Постанова 4857 № 460/2719/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2719/19 пров. № 857/13793/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі № 460/2719/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Борискін С. А., час ухвалення рішення 15.11.2019 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 15.11.2019 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була виплачена позивачу в червні 2019 року в сумі 11035,23 грн, на виконання судового рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11, яке набрало законної сили у листопаді 2011 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати їй згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із лютого 2012 року по вересень 2017 року на суму пенсії 11035,23 грн та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була виплачена позивачу в червні 2019 року в сумі 11035,23 грн, на виконання судового рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із жовтня 2017 року по травень 2019 року на суму пенсії 11035,23 грн та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що підстави для обчислення компенсації позивачу відсутні, оскільки на виконання судового рішення перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено у повному обсязі. Також зазначає, що пенсійний орган не є належним відповідачем у справі, оскільки кошти у розмірі 11035,23 грн виплачені Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області. Крім того, вважає, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" і така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності, яку відповідач не може нести, оскільки його вина відсутня. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане останнім лише у червні 2019 року. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11, що набрала законної сили 14 листопада 2011 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні добровільного гарантованого відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 18 вересня 2010 року по 18 березня 2011 року, з урахуванням вже проведених виплат (а.с.10). На виконання судового рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві у сумі 11035,23 грн у вересні 2017 року, що підтверджується розпорядженням від 12 вересня 2017 року №115912 та протоколом від 20 вересня 2017 року (а.с.26-28), а фактичну виплату пенсії, що підтверджується випискою з рахунків у банку позивача та не спростовано відповідачем, здійснено у червні 2019 року (а.с.11). 03 вересня 2019 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11 (а.с.13). Разом з тим, листом від 01 жовтня 2019 року №1921/02.9 відповідач повідомив позивачу про нарахування відповідних коштів пенсії на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11 у вересні 2017 року та про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивача, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України (а.с.14). Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 01 жовтня 2019 року №1921/02.9, є протиправною, оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. При цьому, оскільки перерахунок пенсії позивачеві відповідно до рішення суду здійснено у вересні 2017 року, зі строком її виплати жовтень 2017 року, а фактична виплата проведена у червні 2019 року, то належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача буде визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини пенсії та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію за період із жовтня 2017 року по травень 2019 року. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до ст.1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Крім того, п.1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Згідно з п.4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Колегія суддів звертає увагу, що використане у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2019 у справі № 638/19990/16-а; постанові від 15 серпня 2019 року №674/24/17; постанові від 26 листопада 2019 року від 26 листопада 2019 року, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачеві у сумі 11035,23 грн у вересні 2017 року, що підтверджується розпорядженням від 12 вересня 2017 року №115912 та протоколом від 20 вересня 2017 року (а.с.26-28), а фактичну виплату пенсії здійснено у червні 2019 року, що підтверджується випискою з рахунків у банку позивача та не спростовано відповідачем. На звернення позивача про проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії відповідач листом від 01 жовтня 2019 року №1921/02.9 повідомив, що підстави для виплати компенсації відсутні, оскільки сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивача, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України, а тому вини пенсійного органу немає. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені доводи відповідача (апелянта) про те, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом у розумінні ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки ці кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, а тому зазначена сума є доходом в розумінні ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Щодо доводів апелянта про те, що пенсійний орган не є належним відповідачем у справі, оскільки кошти у розмірі 11035,23 грн виплачені Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки пенсійний орган є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання пенсіонерів, а тому саме він несе відповідальність за фінансове забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 01 жовтня 2019 року №1921/02.9 є протиправною, оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 28 березня 2011 року у справі №2-а-647/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції відповідно до ч.2 ст.245 КАС України обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати позивачу компенсації за втрату частини пенсії та зобов`язання здійснити нарахування та виплату компенсації за період із жовтня 2017 року по травень 2019 року, оскільки перерахунок пенсії позивачеві відповідно до рішення суду здійснено у вересні 2017 року, зі строком її виплати жовтень 2017 року, а фактична виплата проведена у червні 2019 року. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі № 460/2719/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 02 березня 2020 року.