Постанова 4808 № 348/17/18

Справа № 348/17/18 Провадження № 22-ц/4808/259/20 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В. за участю секретаря Капущак С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене суддею Міськевич О.Я. 19 листопада 2019 року в м. Надвірна, повний текст якого виготовлено 29 листопада 2019 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: ПАТ КБ «ПриватБанк» (згодом АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банкіських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 23.06.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті, складає договір. Це підтверджується її підписом у анкеті-заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Умови та правила надання банківських послуг опубліковано публічно невизначеному колу осіб на офіційному сайті позивача. Позичальник погодилась на укладення договору приєднання у визначеній формі та спосіб підписання. Банк надав відповідачу набір засобів доступу до картрахунку та до пристроїв самообслуговування. Однак, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином не виконавши зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 31.10.2017 року утворилася заборгованість в сумі 106000,00 грн., що складається з наступного: 6604,86 грн. заборгованість за кредитом, 99395,14 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. З огляду на наведене просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 106000,00 грн. та сплачені судові витрати по справі. Рішенням Надвірнянського районного суду від 19 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 6604,86 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 23.06.2011 року та 109,77 грн. сплаченого судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим. Так, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції не прийняв довідку, підписану особисто відповідачем і яка містить розмір базової процентної ставки, що мотивував тим, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг не є невід`ємною частиною спірного договору. У довідці відсутній строк повернення кредитних коштів та відповідальності за його порушення, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановлення процентної ставки та перевірки розрахунку заборгованості щодо нарахованих відсотків. Зазначає, що з урахуванням того, що в матеріалах справи наявна довідка, яка підписана позичальником і в якій сторонами визначено розмір базової відсоткової ставки 2,5 % на місяць, розмір, порядок та строк погашення кредиту та підстави, розмір та порядок нарахування неустойки, суд не міг застосовувати в даному випадку правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі №342/180/17. Відсутність підпису відповідача на відповідних Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах банку не свідчить про те, що вона не була ознайомлена з ними, що між сторонами відсутні договірні відносини та відсутня заборгованість. Відповідач користувалась кредитними коштами та частково погашала заборгованість за кредитом, що підтверджує укладення кредитного договору. Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2019 року по справі №428/2873/17 саме по собі посилання на неознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання не укладеними кредитних правовідносин. Відповідно ж до висновків Верховного Суду у постанові від 8 липня 2019 року у справі №923/760/18 твердження місцевого суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача під Умовами та правилами надання банківських послуг є нікчемними та безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами закон не вимагає. Крім того, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, оскільки основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при їх наданні. Відмовляючи в стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допустив грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти в банку на банківських депозитах та які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. З огляду на наведене просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду від 19 листопада 2019 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку в цій частині та стягнути з відповідача судові витрати. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. На її думку, оскаржуване рішення суду законне та обґрунтоване. У довідці відсутні встановлений строк повернення кредитних коштів та відповідальність за його порушення, тому між нею та АТ КБ «ПриватБанк» не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Витяг з Умов та правил не є невід`ємною частиною спірного договору, не містить її підпису, а з огляду на мінливість Умов та правил їх не можна вважати складовою кредитного договору. Зазначає, що є особою похилого віку, через пережиті важкі життєві обставини на даний час у неї незадовільний стан здоров`я, має на утриманні також сина - інваліда 2 групи з дитинства по зору (а.с. 83), тому задоволення позовних вимог позивача у більшому розмірі, ніж розмір тіла кредиту буде для неї надмірним тягарем. У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Надвірнянського районного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін. В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній. Відповідач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки судове рішення оскаржується в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, то відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого у іншій частині, апеляційний суд не перевіряє. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 23.06.2011 року підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 10). З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти вбачається, що 23.06.2011 року їй було збільшено кредитний ліміт з 300,00 грн. до 1400,00 грн., 16.02.2012 року до 4000,00 грн., 05.06.2012 року до 7400,00 грн., 27.02.2013 року до 7900 грн., а 12.02.2014 року зменшено до 6610, 00 грн. (а.с. 9). Також банк надав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 23.06.2011 року, у якій зазначено базову ставку за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць (а.с. 161). Згідно наданого банком розрахунку заборгованість за договором б/н від 23.06.2011 року станом на 31.10. 2017 року становить 106000,00 грн. і складається з: 6604,86 грн. - тіло кредиту, 99395,14 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом (а.с. 5-8). Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що у довідці, підписаній відповідачем, відсутній встановлений строк повернення кредитних коштів та відповідальність за його порушення, між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 23.06.2011 року ОСОБА_1 підписала заяву б/н, відповідно до якої відповідач отримала кредит у розмірі 7900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік. Позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 23.06.2011 року станом на 31.10.2017 року, копію анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» (а.с. 6-35). Відповідно до п.2.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг, вказані Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанк», пам`ятка клієнта/довідка про умови кредитування, тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов`язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт. Згідно з п. 2.1.1.2 вказаних Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Разом з тим, у заяві-анкеті від 23.06.2011 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір процентної ставки за користування кредитом (а.с. 10). Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» процентна ставка на залишок заборгованості становила 2,5% в місяць (а.с. 161). З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що з 23.06.2011 року діяла процентна ставка 30,00% (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість), з 01.09.2014 року процентна ставка (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість) банком збільшена на 34,80%, з 01.04.2015 року процентна ставка (на поточну заборгованість та прострочену заборгованість) збільшена до 43,20% і остаточна заборгованість по процентам була розрахована, враховуючи змінені процентні ставки (а.с. 7 (зворот)-8). Підстави такої зміни розміру процентної ставки позивачем у позовній заяві не наведені, а довідка про умови кредитування, такого обґрунтування не містить. При цьому, колегія судів враховує, що відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року (справа 6-1374цс17). Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року №6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року №6-82цс16. Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картрахунком, згідно п. 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Пунктом 1.1.3.1.9 Умов та Правил встановлено обов`язок банку не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. Заява, підписана ОСОБА_1 23.06.2011 року, не містить визначення способу надання відповідачу банком виписки про стан картрахунків, а відтак, саме позивач повинен був довести, що позичальник була у спосіб, встановлений умовами договору, повідомлена про зміни процентних ставок за користування кредитним коштами. А відтак позивачем не було надано суду доказів виконання умов договору та вимог закону про повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки. Також позивачем не надано доказів ознайомлення відповідача з Умовами та правилами, на які посилався банк. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. При цьому, слід зазначити, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які саме умови договору були узгоджені сторонами не є підтвердженням наявності заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач погашала заборгованість як за наданим кредитом, так і за процентами, які були вже розраховані з 01.09.2014 року за підвищеною, без згоди відповідача, процентною ставкою. Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за період невиконання зобов`язань за договором з 23.06.2011 року по 31.10.2017 року у розмірі 99395,14 грн. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 19 листопада 2019 року без змін. Частиною шостою ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Надвірнянського районного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 2 березня 2020 року. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Ясеновенко