Постанова 4819 № 647/3029/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Херсон Номер справи: 647/3029/19 Номер провадження: 22-ц/819/390/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Бездрабко В.О., Радченка С.В., секретар Кутузова А.В. учасники справи: розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 на хвалу судді Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В.С. від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бериславської міської ради Херсонської області про визнання права власності на спадкове майно; третя особа: Бериславська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Херсонській області встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Бериславської міської ради Херсонської області про визнання за нею права власності на спадкове майно: приміщення позначені літерою «А» цілісного майнового комплексу «Бериславська районна державна друкарня» визначені інвентарними номерами: приміщення № НОМЕР_1 площею 35,3 кв.м.; приміщення № НОМЕР_2 площею 50,4 кв.м.; приміщення № 14 площею 35,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2019 року позовну заяву на підставі статті 185 ЦПК України залишено без руху як подану без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, із наданням позивачу строку у 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Окрім цього позивачу необхідно надати звіту про вартість майна, без якого суд не може визначити правильність суми сплаченого ним судового збору при поданні позову. Ухвалою суду від 03 грудня 2019 року позовну заяву повернуто ОСОБА_2 як неподану на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України у зв`язку із не усуненням недоліків у встановлений ухвалою суду строк. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_1 , просить ухвалу суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду щодо недодержання нею під час подання позовної заяви вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України та повернення позовної заяви із підстав не усунення відповідних недоліків не відповідають обставинам справи та зроблені без урахування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ЦПК України, за якими ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна, а позов було подано зі сплатою судового збору виходячи із ціни майна придбаного спадкодавцем. Крім того в апеляційній скарзі представник скаржника вказав на те, що суд вдався до оцінки доказів на стадії прийняття позовної заяви до розгляду що є не допустимим. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи позивачеві заяву як неподану, суд виходив з того, що остання не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Зазначені недоліки суд навів в ухвалі від 13 листопада 2019 року, копію якої позивач отримала 18 листопада 2019 року, що нею не заперечується. Недоліками, які належало усунути позивачеві, суд вважав: надання звіту про вартість майна, без якого суд не може визначити правильність суми сплаченого ним судового збору при поданні позову; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства позовна заява за своїм змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статті 175 ЦПК України, та до неї позивач повинен додати документи, зазначені в статті 177 ЦПК України. Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви буз руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Із змісту поданої ОСОБА_2 позовної заяви вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами, є нерухоме майно яке входить до спадку після смерті ОСОБА_3 і на яке позивач як спадкоємець просить визнати право власності. Позивач зазначила ціну позову, визначивши її вартістю спірного майна яка була зазначена в договорі купівлі продажу укладеного спадкодавцем в 5 225 гривень, та сплатила судовий збір у розмірі 776,08 гривні. При цьому суд не зважив на приписи частини 2 статті 176 ЦПК України, відповідно до яких, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Поставивши під сумнів відповідність визначеної позивачем ціни позову дійсній вартості спірного нерухомого майна, суд не виконав обов`язку щодо визначення розміру судового збору, а запропонував позивачеві надати розрахунок ціни позову з урахуванням звіту про вартість майна, що нормами ЦПК України не передбачено. Не враховано судом також і те, що в поданих 26 листопада 2019 року на вимогу ухвали суду від 13 листопада 2019 року про залишення позову без руху, уточнень позивач вказала на те, що зазначена нею ціна позову визначена з первісної вартості майна зазначеної в договорі купівлі продажу майна, а станом на сьогоднішній день вона не взмозі замовити у оцінювача звіт про оцінку нерухомого майна, оскільки не є його власником. Крім того вказала, що в подальшому готова доплатити судовий збір відповідно до вимог чинного законодавства, і розрахунок судових витрат буде здійснено під час судового розгляду. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а викладені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху щодо надання звіту про вартість майна, без якого суд не може визначити правильність суми сплаченого ним судового збору при поданні позову є такими, що не відповідають положенням цивільного процесуального законодавства, тому невиконання позивачем цих вимог зазначених в ухвалі суду не може бути підставою для повернення позовної заяви як неподаної. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»). Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Посилання суду першої інстанції щодо невиконання в повному обсязі ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема через не зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, також не є достатніми підставами для повернення позовної заяви заявнику, з огляду на таке. ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Також колегія суддів виходить з того, що не зазначення позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не є достатньою підставою для повернення позовної заяви, оскільки згідно з частиною другою статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Зазначення відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору є обов`язковим, якщо такі заходи здійснювалися. Враховуючи, що інші недоліки позовної заяви позивач усунула протягом встановленого судом першої інстанції строку, а порушення норм процесуального права призвело до постановлення судом помилкової ухвали, ця ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції, як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 379 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу суддіБериславського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Вейтас Судді: В.О. Бездрабко С.В. Радченко Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року. Суддя І.В. Вейтас