Постанова 4814 № 524/3840/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/3840/17 Номер провадження 22-ц/814/650/20Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду: головуючого: Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., секретар: Ачкасова О.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А : У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що 12 грудня 2014 року він був прийнятий на роботу до ПАТ «Укртатнафта» на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок. 25 жовтня 2016 року відповідно до рішення Кременчуцької міської ради він обраний присяжним до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області. Наказом від 29 квітня 2017 року № 4/629 його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. 28 квітня 2017 року секретар виробництва № 2 повідомив про виклик його до відділу кадрів, та за три години до судового засідання, в якому він був присяжним, віддав йому трудову книжку. Він відмовився ставити власний підпис про розірвання трудових відносин, посилаючись на частину другу статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Після того, як він повідомив керівництво про виконання обов`язків присяжного в суді, до нього почали ставитись упереджено, відмовили у підвищені кваліфікації та набутті суміжних професій, при візуванні документів про виклик у судові засідання, йому по декілька разів нагадували про його обов`язки. Виконання ним обов`язків по здійсненню правосуддя дає підстави розцінювати дії відповідача, як грубе порушення законодавства України та ігнорування громадської значимості державних обов`язків, які він виконує. Зазначені порушення його прав завдали йому сильних душевних страждань, у зв`язку з чим він постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій, погіршилося його самопочуття та психологічний стан, призвело до погіршення відносин з оточуючими його людьми, особливо з дружиною, а також змушувало витрачати свій час на поновлення своїх прав та вимагало від нього додаткових зусиль. У позові ОСОБА_1 просив визнати його звільнення незаконним та поновити на робочому місці, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 38400, 00 грн. Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено. Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. В іншій частині залишити рішення без змін. Позивач у своїй скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що він виконує обов`язки присяжного в суді. Присяжні для здійснення правосуддя залучаються на певний строк, при цьому строк - це відрізок у часі, а не певна календарна дата, а тому звільнення позивача в період здійснення ним повноважень присяжного у суді є незаконним. Також вважає, що було порушено процедуру звільнення, дата наказу про звільнення та отримання трудової книжки не відповідає фактичній даті звільнення. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Укртатнафта» просить рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року залишити без змін, а скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Зазначено, що судом належно досліджено усі надані сторонами у справі докази, що повно відображено у прийнятому рішенні. Твердження позивача про незаконність його звільнення є необгрунтованим, оскільки відповдіачем дотримано норми трудового законодавства при проведенні звільнення зі скороченням посад, тобто належно повідомлено позивача про майбутнє вивільнення, запропоновано позивачу роботи за його професією, надано профспілковим органом згоду на звільнення позивача та докази видачі позивачу наказу про звільнення та трудової книжки. Окрім того, розрахунок при звільненні проведено повністю в день звільнення. Також, вказуюється, що, згідно вимог ст.68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» гарантії працівнику, який виконує функції присяжного у суді, діють під час безпосереднього виконання таких обов`язків. При цьому позивачем не надано доказів, що на момент звільнення він перебував у судовому засіданні в якості присяжного. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції вірно встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 15.12.2014 року був прийнятий слюсарем з ремонту технологічних установок з розряду ремонтної дільниці виробництва №2 в ПАТ «Укртатнафта». З копії довідки № 30/17-вих. від 19.05.2017 року, виданої Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_1 , відповідно до рішення Кременчуцької міської ради, обраний присяжним з 25.10.2016 року даного суду. Наказом в.о. першого заступника Голови правління ПАТ «Укртатнафта» Кошелюк С.С. від 20.02.2017 року за №125 «Про централізацію ремонтної служби ПАТ «Укртатнафта», наказано виключити з 28.04.2017 року із штатного розкладу структурних підрозділів ПАТ «Укртатнафта» штатні одиниці згідно з додатками №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7; начальнику ВОПтаЗ ОСОБА_3 внести відповідні зміни в штатний розклад ПАТ «Укртатнафта». Згідно додатку №2 до наказу №125 від 20.02.2017 року, виключено із штатного розкладу виробництва №2 ПАТ «Укртатнафта» 15 посад, в тому числі посаду слюсаря з ремонту технологічних установок. З службової записки начальника виробництва №2 ОСОБА_4 від 22.02.2017 року № 63/10-154 вбачається, що на виконання наказу №125 від 20.02.2017 року направляється інформація про 12 працівників, що вивільняються, в тому числі ОСОБА_1 , слюсар з ремонту технологічних установок. 23.02.2017 року позивача попереджено про наступне вивільнення з 28.04.2017 року, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (в графі ознайомлений зазначено дата 23.02.2017 року, слово «підпис», прізвище та ініціали ОСОБА_1 ). Судом встановлено, що начальником УК та ТН ПАТ «Укртатнафта» Іценко М.В., позивачу ОСОБА_1 надавався для ознайомлення перелік вакансій на ПАТ «Укртатнафта», який складається із 63 вакансій (в графі ознайомлений зазначено слово «підпис», дата 23.02.2017 року та прізвище ОСОБА_5 ). 30.03.2017 року заступник голови Правління з персоналу та соціальної сфери ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_6 В. звернувся до голови первинної профспілкової організації ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_7 з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Згідно витягу з протоколу №35 від 10.04.2017 року засідання президії профкому ПАТ «Укртатнафта», профспілковим комітетом надано згоду на звільнення в зв`язку зі скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2. Окрім того, з даного витягу вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на вказаному засіданні президії профкому з приводу вирішення питання про надання згоди на його звільнення. Наказом № 4/598 від 20.04.2017 року ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2, 28.04.2017 року звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно до наказу №4/629 від 25.04.2017 року змінено дату звільнення на 29.04.2107 року, з метою додержання гарантій, наданих присяжному, стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов`язків у суді. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місцевий суд вірно виходив з того, що позивачем не було доведено незаконності дій відповідача під час проведення його звільнення, відповідно відсутності правових підстав для поновлення його на займаній посаді, з відшкодуванням середнього заробітку та моральної шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, вимоги, встановлені ч. 2 ст. 40, ч.1 ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення та пропозиції вакантних посад для переведення були в повному обсязі дотримані, а відтак, у відповідача виникли юридичні підстави для проведення процедури вивільнення працівника з підстав передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України. Звільнення позивача було проведено у відповідності до вимог нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, з отриманим дозвілом профспілкової організації, а отже, безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі. Також не було встановлено під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції обгрунтованих підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження даних обставин ОСОБА_1 надано не було. Також позивачем не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували більш високу кваліфікацію і продуктивність праці позивача порівняно з іншими працівниками, які звільнялися, тобто були відсутні підстави для надання йому переваги в залишенні на роботі, передбачені ст.42 КЗпП України, що ним не заперечувалось. Доводи позивача про те, що його було звільнено в період виконання його обов`язків присяжного та порушення процедури звільнення, є безпідставними. Як вбачається із виклику присяжного до суду, ОСОБА_1 викликався в Автозаводський районний суд м.Кременчука Полтавської області на 28.04.2017 року для виконання обов`язків присяжного в судовому засіданні. Після виявлення вказаних обставин відповідачем, наказом № 4/629 від 25.04.2017 року було змінено дату звільнення на 29.04.2017 року, що не є порушенням прав позивача. При цьому виконання обов`язку присяжного не може бути безумовною підставою неможливості звільнення такої особи на весь період обрання її присяжним, а лише звільняє від виконання трудових обов`язків під час участі у розгляді судових справ. Норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не надають працівнику, який виконує обов`язки присяжного в суді, переваг перед іншими працівниками щодо залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників, лише не допускається звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді. За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 грудня 2017 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов