Постанова Київський апеляційний суд № 756/4957/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2020 року справа №756/4957/18 провадження № 22-ц/824/2416/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф., при секретарі:Русинчук І.І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - Терещенко Тетяни Миколаївни. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, В С Т А Н О В И В : У квітні 2018 року пердставник позивача звернулась із позовом до ОСОБА_1 та з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.02.2019 року просила стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 23 500 грн та інфляційне збільшення суми борги у розмірі 3291, 29, всього - 26 791, 29 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовлено. В поданій апеляційній скарзі представник банку просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове про задоволення позову. Посилається на те, що підняття тарифів є обґрунтованими. Вважає оскаржуване рішення законним. Зазначає, що відповідачами не надано свого розрахунку нарахування адміністративно-господарських витрат. Крім того, позивач не погоджується із посиланням суду щодо врахування положень Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території при обчисленні розміру плати за житлово-комунальні послуги, оскільки даний порядок поширюється на суб`єктів господарювання, які надають послуги, проте позивач не являється таким, а є споживачем послуг. Банком укладено ряд договорів із постачальниками щодо отримання житлово-комунальних послуг з метою обслуговування будівлі гуртожитку. Вказує, оскільки ПАТ «Промінвестбанк» є власником гуртожитку, а тому саме він встановлює плату за проживання з урахуванням витрат за житлово-комунальні послуги. У відзиві на апеляційну скаргу предтсавник відповідача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що апеляційна скарга містить неправдиві відомості. Зазначає, що в апеляційній скарзі позивач просить стягнути 26791,29 грн - заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та 3 291, 29 грн - інфляційне збільшення суми боргу, в той час як позовними вимогами є стягення 23 500 грн заборгованості та 3291,29 грн інфляційні втарати. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними. Вказує, що поділ мешканців гуртожитку по категоріях не відповідає вимогам законодавства. Крім того, між ним та позивачем договору найму жилого приміщення укладено не було, із розрахунком щодо розміру плати за проживання його ознайомлено не було. Позивачем не доведено обґрунтованість встановлення тарифу на проживання у гуртожитку у сумі 2500 грн. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, зміни її розміру, а також розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, надано суперечливі доводи щодо визначення площ кімнат, яку займає відповідачє, які не підтверджені доказами. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником об`єкту житлової нерухомості - гуртожитку загальною площею 3002,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 26.11.1997 по 08.07.2009 відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Промінвестбанк». На підставі розпорядження № F 01-43 від 12.10.2000 року ОСОБА_1 було надано кімнату АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 був вселений в кімнату АДРЕСА_2 , де проживає разом зі своєю дружиною та дітьми, про що свідчить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2010 року, справа № 2-1182/2010 (а.с.106 т.1). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2010 (справа № 2-1182/2010) визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 право на проживання в гуртожитку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» за адресою АДРЕСА_2 Згідно відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ГУ ДМС України в м. Києві відповідач по теперішній час зареєстрований в будинку (гуртожитку) АДРЕСА_1 . Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» №758-р від 18.08.2015 затверджено Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк», якими передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати, зокрема, вартість проживання, комунальних послуг в залежності від цінової політики в державі, вартості енергоносіїв тощо (пункт 4.2 Правил) . Відповідно до загальних положень цих Правил, вони є обов'язковими для всіх категорій мешканців гуртожитку, мешканці зобов'язані знати та дотримуватися цих Правил. Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» «Щодо встановлення тарифів на проживання в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» від 21.02.2017 № 70-р з метою збільшення доходів та впорядкування щомісячної вартості категорій мешканців гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено з 01.03.2017 тарифи на проживання в гуртожитку в залежності від категорії мешканців та займаної ними площі, зокрема, при площі кімнати 13,2 кв.м інші категорії (не працівники банку та не студенти) сплачують плату за проживання у розмірі 2000 грн., а при площі кімнати 18,0 кв.м - 2500,00 грн. Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» №80-р від 03.03.2017 затверджено нові Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк». Так, пунктом 4.2 цих Правил визначено обов'язок мешканця гуртожитку проводити оплату за проживання у гуртожитку на рахунок Банку. Банк має право в односторонньому порядку змінювати вартість проживання, комунальних послуг в залежності від цінової політики в державі, вартості енергоносіїв тощо. Пункт 2.2 цих Правил також є ідентичним, викладеному у Правилах, затверджених Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» №758-р від 18.08.2015. Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначено що позивач є власником гуртожитку загальною площею 3002,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг та на підставі договорів з виробниками/виконавцями комунальних послуг, забезпечує експлуатацію гуртожитку. Відповідач ОСОБА_1 разом зі дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають у гуртожитку. ОСОБА_1 на даний час не перебуває у трудових відносинах з позивачем, а тому з урахуванням розпорядження банку повинен сплачувати за проживання у гуртожитку 2500 грн починаючи з 01 березня 2017 по 01 березня 2018 року. Відповідач за проживання в гуртожитку не платить, внаслідок чого утворилась у нього виникла заборгованість, яка за період з 01.03.2017 р. по 01.03.2018 р. становить 23500,00 грн. У добровільному порядку відповідач борг не повернув, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 23500,00 грн. за проживання в гуртожитку, а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 3291,29грн., а всього 26791,29 грн. 24.09.2018 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру пощовних вимог , в якій просила стягнети з відповідача заборгованість за період зквітня 2018 року по серпень 2018 у розмірі 20 150 грн. 28.02.2019 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову та просила стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у розмірі 23 500 грн та інфляційне збільшення суми борги у розмірі 3291, 29, всього - 26 791, 29 грн. Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ст.13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (центральне постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів. Освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд ( заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 липня 2015 року за № 778/27223 визначено, що гуртожитки за своїм призначенням поділяються на два види: для проживання окремих осіб ( жилі приміщення перебувають у користуванні кількох осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні однієї сім`ї). Згідно з п.4 розділ ІІІ цього Положення особи, які проживають в гуртожитку, зобов'язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги. Відповідно до п.7 розділу ІІІ Положення особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженим власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, яка проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги. За таких умов мешканці гуртожитку оплачують вартість комунальних послуг, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також інші послуги, якщо вони надаються за згодою мешканців гуртожитку та оплачуються на договірних засадах. Пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживачів оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідач проживає в гуртожитку, в кімнаті площею 18 кв.м. Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються на підставі укладених ПАТ «Промінвестбанк» договорів. Отже, враховуючи те, що відповідач фактично користувався житлово-комунальними послугами, а тому зобов'язаний нести витрати по оплаті спожитих послуг. Зважаючи на те, що витрати по оплаті за надані та спожиті послуги в 2017-2018 р. поніс власник будівлі, позивач має право вимагати у мешканця гуртожитку відшкодувати понесені ним витрати у разі їх доведеності. Позивачем до суду надані: договір № 205009/14 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів від 1 квітня 2011 року, укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ПАТ «Київспецтранс» (а.с.6-8 т.1), договір № 3412083 на користування електричною енергією з попередньою оплатою від 18 грудня 2001 року ( а.с.9 т.1 ) договір про умови поставки газу балансоутримувачам № 3.3.1595 від 18 березня 2015 року, укладеного між ДП «КиївГазЕнерджи», ПАТ «Київгаз» та ПАТ «Промінвестбанк» (а.с. 16-17 т.1), договір № 58/1198-10 про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з Балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж) (а.с. 18 зворот.- 22 т.1), договір про надання клінінгових послуг № 09-1014/12-4 від 28 липня 2016 року, договір № 240023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21 жовтня 2003 року. Згідно таблиці про адміністративно-господарські витрати за 2016 рік позивач поніс витрати в сумі 3 251 554 грн. (а.с. 12 т.2) . Матеріали справи містять копії квитанцій, платіжних доручень рахунків-фактур на підтвердження понесених позивачем витрат на користь постачальників послуг. Отже, суд вважає доведеними витрати, які поніс позивач в 2017-2018 р. на оплату житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що надавалися саме мешканцям будинку гуртожитку Відповідач є власником будівлі гуртожитку, а тому має право встановлювати оплату за проживання в гуртожику, крім того право змінювати вартість проживання, комунальних послуг в односторонньому порядку передбачено положенням Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку (п.4.2). Оскільки відповідач не є працівником банку, а тому відповідно до розпорядження ПАТ «Промінвестбанк» №70 від 21.02.2017 відповідач з урахуванням площі кімнати 18 кв. м. повинен сплачувати 2 500грн. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням наданих останнім квитанції про оплату за проживання в гуртожитку сума основної заборгованості складає 26 500,00 грн за період з 01.03.2017 по 01.03.208. ПАТ «Промінвестбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення основної заборгованості за проживання в гуртожитку у сумі 23 500 грн. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягають стягненню інфляційне збільшення боргу в сумі 3 291,29 грн. Таким чином, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позову. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому відповідно до положень ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - Терещенко Тетяни Миколаївни задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року скасувати, постановити нове, наступного змісту. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» код ЄДР 00039002, 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12 заборгованість у сумі 23 500 грн, та суму витрат на інфляційне збільшення у розмірі 3291,29 грн, а всього 26 791,29 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код ЄДР 00039002, 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12 судовий збір у розмірі 4 504,00 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2020 року Суддя-доповідач Судді