Постанова 4818 № 629/5224/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «27» лютого 2020 року м. Харків справа № 629/5224/16-ц провадження № 22ц/818/1337/20 № 22ц/818/1339/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс», представники відповідача Яковлєва Л.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2019 року в складі судді Каращука Т.О. та додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2019 року в складі судді Каращука Т.О. в с т а н о в и в: У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про розірвання договорів оренди земельної ділянки, який у подальшому уточнив. Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І- НОМЕР_1 , виданого 19 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №337, належить земельна ділянка, загальною площею 8,5215 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради та передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої входять земельні ділянки: площею 4,9006 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0176; площею 3,6208 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0175. Вказав, що 03 січня 2007 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» укладено договір №114 оренди земельної ділянки площею 4,9006 га, в тому числі, ріллі 4,9006 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельним ресурсам», в Державному реєстрі земель за №040767700126 30 травня 2007 року, та договір №115 оренди земельної ділянки площею 3,6208 га, в тому числі, ріллі 3,6208 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельним ресурсам», в Державному реєстрі земель за №040767700125 30 травня 2007 року. Зазначив, що відповідно до пунктів 2.1., 2.3.1. цих договорів він надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» прийняв в оренду вказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком до 31 грудня 2031 року. Вказав, що відповідач належним чином не обробляє належні йому вищевказані земельні ділянки; з 2009 року засівав їх тільки соняшником та озимою пшеницею, що безумовно їх виснажило та призвело до істотного погіршення стану родючості ґрунту. Зазначив, що відповідач діяв всупереч умовам договорів оренди земельних ділянок №114 і №115 від 03 січня 2007 року та вимогам чинного законодавства і такі його дії призвели до істотного погіршення стану родючості ґрунту, що є підставою для розірвання договорів оренди. Просив розірвати укладені між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» договір №114 від 03 січня 2017 року оренди земельної ділянки площею 4,9006 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельним ресурсам» в Державному реєстрі земель за №040767700126 від 30 травня 2007 року, та договір №115 від 03 січня 2007 року оренди земельної ділянки площею 3,6208 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельним ресурсам» в Державному реєстрі земель за №040767700125 від 30 травня 2007 року; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Додатковим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» у розмірі 213 663,80 грн. Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вважав, що суд не врахував, що відповідач веде свою господарську діяльність способом, що призводить до погіршення стану родючості ґрунту, а саме, засіває належні йому земельні ділянки з 2009 року лише соняшником та озимою пшеницею, не дотримується сівозміни, що призводить до виснаження земель; що надана відповідачем інформація про посівні площі та сільськогосподарські культури, які вирощувалися протягом 2012-2016 років, містить лише перелік сільськогосподарських культур та розмір посівних площ, але в ній відсутні дані про те, якими саме сільськогосподарськими культурами засіяні його земельні ділянки; що погіршення родючості ґрунту на його земельних ділянках підтверджується висновком комісійної судової експертизи, який містить чіткі та однозначні відповіді на всі поставлені питання; що експертами не досліджувалась структура сівозміни, внесення відповідачем добрив та інформація щодо методики відібрання проб на 2009 рік, оскільки для проведення експертизи така інформація не була потрібна; що звіт ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» про науково-дослідницьку роботу та зроблений та його підставі висновок, якими, на думку суду, спростовується висновок експертизи, містять лише узагальнені висновки щодо стану ґрунтового покриву всіх земельних ділянок, які знаходяться у користуванні відповідача на території Миколаївської сільської ради, але в них відсутні аналіз агрохімічного стану та стану родючості ґрунту саме його земельних ділянок та інформація щодо погіршення чи покращення цього стану порівняно з 2009 роком; що з висновку Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» про результати лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради неможливо визначити, на підставі яких нормативних актів відбувалось відбирання проб ґрунту та проводилось дослідження, та чи проводилось воно саме на належних йому ділянках. Щодо незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду вказав, що докази на підтвердження розміру витрат відповідача на правову допомогу були надані вже після ухвалення рішення, тому він не мав змоги ознайомитися з ними та заявити клопотання про зменшення суми судових витрат; що участь у справі двох адвокатів відповідача, які фактично дублювали одне одного, є неспівмірною з її складністю та обсягом виконаної роботи; що з актів виконаної роботи неможливо встановити, який саме час витрачено на опрацювання матеріалів справи; що адвокат Панченко А.В. не приймав участі у складанні заяви про відвід судді, заперечень на висновок експертів, клопотання про визнання доказів неналежними, не брав активної участі у судових засіданнях, лише був присутнім; що протягом розгляду справи адвокат Яковлєва Л.І. діяла на підставі довіреності, яка взагалі не передбачає оплати; що надані відповідачем звіт ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» про науково-дослідницьку роботу та зроблений та його підставі висновок не містять даних щодо агрохімічного стану та стану родючості ґрунту, його змін порівняно з 2009 роком саме на його земельних ділянках, а тому витрати відповідача на виготовлення цих документів у розмірі 300 000,00 грн не пов`язані з розглядом цієї справи; що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться лише витрати на проведення експертизи, а не інших досліджень, тому оплата таких витрат не може бути покладена на іншу сторону Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. 11 лютого 2020 року до суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що товариство вважає рішення законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою. При цьому в них вказано, що погіршення стану родючості грунтів та неналежне оброблення земельних ділянок є припущенням позивача, оскільки не можуть бути допустимими доказами пояснення свідків, які є друзями позивача, та фотознімки, на яких зображено земляний покров під снігом та поля з насадженнями; відсутня геолокація місць, де вони були відзняті; не зазначено, що за культури зображені на знімках; ким та коли вони висаджені та відсутні інші будь які ідентифікатори місцевості. Статтею 100 ЦПК України передбачено, що фотознімки є електронними доказами, для подання яких визначений порядок, який позивачем не дотримано. Третім доказом є висновок, який базується на порівнянні даних агрохімічного стану земельних ділянок, відібраних у 2009 році з відібраними у 2017 році, тоді як спірні договори укладались в 2007 році. Даних про агрохімічний стан спірних земельних ділянок на момент укладання оскаржуваних договорів оренди позивачем не надано. Не містить висновок і відповідей на поставлені питання. Під час надання пояснень в суді першої інстанції експертами зазначено, що спірні земельні ділянки не підлягають консервації і можуть використовуватись за призначенням. В свою чергу в письмових поясненнях вказано, що відповідач підтримує родючість земельних ділянок шляхом внесення мінеральних добрив та використовує спеціальну сільськогосподарську техніку та новітні технології обробки землі. За результатами обстеження рН сольовий становить 6,1, вміст гумусу 4,9%, вміст фосфору 120 мг/кг, вміст рухомого калію 175 м/кг. Ці показники знаходяться на рівні 2009 року або перевищують їх, що свідчить про тенденцію розширеного відтворення родючості грунтів внаслідок раціонального використання земель і дотримання сівозмін. Доказами, що підтверджують зазначене, є висновок про якість грунтів і дотримання сівозмін, звіт про науково дослідну роботу «Проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000 га» та висновок Харківської філії державної установи «Інститут охорони грунтів України», згідно яких основні показники грунтів не погіршилися і тенденції до фізичної та хімічної деградації грунтів не спостерігається. При цьому в них вказано, що показники рухомого фосфору та калію не є сталою величиною та мають змінні показники в залежності від періоду взяття зразків грунту на дослідження та кількості внесених мінеральних добрив. Також, в письмових поясненнях вказано, що витрати на правничу допомогу є співмірними та підтверджені відповідними доказами. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду залишити без змін, додаткове рішення суду змінити. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договорів оренди. Додаткове рішення суду, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на позивача покладається обов`язок з відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Проте, судова колегія не погоджується з визначеним судом розміром, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №073129, виданого 19 лютого 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №337, належить земельна ділянка, загальною площею 8, 5215 га, передана на підставі розпорядження Лозівської райдержадміністрації від 19 серпня 2002 року № 362, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до складу якої входять земельні ділянки: площею 4,9006 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0176; та площею 3,6208 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0175 (а. с. 9, том 1). 03 січня 2007 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» укладено договір №114 оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 надав товариству в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, вирощування сільськогосподарських культур, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,9006 га, в тому числі, ріллі 4, 9006 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, на строк до 31 грудня 2031 року (а. с. 6-8, том 1). Договір оренди зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельним ресурсам», про що в Державному реєстрі земель зроблено запис за №040767700126 від 30 травня 2007 року. Того ж дня, 03 січня 2007 року, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» укладено договір № 115 оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 надав товариству в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, вирощування сільськогосподарських культур, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 3,6208 га, в тому числі, ріллі 3,6208 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, на строк до 31 грудня 2031 року (а. с. 14-16, том 1). Вказаний договір оренди зареєстрований в Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті Україні по земельним ресурсам», про що в Державному реєстрі земель зроблено запис за №040767700125 від 30 травня 2007 року. Відповідно до пунктів 2.4.1 договорів оренди за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві щорічно орендну плату у грошовій або натуральній формі, але у розмірі не менше 1% від вартості земельної ділянки, проіндексованої згідно з чинним законодавством. Згідно з пунктом 2.4.2 договору оренди № 114 орендна плата становить в грошовій формі 532,00 грн, в натуральній формі 920 кг зерно продукції, 57 кг насіння соняшника та 57 кг цукру; згідно з пунктом 2.4.2 договору оренди № 115 орендна плата становить в грошовій формі 608,00 грн, в натуральній формі 680 кг зерно продукції, 43 кг насіння соняшника та 43 кг цукру. За домовленістю сторін орендна плата за договорами оренди сплачується шляхом поєднання грошової та натуральної форми орендної плати. Сплата орендних платежів у натуральній формі здійснюється орендарем шляхом відпуску зі свого складу продукції. Передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (відомостями, накладними). Пунктом 2.5.3. договорів оренди передбачено, що у тому разі, коли з вини орендаря земельна ділянка буде деградована, виснажена або її родючість знижена, а також з інших дій орендаря, що призвели до погіршення її якості, у тому числі, техногенного забруднення, орендар в установленому порядку відшкодовує орендодавцеві збитки у повному обсязі. Згідно з пунктом 3.2.2 договорів оренди орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку з дотриманням умов цього договору, вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. Відповідно до пункту 4.3. договорів оренди підставами розірвання договору є взаємна згода сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною умов, передбачених цих договором та чинним законодавством. Пунктом 5 договорів оренди встановлено, що кожна із сторін за невиконання або неналежне виконання договору несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Передача земельних ділянок ОСОБА_1 в оренду товариства підтверджується актами прийому-передачі земельних ділянок та визначення меж земельних ділянок в натурі (а. с. 10, 13, 17, 20, том 1). 03 січня 2015 року ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» укладено додаткові угоди №1 до договорів оренди земельної ділянки №114 та №115 від 03 січня 2007 року, якими внесено зміни до пункту 2.4.1 щодо орендної плати і вказано, що вона сплачується у грошовій формі та складає не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, а також доповнено договори пунктом щодо надання згоди сторін на обробку та використання їх персональних даних (а. с. 49,50 том 1) З інформації Харківської філії Державної установи «Держгрунтохорона» щодо стану агрохімічних показників ґрунтів контурів, розташованих на території Миколаївської сільської ради за 2009 рік агрохімічного обстеження від 10 січня 2017 року за №158-19/02/107 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим №6323983000:01:000:0176 відноситься до контуру № НОМЕР_2 , де встановлено, що Р2О5 100,0 мг/кг (середній), К2О 189,0 мг/кг (дуже високий), гумус 4,9% (високий), рНсол. 6,2 (нейтральний); земельна ділянка з кадастровим №6323983000:01:000:0175 відноситься до контуру № НОМЕР_3 , де встановлено, що Р2О5 88,5 мг/кг (середній), К2О 121,5 мг/кг (високий), гумус 4,9% (високий), рНсол. 6,4 (нейтральний) (а. с. 48, том 1). Номера контурів не є чітким адміністративним поділом та складаються в довільній формі при оформленні картографічних матеріалів. Для визначення місця розташування земельної ділянки використовується класифікатор об`єктів адміністративно-територіального устрою України, яким є кадастровим номер земельної ділянки. Номера контурів у відповіді від 10 січня 2017 року №158-19/02/107 вказані з графічних матеріалів для службового використання спеціалістами підприємства, що підтверджується відповіддю Харківської філії Державної установи «Держгрунтохорона» від 07 вересня 2018 року № 158-19/02/217 (а. с. 14, том 2). З листів Міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 05 червня 2018 року № 102/124-18 та 08 жовтня 2018 року № 209/154-18 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323983000:01:000:0175 розташована на контурі № НОМЕР_4 , а земельна ділянка з кадастровим номером 6323983000:01:000:0176 на контурі № НОМЕР_5 . Інформація про номери контурів земель розпайованих колективних сільськогосподарських підприємств до Державного земельного кадастру не вноситься (а. с. 243, том 1, а. с. 13, том 2). Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової експертизи від 08 лютого 2018 року за №18555/17-34 встановлено, що на час проведення експертизи агрохімічний стан та стан родючості ґрунту земельної ділянки загальною площею 8, 5215 га, розташованої на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області на полі № 151, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва такий: на одній частині земельної ділянки площею 4,9006 га із кадастровим №6323983000:01:000:0176 агрохімічний стан та стан родючості ґрунту знаходиться на середньому рівні із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу, рухомого фосфору та калію; на другій частині земельної ділянки площею 3,6208 га із кадастровим №6323983000:01:000:0175 агрохімічний стан та стан родючості ґрунту знаходиться також на середньому рівні із ознаками деградації (виснаження) за вмістом гумусу (а. с. 116-120, том 1). Враховуючи дані стану агрохімічних показників за 2009 рік, зазначені в листі Харківської філії ДУ «Держгрунтохорона» від 10 січня 2007 року № 158-19/02/107, з 2009 року по теперішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:01:000:0176 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показниками вмісту гумусу, рухомого фосфору і рухомого калію; на земельній ділянці з кадастровим номером 6323983000:01:000:0175 відбулося істотне погіршення родючості ґрунту за показником вмісту гумусу. Вищевказані зміни змісту гумусу, рухомого фосфору і калію в ґрунті є істотним погіршенням родючості ґрунту, оскільки перевищують встановлені нормативи допустимих змін. У дослідницькій частині висновку зазначено, що з 2009 року по теперішній час відбулося значне зниження вмісту гумусу у ґрунті на контурах № НОМЕР_3 та АДРЕСА_1 , на яких розташовані земельні ділянки, які належать позивачеві, та на самих цих земельних ділянках. Найбільш ймовірною причиною цього є необґрунтоване збільшення частки просапних культур (соняшник, кукурудза) у структурі сівозміни. Експертами вказано, що істотне погіршення родючості ґрунту на земельних ділянках ОСОБА_1 є наслідком незбалансованого сільськогосподарського використання, а саме, порушення науково-обґрунтованих агрономічних норм внесення фосфорних і калійних добрив та структури сівозмін. З листа Харківської філії Державної установи «Держгрунтохорона» № 158-19/02/334 від 13 березня 2018 року вбачається, що на підставі звернення представника Товариства з обмеженої відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» від 15 листопада 2017 року проведено агрохімічний аналіз зразків ґрунту, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0176, яка знаходиться у контурі № НОМЕР_2 , та земельної ділянки з кадастровим номером 6323983000:01:000:0175, яка знаходиться на контурі № НОМЕР_3 , за результатами якого встановлено, що по 39 контуру: вміст органічної речовими залишився високим; вміст рухомого фосфору середнім; вміст обмінного калію знизився з дуже високого до високого; за ступенем кислотності ґрунти залишилися близькими до нейтральних; по 30 контуру: вміст органічної речовини залишився високим; вміст рухомого фосфору виріс з середнього до підвищеного; вміст обмінного калію виріс з високого до дуже високого; за ступенем кислотності ґрунти залишилися нейтральними. При цьому, встановлено, що по контуру 39 площею 22,7 га показник Р2О5 у 2009 році складав 100,00 мг/кг, а у 2017 році 66,6 мг/кг, показник К2О у 2009 році складав 189,0 мг/кг, а у 2017 році 153,9 мг/кг; вміст гумусу у 2009 році був 4,9%, а у 2017 році 4,7 %; рН сольовий у 2009 році складав 6,2, а у 2017 році 6,5. По контуру 30 площею 3 га показник Р2О5 у 2009 році складав 88,5 мг/кг, а у 2017 році 108,0 мг/кг, показник К2О у 2009 році складав 121,5 мг/кг, а у 2017 році 210,2 мг/кг; вміст гумусу у 2009 році був 4,9%, а у 2017 році 4,2 %, рН сольовий у 2009 році складав 6,4, а у 2017 році 6,6. Відбір проб ґрунту здійснено 02 листопада 2017 року, що підтверджується протоколом №1, який підписано представниками Товариства з обмеженої відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» (а. с. 147-148, 218-224, том 1). Як вбачається зі звіту про науково-дослідну роботу «Проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000 га» від 19 грудня 2018 року, виконаного Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О ОСОБА_3 . Соколовського» ґрунтовий покрив господарства представлений переважно ґрунтами високої агрономічної якості чорноземами звичайними легкоглинистими незмитими і слабозмитими, які характеризуються достатньо сприятливими агрохімічними властивостями. Середні значення рН сольового у порівнянні з результатами еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року не змінилися і становлять 6,1. Ґрунти характеризуються високим і дуже високим вмістом гумусу, дегуміфікації їх не спостерігається. Порівняно із середніми даними еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року простежується тенденція до підвищення вмісту гумусу. Вміст рухомого фосфору у ґрунтах переважно підвищений, зниження його не спостерігається - навпаки середні значення збільшилися. Вміст рухомого калію переважно високий, зниження його вмісту не зафіксовано. Підтримання на постійному рівні або покращення параметрів основних агрохімічних показників ґрунту, дотримання сівозмін зі значною часткою багаторічних трав свідчать про достатньо високий рівень культури землеробства у господарстві (а. с.161-204, том 2). Згідно висновку Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» про якість ґрунтів і дотримання сівозмін Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» від 20 грудня 2018 року №1-04/1123 ґрунтовий покрив господарства представлений переважно чорноземами звичайними незмитими і слабозмитими легкоглинистими достатньо високої агрохімічної якості. Середньозважені значення агрохімічних показників за результатами обстеження становлять: рН сольовий 6,1; вміст гумусу 4,9%; вміст рухомого фосфору за ОСОБА_4 120 мг/кг; вміст рухомого калію за ОСОБА_4 175 мг/кг. Вищенаведені значення на рівні або перевищують аналогічні параметри за результатами еколого-агрохімічної паспортизації 2009 року земель господарства на території Миколаївської сільської ради відповідно 6,1, 4,6%, 83мг/кг і 146 мг/кг, що свідчить про тенденцію до розширеного відтворення родючості ґрунтів внаслідок раціонального використання земель і дотримання сівозмін. Частка багаторічних трав і зернобобових культур, які покращують родючість ґрунту у середньому за 2012-2016 роки становила 17%, що відповідає частці соняшника (18%) у структурі сівозмін та запобігає деградації продуктивної здатності земель (а. с. 160, том 2). Як вбачається з висновку за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, складеного Харківською філією Державної установи «Держгрунтохорона» від 10 вересня 2019 року № 158-19/01/259, у 2019 році на підставі укладеної угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» було повторно проведено агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району, та в результаті лабораторного дослідження зразків ґрунту на ділянках з кадастровими номерами 6323983000:02:000:0175, 6323983000:01:000:0176 та 6323983000:01:000:0221, загальною площею 18,1596 га встановлено агрохімічні показники: рухомий фосфор 91,0 мг/кг ґрунту (середній), рухомий калій 120,9 мг/кг ґрунту (високий); гумус 4,6% (вискоий), кислотність рН сол. 6,3 мг-екв/100 г (нейтральний). Аналізуючи показники якості земельних ділянок за 2009 рік та 2019 рік, та керуючись методикою оцінювання хімічної та фізичної деградації ґрунтів зроблено висновок, що в результаті господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» на вказаних земельних ділянках основні показники якості ґрунтів не погіршились і тенденція до фізичної та хімічної деградації ґрунтів не спостерігається (а. с. 205-206, том 2). Відповідно до частини першої статті 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, серед яких зазначено принцип раціонального використання та охорони земель. Раціональним вважається таке використання сільськогосподарських земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища. За змістом статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі"у редакції на час укладення договорів оренди, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. За правилами статті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Відповідно до пункту третього частини 1 статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі. Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, дострокове розірвання договору оренди землі можливе на вимогу однієї із сторін в разі такого невиконання своїх обов`язків другою стороною, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою терміну "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Згідно з частинами 3-4 статті 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Статтею 24 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів тощо. Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК Українита іншими законами України. Відповідно до частин 1-2 статті 37 Закону України «Про охорону землі»власники та землекористувачі, в тому числі, орендарі земельних ділянок, зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. Статтею40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. Відповідно до статті 33-1 Закону України «Про охорону земель», яка була чинною з 04 червня 2009 року по 12 лютого 2015 року, нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164затверджено Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. З примітки до вказаних вище Нормативів вбачається, що допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному із сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль; для соняшника - не менше, ніж через сім років; для лікарських рослин (залежно від біологічних властивостей) - один - десять років. Законодавче запровадження застосування сівозмін не є обмеженням земельних прав, а є проявом загальних правил охорони і використання земель, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на виконання конституційної вимоги щодо надання особливої охорони землі як основного національного багатства. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 541/555/16-ц, у разі порушення відповідачем допустимих нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та порушення режиму їх використання, наявні правові підстави для розірвання оспорюваних договорів оренди. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справах №№ 6-1998цс15, 6-1980цс15, відповідно до якої земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами укладено два договори оренди земельних ділянок, істотними умовами яких є, зокрема, умови їх використання з дотриманням вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, тобто умови збереження стану об`єкту оренди та родючого шару землі. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач користується земельними ділянками на підставі договорів оренди з дотриманням вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі, умов збереження стану об`єкту оренди та родючого шару землі не порушує. Посилання позивача та його представниці на пояснення свідків, які допитані в суді першої інстанції та фотознімки судова колегія не приймає до уваги, оскільки ці докази не є належними, допустимими та достовірними, оскільки свідки в своїх поясненнях посилалися на фотознімки, з яких не вбачається тих порушень, які є підставами для розірвання договорів оренди. Ці знімки відтворюють природу, яка притаманна більшій частині посівних земель України. Висновок експертів за результатами проведення комісійної судової експертизи від 08 лютого 2018 року судовою колегією не приймається, оскільки його зроблено без аналізу однієї із складових, яка характеризує також стан родючості землі рН сольовий разом з фосфором, калієм та гумусом, про що вказано як у висновку Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» про якість ґрунтів і дотримання сівозмін Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» від 20 грудня 2018 року, так і у звіті про науково-дослідну роботу «Проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000 га» від 19 грудня 2018 року, виконаному Національним науковим центром «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» і висновку за результатами лабораторного обстеження показників якості ґрунтів та порівняльного аналізу матеріалів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області, складеному Харківською філією Державної установи «Держгрунтохорона» від 10 вересня 2019 року, де розташовані і земельні ділянки позивача, за 2009 рік та 2019 рік, в яких зазначено, що в результаті господарської діяльності товариства на земельних ділянках позивача основні показники грунтів не погіршилися і тенденції до фізичної та хімічної деградації грунтів не спостерігається. При цьому підкреслено, що ці показники є рухомими, а не сталими, про що не вказано у висновку експертів. Таким чином, цими доказами спростовується висновок, на який посилався позивач та його представниця. Однак, клопотань щодо проведення повторної або додаткової судової експертизи в суді апеляційної інстанції учасниками справи не заявлялось. Також, цими доказами, спростовуються і твердження позивача та його представниці щодо того, що в наданих відповідачем доказах відсутні показники якості землі та дослідження проведені не на земельних ділянках позивача, оскільки, як вбачається з наданих досліджень всі ці питання освітлювалися в них. Виходячи з того, що доказів того, що відповідач не раціонально використовував земельні ділянки позивача, порушував режим використання земельних ділянок, що призвело до пошкодження об`єкта оренди, а саме, погіршення стану родючості ґрунту, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав, передбачених Законом України «Про оренду землі», для розірвання договорів оренди та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідного висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 173/1086/14-ц, провадження № 61-13618св18. В суді апеляційної інстанцї позивач та його представниця не довели, що під час користування земельними ділянками позивача товариство порушує стан об`єкту оренди та родючий шар землі. Суд першої інстанції дослідив і надав належну оцінку поданим доказам, з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що є підставою для залишення рішення суду без змін. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду судова колегія виходить з наступного. Пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві відповідача на позов міститься вказівка про орієнтовний розмір понесених ним судових витрат, а також до судових дебатів представником відповідача заявлено, що докази щодо розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а. с. 144-146 том 1, а. с. 2-3 том 3). Рішення у справі ухвалено 25 листопада 2019 року, та 28 листопада 2019 року відповідачем подано заяву про долучення доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат (а. с. 30-31 том 3). З вказаної заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» понесено судові витрати на правову допомогу у розмірі 59 000,00 грн. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. За змістом статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами. Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Матеріали справи свідчать про те, що інтереси товариства під час розгляду справи представляли адвокати Яковлєва Л.І. на підставі довіреностей від 16 жовтня 2015 року, 29 жовтня 2018 року, 16 листопада 2018 року і договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2018 року, та ОСОБА_5 на підставі договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2018 року (а. с. 73 том 1, а. с. 35, 60, том 2, а. с. 32,33 том 3). На підтвердження обсягу та розміру оплати виконаних адвокатами робіт відповідачем надано акти про надання послуг (приймання виконаних робіт). З актів від 13 лютого 2019 року вбачається, що адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 15 листопада 2018 року по 13 лютого 2019 року надано правничу допомогу з представлення інтересів відповідача у цій справі, а саме, попередньо опрацьовано матеріали справи, законодавчу базу, що регулює спірні правовідносини, вивчено судову практику, що склалась у спірних правовідносинах та складено заяву про відвід, протягом 12 годин вартістю 1000,00 грн, всього 12 000,00 грн кожному з адвокатів (а. с. 34-35, том 3). З актів від 09 квітня 2019 року, 28 травня 2019 року, 04 червня 2019 року, 05 липня 2019 року вбачається, що адвокати Яковлєва Л.І. та ОСОБА_5 у ці дні брали участь у судових засіданнях вартістю 1500,00 грн кожному з адвокатів за кожен день засідань (а. с. 36-43 том 3). З актів від 16 вересня 2019 року, 29 жовтня 2019 року вбачається, що адвокати Яковлєва Л.І. та Панченко А.В. надавали правову допомогу, а саме з підготовки до участі у судовому засіданні для допиту експерта протягом однієї години вартістю 1000,00 грн кожному з адвокатів та брали участь у судових засіданнях вартістю 1500,00 грн кожному з адвокатів за кожен день засідань (а. с. 44-47 том 3). З актів від 18 листопада 2019 року вбачається, що адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 складено заперечення на висновок експертів, клопотання про визнання доказів неналежними протягом 2 годин вартістю 1000,00 грн кожному з адвокатів та взято участь у судовому засіданні, вартість якої 1500,00 грн кожному з адвокатів (а. с. 48-49 том 3). З актів від 25 листопада 2019 року вбачається, що адвокатами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 складено письмові тези судових дебатів протягом 1 години вартістю 1000,00 грн кожному з адвокатів та взято участь у судовому засіданні, вартість якої 1500,00 грн кожному з адвокатів (а. с. 50-51 том 3). Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами та їх вартості, що підлягає сплаті, від 25 листопада 2019 року, адвокатами ОСОБА_7 Л.І ОСОБА_8 та Панченком А.В. у даній справі надано наступні послуги: вивчення та аналіз справи, аналіз судової практики за аналогічними справами, складання процесуальних документів по справі та підготовка до участі у судових засіданнях з 15 листопада 2018 року по 13 лютого 2019 року протягом 24 робочих годин, вартість яких скалала 24 000,00 грн; складання клопотання про окремий допит експертів 28 травня 2019 року протягом 1 робочої години вартістю 1000,00 грн; підготовка до участі у допиті експертів 16 вересня 2019 року та 29 жовтня 2019 року протягом 4 робочих годин вартістю 4000,00 грн; складання процесуальних документів (заперечення на висновок експерта, про визнання доказів неналежними) протягом 4 робочих годин вартістю 4000,00 грн; підготовка до судових дебатів, складання у письмовому вигляді тез промови в судових дебатах протягом 2 робочих годин вартістю 2000,00 грн; участь у судових засіданнях протягом 8 судоднів за участі двох адвокатів вартістю 24 000,00 грн. Всього вартість наданих послуг склала 59 000,00 грн (а. с. 52 том 3). Сплата коштів у зазначеному розмірі підтверджується платіжним дорученням АТ «Мегабанк» №1551 від 27 листопада 2019 року про оплату послуг адвоката ОСОБА_6 у розмірі 30 000,00 грн та платіжним дорученням АТ «Мегабанк» №1550 від 27 листопада 2019 року про оплату послуг адвоката ОСОБА_5 у розмірі 29 000,00 грн (а. с. 53, 54 том 3). Разом з тим, із зазначених документів не вбачається, який саме обсяг роботи виконано кожним з адвокатів, враховуючи, що вони надавали одні й ті самі послуги. Водночас, адвокат Яковлєва Л.І. брала участь у справі з 2017 року, тоді як адвокат Панченко А.В. вступив у справу лише з квітня 2019 року. При цьому, договір про надання правової допомоги, на підставі якого діяв адвокат Панченко А.В., подано до суду лише після ухвалення рішення у справі. Всупереч наданим представниками відповідача відомостям, з протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Панченко А.В. участі у допиті експертів не брав, питання свідкам та учасникам справи не ставив, з промовою у судових дебатах не виступав. Тому, судова колегія не вбачає підстав для стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу з урахуванням участі у справі двох адвокатів. Крім того, судове засідання, призначене на 05 липня 2019 року, не відбулось у зв`язку з неявкою учасників справи, тому судова колегія не вбачає підстав для стягнення витрат за участь адвоката Яковлєвої Л.І. у такому засіданні у розмірі 1500,00 грн. Зазначений адвокатами час, витрачений на надання відповідних юридичних послуг, не є співмірним їх складності, тому розмір оплати за надання таких послуг безпідставно завищено. З урахуванням наведеного, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс», з 59 000,00 грн до 28 000,00 грн (59 000,00/2 1500,00). Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» понесено витрати на замовлення досліджень, висновків, звітів, які він також просив покласти на позивача. Так, 15 листопада 2017 року між товариством та Державною установою «Інститут охорони ґрунтів України» укладено договір №19-285 про надання послуг, предметом якого є визначення агрохімічних показників стану ґрунту на чотирьох земельних ділянках, дві з яких належать позивачу. Вартість таких послуг згідно рахунку до договору склала 1827,60 грн, сплата якої підтверджується копією платіжного доручення № 1491 від 16 листопада 2017 року (а. с. 65-69 том 3). 08 листопада 2018 року між товариством та Національним науковим центром «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» укладено договір № 156/18 на виконання науково-дослідних робіт, предметом якого є проведення агрохімічного обстеження земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Лозівського району Харківської області площею близько 2000,00 га, вартість проведення якого 300 000,00 грн (а. с. 55-56 том 3). Сплата коштів у зазначеному розмірі підтверджується копіями платіжних доручень АТ «Мегабанк» №1844 від 26 грудня 2018 року на суму 150 000,00 грн, №1615 від 16 листопада 2018 року на суму 50 000,00 грн; № 1584 від 14 листопада 2018 року на суму 50 000,00 грн, № 1563 від 12 листопада 2018 року на суму 50 000,00 грн (а. с. 60-61 том 3). 10 липня 2019 року між товариством та Комунальним підприємством Харківської обласної ради «Регіональний центр природних ресурсів та екології» укладено договір № 59 про надання послуг, предметом якого згідно додатку №2 є збір, обробка та аналіз первинної документації для виготовлення агрохімічного паспорта та супроводження робіт з виготовлення та отримання агрохімічного паспорта щодо чотирьох земельних ділянок загальною площею 25,5500 га, вартістю 7500,00 грн (а. с. 62-63). Сплата коштів у зазначеному розмірі підтверджується копією платіжного доручення № 925 від 15 липня 2019 року (а. с. 64 том 3). Як вбачається з договорів предметом дослідження були чотири земельні ділянки, з яких позивачу належить лише дві (а. с. 2, зворот, том 3). Також, дослідження з метою порівняння родючості земельних ділянок позивача проводилося по всій території площею 2000 га, яку орендує товариство. І останнє, вказані дослідження не забезпечувались судовими рішеннями; вони є доказами, які відповідач надав на спростування позовних вимог позивача, тому вони не відносяться до судових витрат і не підлягають стягненню з позивача. Таким чином, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає тільки половина витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 28 000,00 грн. з підстав, зазначених вище. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду задоволенню не підлягає, а за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду судовий збір не стягується, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст.367, 368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2019 року - залишити без змін. Додаткове рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 грудня 2019 року змінити. Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» судових витрат з 213 663,80 грн до 28 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді П.В. Кісь В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.