності передбачених законом підстав для цього, а саме обґрунтованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних грошових операцій. Банком не надано належних доказів існування обставин, які б свідчили, що кошти, які надійшли на рахунки позивача, пов`язані із протиправними діями і у зв`язку із цим банк звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів чи спеціального суб`єкту фінансового моніторингу у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Строк зупинення фінансових операцій значно перевищував граничний строк проведення перевірки. Встановивши, що на вимогу клієнта банк не повернув грошові кошти, які знаходились рахунках позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення коштів, які перебували на рахунках позивача. При цьому судом правильно застосовано до правовідносин сторін положення статті 625 ЦК України. Так, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Вищезазначене викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не виконав свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів позивачу, наявні на його банківських рахунках, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що банк діяв відповідно до умов договору та вимог законодавства, які регулюють зупинення фінансових операцій, що можуть бути пов`язані з фінансуванням тероризму та надають банку право зупинити операції за рахунком і обмежити клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку у разі використання рахунку відкритого фізичній особі для проведення операцій, є безпідставними, оскільки таке право банку має бути реалізовано у строки та порядку, встановленому Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Істамової Ірини Володимирівни залишити без задоволення. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк