Постанова 4815 № 569/5644/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2020 року м. Рівне Справа № 569/5644/19 Провадження № 22-ц/4815/72/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С., секретар судового засідання Шептицька С. С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Державна казначейська Служба України, відповідач Прокуратура Житомирської області, відповідач Управління Служби безпеки України в Житомирській області, відповідач Прокуратура Рівненської області, відповідач Головне управління Національної поліції в Рівненській області в особі територіального (відокремленого) підрозділу Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та заступника прокурора Рівненської області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2019 року у складі судді Галінської В. В., ухвалене в м. Рівне о 14 год. 08 хв., повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до Державної казначейської Служби України, Прокуратури Житомирської області, Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Прокуратури Рівненської області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області в особі територіального (відокремленого) підрозділу Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України в рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень та витрати, що понесені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги в розмірі 3000 грн., судові витрати віднести за рахунок держави. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської Служби України, Прокуратури Житомирської області, Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Прокуратури Рівненської області, Головного управління Національної поліції в Рівненській області в особі територіального (відокремленого) підрозділу Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду задоволено частково. Стягнуто з держави за рахунок коштів державного бюджету з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 150 000 гривень 00 копійок як відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень 00 копійок. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд невиправдано занизив розмір відшкодування шкоди, що є несправедливим. Відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. не є достатнім, розумним, виваженим та справедливим у порівнянні із тими обмеженнями конституційних прав, яких він зазнав за час переслідування зі сторони правоохоронних органів. Суд не врахував обставин стосовно застосування та тривалості заходів кримінально-правового примусу в межах кримінального провадження, проведення обшуків у його помешканні та робочому місці, застосування НСРД до нього та його сім`ї, якими порушені його конституційні права, застосованих до нього запобіжних заходів у вигляді позбавлення та обмеження свободи, накладення арештів на майно, створення інформаційного гоніння та подача викривленої інформації у ЗМІ, зухвала поведінка правоохоронців після закриття кримінального провадження, якими категорично відмовлено у поновленні його прав тощо. Він працював на посаді начальника Державної Установи «Катеринівська виправна колонія (№46)», мав виключно позитивну характеристику і не мав жодних дисциплінарних стягнень. Відповідачі незаконним затриманням, поміщенням в ІТТ, притягненням до кримінальної відповідальності за підозрою у скоєнні корупційного тяжкого злочину, відсторонення від посади та надання розголосу в ЗМІ цьому факту знищили його репутацію, авторитет. Для її відновлення йому потрібні роки. Відповідачі розповсюдили у загальноукраїнських та регіональних ЗМІ неправдиві відомості про викриття двох керівників виправної колонії, які вимагали та одержали 3 тис. доларів США неправомірної вигоди, що спростовано досудовим слідством. Після такого інформаційного гоніння, він не міг не лише ходити по вулиці між людьми, а й стояв на межі життя, в нього значно погіршилося здоров`я. Навіть після закриття кримінального провадження, відповідачі відмовили у спростуванні неправдивої інформації у той же спосіб, чим заподіяли йому ще більшу моральну шкоду та душевних страждань. Крім того, він поніс витрати, що пов`язані із наданням правової допомоги в розмірі 25000 грн., а суд стягнув лише 10000 грн. Вважає, що оскільки він звільнений від сплати судового збору, то судові витрати за отриману правову допомогу необхідно компенсувати за рахунок держави. У зв`язку з подачею даної апеляційної скарги ним понесено додаткові судові витрати, оскільки він змушений вкотре звернутися за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_2 В. А., з якою укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Послуги адвоката становлять 2000 грн., які ним оплачено в повному обсязі. Із наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з держави за рахунок коштів державного бюджету з Державної казначейської Служби України на його користь грошові кошти в розмірі 500 000 грн. як відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 000 грн. В поданій апеляційній скарзі на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2019 року заступник прокурора Рівненської області зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 11,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ст. 23 ЦК України, ст.ст. 76, 77, 263, 264 ЦПК України, а тому рішення суду першої інстанції є незаконними та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що слідчим відділом УСБУ в Житомирській області, за процесуального керівництва прокуратури Житомирської області, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018060000000049 від 12.04.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В ході розслідування даного кримінального провадження, 16.05.2018 року слідчим слідчого відділу УСБУ в Житомирській області Дорошка В. В. та ОСОБА_3 М ОСОБА_4 було затримано в порядку, визначеному ст.. 208 КПК України, як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 17.05.2018 року слідчим відділом УСБУ в Житомирській області за погодженням процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора відділу прокуратури Житомирської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. В подальшому, постановою заступника Генерального прокурора від 27.08.2018 року визначено підслідність у кримінальному провадженні №42018060000000049 за слідчими СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області. Прокурором групи прокурорів прокуратури Рівненської області 08.11.2018 року у кримінальному провадженні №42018060000000049 від 12.04.2018 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження в частині повідомлених підозр ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в їх діях складу вказаного кримінального правопорушення. За час досудового розслідування позивач перебував під слідством та судом 5 місяців 23 дні (з моменту повідомлення про підозру 17.05.2018 року по 18.11.2018 року закриття кримінального провадження). Зазначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до ст.. 8 Закону України «Про Державний бюджет України» у 2019 році встановлена мінімальна заробітна плата в розмірі 4173 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 17.05.2018 року по 08.11.2018 року, тобто 5 місяців 23 дні, то мінімальний розмір компенсації моральної шкоди має становити 24064,30 грн. (5 місяців 23 дні х 4173 грн.). Вважає, що сума в розмірі 150 000 грн. визначена судом першої інстанції без належного обґрунтування. Позивачем не надано належних доказів (висновки, експертизи тощо), що наслідком його перебування під слідством стали тривожність та порушення сну. Заявником не надано будь-яких доказів щодо необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. Позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди у розмірі більшому, ніж передбачено законодавством до відшкодування, тому відсутні причини для збільшення розміру компенсації моральної шкоди та визначення його в сумі 150 000 грн., оскільки вказане призводить до неправомірного збагачення. Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2019 року скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 Головне управління Національної поліції в Рівненській області вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Управління Служби безпеки України в Житомирській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області Дорошко В. В. вказує, що апеляційна скарга прокурора є безпідставною, а тому просить залишити її без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та заступника прокурора Рівненської області слід залишити без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено: 12 квітня 2018 року прокуратурою Житомирської області внесено відомості до ЄРДР за №42018060000000049 про вчинення працівниками однієї з установ виконання покарань України, які є службовими особами і займають відповідальне становище, кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України. Постановою прокуратури Рівненської області від 08.11.2018 року кримінальне провадження №42018060000000049 від 12.04.2018 року відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Під час розслідування у кримінальному провадженні №42018060000000049 від 12.04.2018 року без ухвали слідчого судді 16.05.2018 року о 14 год. 55 хв. у м. Рівне по вул. Дворецька, 116 ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та доставлений у СВ УСБУ в Житомирській області. 17.05.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру та поміщено до Ізолятора тимчасового тримання №1 м. Житомир. 18.05.2018 року слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира винесено ухвалу про застосування відносно запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком два місяці та зобов"язано останнього здати слідчому паспорт громадянина України для виїзду за кордон. 18.05.2018 року слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира винесено ухвалу про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Державної установи "Катеринівська виправна колонія (№46)" строком на 2 місяці. 03.05.2019 року, 05.05.2018 року старшим оперуповноваженим на ОВО 2 сектору 4 відділу управління ГУ БКОЗ СБ України складались Протоколи за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-,відеоконтроль особи в рамках кримінального провадження №42018060000000049. На виконання ухвали слідчого судді 16.05.2018 року проведено обшуки у службовому кабінеті начальника Державної установи "Катеринівська виправна колонія №46" ОСОБА_1 та інших помешканнях. У позивача під час обшуків вилучено паспорти, службові посвідчення, мобільний телефон. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, обгрунтовоуючи свої вимоги зазаначив, що працюючи тривалий час на посаді начальника Державної Установи "Катеринівська виправна колонія (№46)", здобув авторитет, не дозволяв собі жодних вчинків, що могли б підірвати його репутацію як керівника державної установи. Незаконним затриманням, поміщенням його в ІТТ, притягненням його до кримінальної відповідальності за підозрою у скоєнні корупційного тяжкого злочину, відсторонення від посади та надання розголосу у ЗМІ була знищена його репутація, авторитет, повага. Для нього великим потрясінням було, коли на очах у людей, посеред міста, його як злочинця затримували працівники УСБУ в Житомирській області, застосовувши спецзасоби та помістивши до ІТТ. Прокуратура Житомирської області на своєму веб-сайті розповсюдила у ЗМІ неправдиві відомості про викриття двох керівників виправної колонії, які вимагали та одержали неправомірну вигоду. Після закриття кримінального провадження інформація не спростована. Через інформаційне гоніння не міг ходити по вулиці між людьми, стояв на межі життя, у зв"язку з чим погіршився стан здоров"я, змушений був звертатися до лікарів та приймав відповідне лікування. Відмова відповідачів спростувати недостовірну інформацію надалі заподіює йому моральну шкоду та завдає душевних страждань. Окрім того, така незаконна та необгрунтована підозра у скоєнні тяжкого злочину вдарила також і по його близьких, і насамперед, по стану здоров"я, репутації дружини, доньки, яка навчається у правничому ВУЗІ на юриста, тощо. Паспорти, мобільний телефон, посвідчення йому повернуто лише 08.01.2019 року, тобто через два місяці після закриття кримінального провадження. Загалом, правоохоронці утримували його особисті документи та телефон з 16.05.2018 року по 08.01.2019 року. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, оцінивши допустимість, достовірність доказів та їх взаємний зв"язок, прийшов до висновку, що для компенсації завданої моральної шкоди, на підставі статті 1176 ЦК України, слід стягнути з держави на користь позивача 150000 гривень. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд. Суд першої інстанції вірно врахував те, що ОСОБА_1 під слідством та судом перебував тривалий час і зазначене призвело до порушення його прав, нормальних життєвих зв"язків та позбавило можливості реалізації своїх Конституційних прав. Він втратив можливість виконувати свої посадові обов"язки, відбулося погіршення його відносин з близькими людьми та втрата довіри зі сторони оточуючих людей, в зв"язку з чим він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір компенсації моральної шкоди визначений судом першої інстанції з врахованням ступеня глибини та характеру душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, з врахуванням принципів розумності та справедливості. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди. Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Частиною другою статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок). Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, прокуратура Рівненської області вказувала на те, що відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а тому відповідно до ст.. 8 Закону України «Про Державний бюджет України» за перебування ОСОБА_1 під слідством і судом з 17.05.2018 року по 08.11.2018 року, тобто 5 місяців 23 дні, розмір компенсації моральної шкоди має становити 24064,30 грн. не заслуговують на увагу, оскільки законодавством визначено такий розмір моральної шкоди як мінімальний, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи щодо обґрунтування як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Не спростовують законних висновкеів суду першої інстанції і аргументи апеляційної скарги позивача. Суд першої інстанції врахував вищезазначені обставини справи та вимоги законодавства і прийшов до правильного висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди має становити 150 000 гривень. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлено місцевим судом з дотриманням норм права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги не підлягають до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2019 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Боймиструк С. В. Шимків С. С.