Постанова 4807 № 337/1384/19

Дата документу 02.03.2020 Справа № 337/1384/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 337/1384/19 Головуючий у 1 інстанції Кучерук І.Г. Провадження №22ц/807/646/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2020року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У квітня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог, зазначали, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 19 червня 2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privat.ua., складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 122.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач пр. укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Зазначали, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 18 березня 2019 року має заборгованість 14470,82 грн., яка складається з наступного: 4842,26 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3159,05 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4856,82 грн. заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання, 447,41 грн. заборгованість по пені за несвоєчасність сплати боргу на суму боргу від 100 грн.; а також 500 грн. штраф (фіксована частина) та 665,28 грн. штраф (процентна складова). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 14470,82 грн. та судові витрати у розмірі 1921 грн. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2019 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що фактичне звільнення боржника від сплати заборгованості судовим рішенням є безпідставним, оскільки нею не заявлялось позовних вимог щодо визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач відзив на позов не надавав, тому і в наданні додаткових доказів не було необхідності, натомість до апеляційної скарги долучені довідка про умови кредитування та виписка по рахунку. Підписуючи анкету-заяву відповідач приєдналась до запропоновано Банком пропозиції. Доказів, що Відповідача було ознайомлено з іншими Тарифами та/або Умовами відповідачем не надано, а тому у суду першої інстанції не було підстав саме ті Тарифи, що були долучені до позовної заяви. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку вставлено кредитний ліміт в розмірі 4100 грн. Із виписки вбачається, що відповідач скористався сервісом «оплата частинами», та через непогашення відповідачем, заборгованість погашалась за рахунок овердрафту, через що заборгованість за тілом кредиту є більшою, ніж сума кредиту. Також з виписки вбачається, зо відповідач користувалась карткою, їй було добре відомі умови, оскільки жодних заперечень щодо розміру заборгованості не було. Також, в апеляційній скарзі міститься посилання на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2019 року по справі № 4285/2873/17, у якому зазначено, що посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26 грудня 2019 року (а.с. 114), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк». Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло. В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Відповідачем заперечувався факт отримання кредитної картки, та кредитних коштів від банку. Позивачем доказів на отримання та активацію картки не надано. Розрахунок заборгованості суд першої інстанції не прийняв оскільки він є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку. З зазначеним висновком колегія суддів погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Судом першої інстанції дані доводи обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення згоди про предмет договору та інші умови. Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПриватБанк» надав підписану відповідачем анкету-заяву від 19 червня 2015 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, фотокопію паспорта, виданого на ім`я ОСОБА_1 , а також розрахунок заборгованості (а.с.5-28). Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України). За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. В анкеті-заяві, підписаною ОСОБА_1 зазначено, що що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з договором про надання послуг до його укладання та згодний з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Він зобов`язується виконати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриваБанку www.privatbank.ua (а.с. 78). Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів банку, які в сукупності із заявою позичальника свідчили б про укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та його умов. З анкети-заяви від 19 червня 2015 року не вбачається можливості встановити, за якими кредитними умовами, включаючи розмір процентів, виявила намір отримати позичальник ОСОБА_1 кредитну картку, що у свою чергу свідчить про відсутність між сторонами домовленості про умови кредитування, в тому числі домовленості про належний до сплати розмір процентів за користування кредитними коштами. Так, Банк до позовної заяви додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», натомість, в анкеті-заяві не відсутні будь-які відомості на підтвердження згоди ОСОБА_1 саме з цими тарифами. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що фотокопія паспорту, яка додана Банком до позовної заяви, засвідчена ОСОБА_1 03 листопада 2016 року, що не відповідає даті підписання анкети-заяви. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що конкретні умови кредитування, в тому числі розмір процентів, визначаються Умовами та правилами надання банківських послуг, є безпідставними, оскільки зазначені Умови та правилами надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні. Саме така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16; від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, де вказано про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Отже, враховуючи, що за умовами анкети-заяви позичальника, вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а така заява заповнена відповідачем не повністю і долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання анкети - заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Також судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної картки «Універсальна», відкриття на ім`я відповідача рахунку, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі у розмірі 4842,26 грн., тоді як відповідно до позовної заяви позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 2500 грн. Також позивачем не надано до суду першої інстанції виписки по даному рахунку, а доданий до матеріалів позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить відомостей про тип картки, яка була надана відповідачу, відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з обраним тарифом кредитування, тоді як витяг з Тарифів містить чотири типи карток «Універсальна» з різним видом кредитування. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, оскільки даний розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано. Оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 19 червня 2015 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за його недоведеністю. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів не приймає до уваги надану АТ КБ «ПриватБанк» апеляційному суду копію виписки по рахунку позичальника, та довідку про зміну умов кредитування, які на думку позивача, підтверджують факт користування відповідачем кредитними коштами, з таких підстав. Статтею 367 ЦПК України, визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У своїй заяві до суду АТ КБ «ПриватБанк» просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 36), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Колегія суддів зазначає, що подання доказів після розгляду справи у суді першої інстанції порушує принципи змагальності та диспозитивності сторін, тому не приймає, як доказ, подану апеляційному суду АТ КБ «ПриватБанк» копію виписки по рахунку позичальника та довідку про зміну умов кредитування, оскільки позивачем не зазначено обставин неможливості подання вказаної виписки по рахунку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» що відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву, тому в надані доказів не було необхідності є неприйнятними, оскільки ч.ч. 2, 4 ст. 43 ЦПК України встановлено зобов`язання учасників справи щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавання усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Крім цього, вищенаведене твердження про відсутність заперечень з боку відповідача спростовується матеріалами справи. Так, вбачається, що ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву, та клопотання про витребування доказів, яке було задоволено ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2019 року. Отже, будучи обізнаним про те, відповідач заперечує проти позову та не визнає суму боргу у розмірі 14470,80 грн., що підтверджується, зокрема, ухвалою суду від 03 жовтня 2019 року, копія якої отримана банком 11 жовтня 2019 року (а.с. 71), позивач, разом з тим, не надав доказів на підтвердження позовних вимог, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205 св 19). Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 02 березня 2020року. Головуючий: Судді: