Постанова 4818 № 643/4751/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Харків Справа № 643/4751/16-ц Провадження № 22-ц/818/990/20 Категорія: договірні Харківський апеляційний суд у складі: судді-доповідача: Кіся П.В., суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Пузікової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» на рішення Московського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2019 року у складі судді Крівцова Д.А., у цивільній справі № 643/6715/19 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Звєрєв Андрій Миколайович, державний нотаріус Шостої харківської державної нотаріальної контори Теленков Віктор Сергійович про звернення стягнення на предмет іпотеки,- встановив: У квітні 2016 року ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції акціонерного банку «Укргазбанк» звернулось в суд з позовом, який в подальшому уточнило та просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка є частиною житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом продажу майна від імені банку. В обґрунтування позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» посилалось на те, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 2 644 000 дол. США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами виходячи з 12,5 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно умов якого останні передали в іпотеку житловий будинок літ. В-5, у якому розташовано АДРЕСА_3 квартири, на АДРЕСА_2 . У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором постановлено рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 664 543,02 грн, 2 630 252,33 дол. США. Судове рішення боржниками не виконується. 16 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування із ОСОБА_5 , згідно якого останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 . В подальшому ОСОБА_5 подарував вказану квартиру своєму малолітньому сину ОСОБА_1 шляхом укладення 17 червня 2016 року відповідного договору. 12 листопада 2014 року банк направив на адресу ОСОБА_5 вимогу про повернення заборгованості за кредитом, яка була ним отримана особисто. Позивач звертав увагу суду, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_5 було достеменно відомо, що предмет цього договору обтяжений іпотекою та банком здійснюються дії по зверненню стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення кредитного боргу. Посилаючись на дійсність іпотеки для набувача відповідного нерухомого майна, що закріплено законодавчими приписами, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило позов задовольнити. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, позов задоволено. Суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 20 від 26 грудня 2007 року позичальника ОСОБА_3 у розмірі 4 539 595,58 дол. США, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 382 796,72 дол. США, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 2 156 798,86 дол. США та 120 125 824,52 грн пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 70 653 760 грн, пені за прострочку погашення процентів у сумі 49 472 064,52 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що є частиною житлового будинку АДРЕСА_5 АДРЕСА_2 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє його законний представник ОСОБА_2 , на підставі договору дарування квартири, посвідченого нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори Тесленковим В. С. Реалізацію предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1 , яка є частиною житлового будинку АДРЕСА_2 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє його законний представник ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори Теленковим В.С., провести шляхом надання ПАТ АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 478 000 грн, з наданням ПАТ АБ «Укргазбанк» всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дублікату договору дарування квартири, посвідченого нотаріусом Шостої харківської державної нотаріальної контори нотаріусом Теленковим В. С., здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати та подавати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 10.07.2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова та постанову Харківського апеляційного суду від 18.04.2019 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.10.2019 року у задоволені позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено. ПАТ АБ «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим, та прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» зазначає, що банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у квітні 2016 року, а квартира була подарована ОСОБА_5 своєму малолітньому сину у червні 2016 року. Таким чином своїми діями відповідач перешкоджав банку у вирішенні питання звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а тому банк змушений був звернутись до суду з позовом. Зазначає, що суд першої інстанції, не вивчивши належним чином фактичні обставини справи та неможливість досудового врегулювання спору, незаконно та необґрунтовано відмовив банку у захисті його порушених прав. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В судовому засіданні представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» - Невечеров Д.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, посилався на доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторони договору іпотеки узгодили досудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону є неналежним способом захисту, а також позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду із позовом про захист свого прав. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону). Матеріалами справи підтверджується, що 26.12.2007 між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 2 644 000 доларів США, зі строком повернення до 25.12.2012 року, та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі. З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов`язань, 09.06.2008 між Банком з одного боку, та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - з іншого боку, укладено Договір іпотеки № 16/08-Б. Відповідно до п. 2.1.1 цього договору, предметом іпотеки виступив багатоквартирний житловий будинок літ В-5, розташований по АДРЕСА_2 , загальною площею 6422,9 кв.м., житловою площею 2285, 6 кв.м., що має 123 квартири. Відомості про договір іпотеки та заборону на нерухоме майно нотаріусом внесені до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 09.06.2008. Пунктом 3.2.8 укладеного кредитного договору передбачено, що «в разі невиконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим договором відшкодування заборгованості здійснюється Банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки». Пунктом 3.1.6 Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель/Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразового прострочення Іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами. Боржником ОСОБА_3 належним чином грошові зобов`язання перед Банком не виконані, про що свідчить рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2008 по справі № 2-1404/10 про солідарне стягнення на користь Банку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 3664801,99 доларів США та 23800945,13 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 26.12.2007. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відчужена квартира АДРЕСА_4 , власником якої став ОСОБА_5 на підставі Договору дарування № 1281, посвідченого державним нотаріусом ХМНО Звєрєвим А.М. 16.06.2011. На час укладання угоди, зазначена квартира під забороною відчуження не перебувала, оскільки відомості щодо цього з Державного реєстру іпотек виключені на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року у цивільній справі № 2-9601 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», третя особа: ПН ХМНО Глуховцева Н.В. про визнання договору іпотеки недійсним. (том 1 а.с. 66-68) В подальшому право власності на квартиру АДРЕСА_6 набув ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , на підставі Договору дарування квартири посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Теленковим Віктором Сергійовичем серія та номер: 6-815, виданий 17.06.2016. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04.04.2012, рішення Московського районного суду м.Харкова від 11.09.2009 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_7 , ОСОБА_4 до ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про визнання договору іпотеки недійсним, виключення запису з реєстру іпотек - відмовлено. (том 1 а.с. 72 - 76) Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону. Законом України «Про іпотеку» визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»). У п.п. 6.4, 6.6 договору іпотеки від 09 червня 2008 року сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту. Частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону України «Про іпотеку», способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону України «Про іпотеку»), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112 цс

19. Такий правовий висновок щодо застосування норм права до спірних правовідносин міститься в постанові ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2019 року (провадження № 61-10166св19) у даній справі (том 3 а.с. 105-110) Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Позивач також не надав доказів, а матеріали справи таких не містять, які б свідчили, що він (банк) вчиняв дії спрямовані на задоволення його вимог за рахунок предмету іпотеки у спосіб, передбачений п.п. 3.2.8., 3.1.6, 6.4, 6.6 Договору іпотеки, а відповідач йому перешкоджав. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову не впливають. За таких обставин, апеляційний суд відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України залишає рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» залишити без задоволення Рішення Московського районного суду м.Харкова від 24 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року Головуючий: П.В. Кісь Судді : О.М. Хорошевський В.Б. Яцина