Постанова 4851 № 480/3808/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 р.Справа № 480/3808/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Підприємство теплових мереж" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/3808/19 за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Публічного акціонерного товариства "Підприємство теплових мереж" про стягнення штрафу, ВСТАНОВИВ: Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року задоволено адміністративний позов Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Публічного акціонерного товариства "Підприємство теплових мереж" про стягнення штрафу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Підприємство теплових мереж" штраф у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. до Державного бюджету України, на рахунок 31118106018002 відкритий в управлінні Державної казначейської служби України, по коду бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", код отримувача 37970593. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується майнових вимог до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вважає, що оскільки предметом позову є стягнення штрафу, тобто майнові вимоги, то спір у цій справі підсудний господарському суду, в провадженні якого перебуває провадження у справі про банкрутство ПАТ «Підприємство теплових мереж», а тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на 20.06.2019 ПАТ "ПТМ" не розкрило річну інформацію емітента за 2018 рік шляхом її розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої формації від імені учасників фондового ринку, розміщення її на власному веб-сайті учасника фондового ринку та подання її до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. 20.06.2019 у відношенні ПАТ "ПТМ" складено акти №256-СХ-4-Е та №257-СХ-4-Е про правопорушення на ринку цінних паперів (а.с.13-16). Постанова про розгляд справ про правопорушення була направлена відповідачу 26.06.2019 з інформацією про час та місце розгляду справи (а.с.17,18), однак представник відповідача на розгляд справи не з`явився. За результатами розгляду справ, на підставі п. 5, п. 14 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та п. 2.1 Розділу XVII "Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій", затверджених Рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 № 1470 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 за № 1855/22167) зі змінами, уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до відповідача застосовано штрафні санкції відповідно до: - постанови № 256-СХ-4-Е від 18.07.2019 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів (за нерозміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів річної інформації емітента за 2018 рік) у розмірі 3400 грн. (а.с.19-20); - постанови № 257-СХ-4-Е від 18.07.2019 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів (за неподання річної інформації емітента за 2018 рік до Комісії) у розмірі 3400 грн. (а.с.21-22). Зазначені постанови позивачем направлено відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується списком № 5 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 24). Оскільки відповідачем не було виконано розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери, постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів на суму 6800,00 грн. відповідачем не оскаржено, а штраф в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанови № 256-СХ-4-Е та № 257-СХ-4-Е від 18.07.2019 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та на час звернення до суду є невиконаними відповідачем, тому позовні вимоги є обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Відповідно до статті 2 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Згідно зі статтею 6 указаного Закону НКЦПФР здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. За приписами ч. 10, 14 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов`язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Пунктом 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів - у розмірі від тисячі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від п`яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; Як вбачається з матеріалів справи, за нерозміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів річної інформації емітента за 2018 рік постановою № 256-СХ-4-Е від 18.07.2019 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 3400 грн., а за неподання річної інформації емітента за 2018 рік до Комісії постановою № 257-СХ-4-Е від 18.07.2019 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 3400 грн. Правомірність винесення Комісією постанов від 18.07.2019 року № 256-СХ-4-Е та № 257-СХ-4-Е ніким не оскаржувалась та вказані постанови не скасовані, а отже є чинними. Крім того у цій справі не є спірним факт несплати відповідачем штрафу. Отже, оскільки ПАТ «ПТМ» не сплатило в добровільному порядку штраф у розмірі 6800 тис. грн, то наявні правові підстави для задоволення позовних вимог НКЦПФР. Щодо доводів відповідача про те, що спір у цій справі підсудний господарському суду, в провадженні якого перебуває провадження у справі про банкрутство ПАТ «Підпиємство теплових мереж», а тому на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ПАТ «ПТМ» фінансових санкцій (штрафу), застосованих до нього постановами Комісії від 18.07.2019р. № 257-СХ-4-Е та № 256-СХ-4-Е. Відповідно до Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1063/2011, Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Основними завданнями НКЦПФР є, серед іншого: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та похідних (деривативів); здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України; захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та законодавства про акціонерні товариства, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. Статтею 1 Закону № 448/96-ВР визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює НКЦПФР (стаття 5 цього Закону). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону № 448/96-ВР одним з основних завдань Комісії є захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень. На підставі пункту 14 статті 8 Закону № 448/96-ВР Комісія має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. Частиною третьою статті 11 Закону № 448/96-ВР передбачено, що в разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом НКЦПФР. Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, судова колегія дійшла висновку про те, що у спірних відносинах Комісія діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом № 448/96-ВР функціями щодо нагляду та контролю за ринком цінних паперів та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу. Таким чином, цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.02.2019 року по справі № 826/5635/17. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що спір про стягнення штрафу не може розглядатися за правилами КАС України, є помилковими. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Підприємство теплових мереж" - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 року по справі № 480/3808/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 02.03.2020 року