Постанова 4857 № 460/398/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/398/20 пров. № А/857/3514/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П., за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 460/398/20 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Зозуля Д.П., повний текст рішення складений 04.03.2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 27.01.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати незаконними і протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо несвоєчасних пенсійних виплат та відмови у нарахуванні і виплаті компенсації правонаступнику ОСОБА_1 по нарахованих за вказаними у позові судовими рішеннями коштів, однак своєчасно не виплачених; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити правонаступнику ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за названими у позові судовими рішеннями з часу їх нарахування ( ОСОБА_2 - 21.11.2011, 06.12.2011, 16.11.2012, 15.04.2013, 18.06.2013, ( ОСОБА_3 -09.06.2011, 25.10.2011, 05.12.2011, 19.09.2019), однак своєчасно невиплачених по даний час згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати". В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсій його батькам, на підставі судових рішень. Однак, відповідач відмовився виплати компенсацію на нараховані грошові кошти, що підтверджується листом від 16.01.2020. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати» від 19.10.2000 №2050-111 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 для реалізації вказаного Закону. Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону № 2050- компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-ІУ, статтею 2 Закону № 2050- ІII та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Наголошує, що мова іде не просто про пенсійні виплати, а про не виконання судових рішень щодо пенсійних виплат, де може бути судом застосована і аналогія права та/або аналогія закону задля нарахування компенсації та виконанні, судових рішень із забезпеченням справедливості, оскільки виконавчі процедури відповідно до практики ЄСПЛ становлять єдину складову судових процедур. Зазначає, що суд першої інстанції надмірно формалізовано підійшов до розгляду його позову. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 23.02.2009 по справі № 2-а-24/09, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2009, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 02.04.2006 по 31.12.2006, з 09.07.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2008 включно. Ухвалою суду від 25.06.2018 у вказаній справі замінено первісного позивача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.35). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011, постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 23.02.2009 у справі № 2а-25/09 скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22.05.2008 до припинення або обмеження права та таке підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та виплачених сум (а.с.13-15). Ухвалою суду від 08.07.2019 у вказаній справі замінено первісного позивача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 (а.с.16). З метою виконання вищезазначеного рішення управлінням винесено розпорядження за № 104332 від 04.06.2013 та проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів в сумі 3 441,49 грн. Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 01.12.2009 по справі № 2-а-1975/09, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі зробити перерахунок призначеної ОСОБА_2 додаткової пенсії у розмірі 25% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої статтею 51 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплатити ОСОБА_2 недоотримані суми додаткової пенсії за період з 03.01.2002 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008 з урахуванням фактично здійснених виплат; зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі зробити перерахунок призначеної ОСОБА_3 додаткової пенсії у розмірі 25% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої статтею 51 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплати ОСОБА_3 недоотримані суми додаткової пенсії за період з 03.01.2002 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008 з урахуванням фактично здійснених виплат (а.с.23-26). З метою виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції управлінням винесено розпорядження за № 110864 від 22.10.2011 та проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів в сумі 15970,78 грн. \ Ухвалою суду від 02.07.2018 у вказаній справі замінено первісного позивача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 та ухвалою від 31.07.2019 замінено сторону виконавчого провадження ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а.с.27, 29). Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.03.2011 у справі № 1702/10291/11, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012 зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі двох мінімальних заробітних плат з 11.05.2011 по 22.07.2011 з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати; зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Рівненькій області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткову пенсію, передбачену ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 25 % від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 11.05.2011 по 22.07.2011, з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру прожиткового мінімуму; зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 11.05.2011 по 22.07.2011 з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру прожиткового мінімуму (а.с.5-8). З метою виконання вищезазначеного рішення суду управлінням винесено розпорядження № 104332 від 30.10.2012 та проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів в сумі 8 515,87 грн та винесено розпорядження за № 104332 від 29.03.2013 та проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів в сумі 4 986,40 грн. Ухвалою суду від 08.07.2017 у вказаній справі замінено первісного позивача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 (а.с.9). Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.03.2011 у справі №2-а-740/11, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі здійснити перерахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову пенсію, передбачену ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 25% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 07.05.2010 з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру прожиткового мінімуму (а.с.36-39). З метою виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції управлінням винесено розпорядження за № 110864 від 22.10.2011 та проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів в сумі 15970,78 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у вказаній справі здійснено заміну стягувача з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (а.с.40-41). Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.05.2011 у справі №2-а-741/11, яку скасовано в частині постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Володимирецькому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії з 01 січня 2011 року по 10 травня 2011 року відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; зобов`язано управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 09 серпня 2010 року по 10 травня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру прожиткового мінімуму. Також, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 у справі №2-а-741/11 зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Володимирецькому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, - у розмірі двох мінімальних заробітних плат з 09.08.2010 по 10.05.2011 з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.\ З метою виконання вищезазначеного рішень судів, управлінням винесено розпорядження за № 104332 від 25.10.2011 та протоколу від № 21.11.2011 та проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування коштів в сумі 16 252,03 грн. Ухвалою суду від 08.07.2018 у вказаній справі замінено первісного позивача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.22). Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.01.2012 у справі № 1702/10113/11 зобов`язано управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 30.04.2011 року по 22.07.2011 року; зобов`язано управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як потерпілому від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 30.04.2011 року по 22.07.2011; зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", як особі, яка має статус дитини війни, - у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 30 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно (а.с.42-43). Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.01.2011, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2012 змінено, виключивши з резолютивної частини слова та цифри по "22" липня 2011 року" (а.с.44-45). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 замінено сторону виконавчого провадження у зазначеній справі із ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с.46-48). З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою щодо надання інформації стосовно суми заборгованості, що була нарахована згідно рішень судів та просив виплатити компенсацію за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати коштів по кожному рішенні щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.49, 50). Листом від 16.01.2020 № П-5218/07.1-5, № П-5219/07.1-5 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивача, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводиться Державною казначейською службою України (а.с.51-53). Не погодившись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в даному випадку є передчасними, оскільки суд позбавлений можливості визначити дату по яку, підлягають компенсації нараховані доходи. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до ст.1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Крім того, п.1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Згідно з п.4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Колегія суддів звертає увагу, що використане у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2019 у справі № 638/19990/16-а; постанові від 15 серпня 2019 року №674/24/17; постанові від 26 листопада 2019 року, і відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159). Відповідно до пункту 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду. Отже, нормативно передбачено різні джерела виплати компенсації. Щодо Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету. При цьому, правове значення має те, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли такий виплачений. Саме ці обставини є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Разом з тим, право на компенсацію втрати частини грошових доходів особа набуває у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованих сум. Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, такі спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Крім того, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. В межах спірних правовідносин нарахування позивачу пенсії відбулась у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідних розпоряджень на виконання судових рішень. Правомірність відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходу Пенсійний орган аргументує тим, що сума перерахованих на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підлягає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, однак такі аргументи на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки кошти, нараховані відповідачем на користь позивача при перерахунку пенсії за рішенням суду, входили в структуру пенсійних виплат позивача, такі нараховані в результаті відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії, а тому не можуть вважаться доходом, який має разовий характер. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 08 серпня 2019 року (справа №638/19990/16-а), від 19 грудня 2019 року (справа №522/1189/17). Щодо доводів відповідача про те, що пенсійний орган не є належним відповідачем у справі, оскільки виплата пенсії здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки пенсійний орган є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання пенсіонерів, а тому саме він несе відповідальність за фінансове забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Колегія суддів дійшла висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною, оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено вищенаведеними рішеннями від 16.03.2011, від 23.02.2009, від 10.05.2011, від 10.12.2009, від 23.02.2009, від 21.03.2011, від 26.01.2012, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати по день прийняття даного рішення. Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про передчасність позовних вимог та відмови у задоволенні цього позову. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, в правовій позиції ЄСПЛ, викладеній в рішенні по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, доводи Пенсійного органу про те, що підстави для виплати позивачу компенсації, щодо якої позивач звернувся з цим позовом, відсутні, є безпідставними. Виходячи з наведеного, колегія суддів вбачає у несвоєчасній виплаті належних пенсійних виплат батькам позивача і йому, як правонаступнику, порушення прав власності на це майно (виплати ) і позивач має право на захист цього права, в тому числі отримання компенсації на несвоєчасну виплату. З матеріалів справи видно, що належні пенсійні виплати нараховані (відповідач цього не заперечує), але не виплачені позивачу, відтак колегія суддів не вбачає передчасність подання даного позову, як це помилково встановив суд першої інстанції, як підставу для відмови в задоволенні цього позову. Рішення вище названих судів не виконуються досить тривалий час і не виплата цих виплат не є перешкодою для нарахування відповідачем компенсації на вимогу позивача. Колегія суддів вважає, що позивач, право якого порушено, має право на захист в будь -який час впродовж всього терміну невиконання рішення судів по пенсійних виплатах. З матеріалів справи видно, що вимога про нарахування компенсації за несвоєчасні пенсійні виплати не виконана до часу розгляду цієї справи в апеляційному порядку, тому така компенсація повинна бути нарахована з часу нарахування пенсійних виплат по день прийняття даного рішення. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи не повно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову. Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 460/398/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо несвоєчасних пенсійних виплат та відмови у нарахуванні і виплаті компенсації правонаступнику ОСОБА_1 по нарахованих за вказаними у позові судовими рішеннями коштів, однак своєчасно не виплачених. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити правонаступнику ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за названими у позові судовими рішеннями з часу їх нарахування ( ОСОБА_2 - 21.11.2011, 06.12.2011, 16.11.2012, 15.04.2013, 18.06.2013, ( ОСОБА_3 -09.06.2011, 25.10.2011, 05.12.2011, 19.09.2019), однак своєчасно невиплачених по даний час згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати" по день прийняття даного рішення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 20.05.2020