Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2750/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Дмитрук В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2750/19 пров. № 857/13069/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я. за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської митниці Державної фіскальної служби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 140/2750/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, ВСТАНОВИВ : 10.09.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA204000/2019/000501/2 від 09.04.2019р. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.03.2019р. ТОВ «СМАРТБРОК» з метою декларування товарів та на виконання договору про надання брокерських послуг, здійснив декларування товарів, в тому числі легкового автомобіля «SKODA», модель «OCTAVIA», який був у використанні, календарний рік виготовлення 2014, тип двигуна дизель, об`єм 1968 см куб, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова седан, та вартість якого становить 23500 злотих. Вважає, що митний орган протиправно, в порушення норм ст.57 МК України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу та обраного методу його визначення, а саме, основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснив визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості. Вважає, що митний орган протиправно поставив під сумнів весь поданий перелік документів та застосував резервний метод для визначення митної вартості товару, збільшення такої вартості з 23 500 польських злотих на 37 783,68 польських злотих суттєво порушує права останнього. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2019р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.04.2019р. №UА204000/2019/000501/2. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Рівненська митниця Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що декларантом до митного оформлення подано неповний перелік первинних документів, зазначених в ст. 53 МК України, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновки про вартість та якісні характеристики оцінюваного товару тощо. Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2019р. скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 27.03.2019р. декларант ТОВ «СМАРТБРОК» звернувся до митного органу з митною декларацією UA204010/2019/0006390, в якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту), для митного оформлення з метою декларування товарів та на виконання договору про надання брокерських послуг, здійснив декларування товарів, в тому числі легковий автомобіль «SKODA», модель «OCTAVIA», який був у використанні, календарний рік виготовлення 2014, тип двигуна дизель, об`єм 1968 см куб, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова седан, та вартість якого становить 23 500 польських злотих. Зокрема, для підтвердження митної вартості декларант до митної декларації долучив наступні документи: митну декларацію № UA204010/2019/316255 від 27.03.2019р., митну декларацію № UA204010/2019/006390 від 28.03.2019р., рахунок фактура (commercial invoice) № FA 02/03/2019 від 22.03.2019р., експортну декларацію країни відправлення № 19PL301010Е0245889, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Із змісту рахунку-фактури (commercial invoice) № FA 02/03/2019 від 22.03.2019р., який не перекладено з англійської на українську мову видно, що умовно вартість транспортного засобу становить 23500 польських злотих. ( а.с. 15 ) Отже, на думку декларанта для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані всі необхідні документи, що передбачені в ст. 53 МК України. З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митним органом 29.03.2019р. в 15 год. 27 хв. направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. ч.6 ст.53 МК України передбачено, що декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте, декларант додаткові документи, відповідно до ч.8 ст.53 МК України, для підтвердження задекларованої митної вартості не надав. 09.04.2019р. відповідач Рівненська митниця Державної фіскальної служби прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2019/000501/2 згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом 37 783,68 польських злотих (ст.64 Митного кодексу України). (а.с.13) Зокрема, у графі 33 рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки при проведення у відповідності до положень ст.54 МК України, контроль правильності визнання декларантом митної вартості і товарів заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, виявлено неточності, а саме: - згідно графи 15 МД країною відправлення є Німеччина. Згідно інформації, наявної у відкритій мережі Інтернет відстань від Німеччини до України становить приблизно 1300 км. Однак, будь-яких документів, що підтверджують вартість перевезення до митного оформлення не надано, що свідчить про не включення всіх складових до митної вартості товару; - згідно відомостей, зазначених у 31 графі МД, транспортний засіб має тип кузова - седан, однак, згідно фото, зроблених під час митного оформлення, тип кузова - хетчбек; - згідно наданого до митного оформлення інвойсу від 22.03.2019р. №FA/02/03/2019, термін оплати 22.03.2019, однак будь яких документів щодо оплати транспортного засобу не надано. - згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 вартість транспортного засобу становить - 8800,00 євро, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ (23500 PLN). За результатами проведеної відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України. Процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості товару щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації, щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (ст.62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (ст.63 МК України), що унеможливлює визнання митної вартості шляхом послідовного використання методів зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.54 МК України. При цьому, для визначення митної вартості товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації наявної у митниці. Вартість транспортного засобу визначена на підставі положень ДМСУ від 13.10.2005 № 885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів та агрегатів», Наказу ДФСУ від 11.09.2015р. № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і збору з аналізу, виявлення та оцінки при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», Наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2005р. № 684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст.31 МКУ, ч.4 ст.337 МКУ. Таким чином, митний орган митну вартість товару визначив на підставі інформації, згідно форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 8800 євро. Числове значення митної вартості транспортного засобу становить 8800 євро у валюті рахунку 37 783,68 польських злотих, що з врахування курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить -258 371,66 гривень. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України). Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті. Як визначено у ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч.3 ст. 54 МК України). При цьому, ч.6 ст. 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Так, матеріалами справи встановлено, що у митному режимі імпорт на митний пост «Рівне» Рівненської митниці ДФС подано митну декларацію №UA204010/2019/006390, та документи на підставі яких транспортний засіб придбаний в Республіці Литва. Разом із тим, вказане не відповідає дійсності, оскільки митна декларація подана на митний пост «Рівне» Рівненської митниці ДФС за № UA204010/2019/006390 не стосується транспортного засобу, щодо якого прийнято Рішення про коригування митної вартості від 09.04.2019р. Так, згідно графи 15 митної декларації країною відправлення є Німеччина, а згідно поданого до митного оформлення рахунку від 22.03.2019р. №FA/02/03/2019 країною продажу є Польща. Проте декларант стверджує, що транспортний засіб придбаний у Республіці Литва, та тому, виникають сумніви щодо дійсності вартості та покупки транспортного засобу. Крім того, декларантом до митного оформлення подано документи для проведення процедури декларування, зокрема митну декларацію №UA/204010/2019/316255, яка відсутня в матеріалах справи. Отже, у зв`язку з встановленими неточностями та не наданням усіх додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст.54 МК України, за результатами проведеної процедури консультації з декларантом колегія суддів вважає що митний орган правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.04.2019р. № UA204000/2019/000501/2. Однією з форм митного контролю, відповідно до ч. 1 ст. 336 МК України є перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 Кодексу надаються митним органам ст. 337 МК України передбачено, що зазначена форма контролю полягає в співставленні даних про вартість товарів, які заявляє декларант, з даними про вартість таких товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу на момент здійснення митного оформлення оцінюваних товарів. Зокрема, другорядні методи визначення митної вартості не застосовані митним органом у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості товару та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, що передбачено ст. 59-63 Митного кодексу України. ч.2 ст.55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів скоригованої митним органом та фактів які вплинули на таке рішення. Крім того, ст.254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Згідно ч. 8 ст. 94 КАС України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Колегія суддів не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КАС України). Як видно із матеріалів справи, в суді першої та апеляційної інстанції позивач не забезпечив, відповідно до ст. 254 МК України, перекладу документів поданих до митного оформлення українською мовою. Зокрема, рахунок фактура (commercial invoice) № FA 02/03/2019 від 22.03.2019р. не перекладено на українську мову, а тому інформація у ньому унеможливлює надати правову оцінку поданим документам, а отже такі не можна вважати належними та допустимим доказами у справі. Аналогічна позиція щодо встановлення дійсних обставин справи у зв`язку з відсутністю перекладу документів викладена в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 № 809/1275/17. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, визначені джерела інформації, що використовувались для визначення митної вартості товарів, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів що передую методу, обраному митним органом. Тобто, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законами та Конституцією України, а тому відсутні підстави для задоволення позову. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняту постанову, якою в позові відмовити. Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Рівненської митниці Державної фіскальної служби задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 140/2750/19 - скасувати. В позові ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя С.М. Кузьмич Суддя В.Я. Макарик Постанова в повному обсязі складена 02.03.2020р.