Постанова 4851 № 440/4197/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 р.Справа № 440/4197/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Мороза М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Подільської районної у м. Полтаві рада на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Костенко Г.В., м. Полтава) від 19.12.2019 року (повний текст складено 20.12.2019 року) по справі № 440/4197/19 за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Полтаві ради треті особи Полтавська міська рада, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Подільської районної у м. Полтаві щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 06.09.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу розміром 0,01 га на території Подільського району м. Полтава; зобов`язати Подільську районну у м. Полтаві раду розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу розміром 0,01 га на території Подільського району м. Полтава, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 440/4197/19 закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Полтаві ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавська міська рада, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Подільської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 8265,00 грн. Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив здійснити розподіл судових витрат на правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача 4320,00 грн. В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Також підтримав своє клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4320,00 грн., які понесені ним під час апеляційного розгляду справи. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати. Також послався на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених ним під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача у судовому засіданні, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Підставою для закриття провадження у цій справі слугувала заява позивача про відмову від позову у зв`язку з тим, що 05.12.2019 р. відповідач на сесії розглянув клопотання ОСОБА_1 від 06.09.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу розміром 0,01 га на території Подільського району м. Полтава. В свою чергу, у поданій заяві позивач також просив присудити всі понесені позивачем витрати у справі в сумі 10225,00 грн. Вирішуючи питання про розмір витрат понесених позивачем у справі, суд дійшов висновку, що відшкодуванню витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Подільської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 8265,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що 30.10.2019 р. між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання правничої допомоги в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 15-16). Згідно з квитанції на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (а.с. 14) ОСОБА_1 31.10.2019 р. сплатив 4455,00 грн, а саме: 720,00 грн. за проведення юридичної консультації Клієнту стосовно звернення до суду з адміністративним позовом до Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 1035,00 грн. за підбір нормативної бази. Аналіз судової практики у цій категорії справ шляхом пошуку та перегляду судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень; 2700,00 грн. за формування правової позиції у позовній заяві відповідно до установленої судової практики. Написання позовної заяви, виготовлення її копій та копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи. Крім того, згідно з квитанцією на оплату виконаних адвокатом робіт (а.с. 73) 27.11.2019 р. ОСОБА_1 сплатив 5670,00 грн, а саме: 870,00 грн. за вивчення та аналіз відзиву Подільської районної у м. Полтаві ради. Проведення юридичної консультації Клієнту стосовно подання відповіді на відзив та наслідки неподання такої; 825,00 грн. за вивчення та підбір нормативної бази щодо спростування заперечень Подільської районної у м. Полтаві ради викладених у відзиві на позовну заяву; 3975,00 грн. за написання відповіді на відзив Подільської районної у м. Полтаві ради на позовну заяву, виготовлення її копій, та копій всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості учасників справи. Загальна сума сплаченої позивачем правничої допомоги для розгляду справи складає 10125,00 грн. В той же час, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги щодо стягнення 1035,00 грн., які вказані як "підбір нормативної бази. Аналіз судової практики у даній категорії справ шляхом пошуку та перегляду судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень" та 825,00 грн. - "вивчення та підбір нормативної бази щодо спростування заперечень Подільської районної у м. Полтаві ради викладених у відзиві на позовну заяву", оскільки факт складання позову та відповіді на відзив включає в себе і необхідність опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції та підготовку відповідних документів (додатків). Тобто вказані послуги фактично були сплачені двічі та вже сплачувалися позивачем, а тому є необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КАС України). Відповідно ч. 3, 4 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Колегія суддів зазначає, що в межах цієї справи провадження у справі було закрите, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України). Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). З аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. На підтвердження понесених витрат позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правничої допомоги № 30/10 від 30.10.2019 р.; ордеру на представлення інтересів; звіту № 30/10 про виконані адвокатом роботи (надані послуги), в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу адвокатом та вартість цих робіт (наданих послуг); квитанції про оплату виконаних адвокатом роті (наданих послуг на суму 4455,00 грн.; звіту № 27/11 про виконані адвокатом роботи (надані послуги), в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу адвокатом та вартість цих робіт (наданих послуг); квитанції про оплату виконаних адвокатом роті (наданих послуг на суму 5670,00 грн. Враховуючи те, що при закритті провадження у справі судом здійснюється розподіл судових витрат (в тому числі і щодо витрат на правничу допомогу) та позивачем надані до суду першої інстанції докази на понесення таких витрат, в частині, що була задоволена судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8265,00 грн. У наданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач посилався на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, але ним не наведено обґрунтувань, в чому саме така неспівмірність полягає. Наведені представником відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції доводи з приводу ненадання доказів отримання коштів адвокатом від ОСОБА_1 , зокрема, не надання банківської квитанції чи книги обліку доходів і витрат судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки питання дотримання адвокатом законодавства з приводу оподаткування не є предметом розгляду у цій справі. Крім того, як зазначив позивач, розрахунок із адвокатом здійснювався не через банківську установу, а шляхом готівкового розрахунку, як це передбачено умовами договору від 31.10.2019 р., а факт отримання коштів адвокатом від ОСОБА_1 підтверджується наданими ним копіями квитанцій. Посилання представника відповідача на те, що позивач у справі сам є адвокатом, а тому не було необхідності укладати договір про надання правової допомоги судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки приписами законодавства України передбачено, що кожна особа має право отримання правової допомоги, а тому обмежень для позивача, як особи, яка саме адвокатом, користуватися послугами іншого адвоката не встановлено. Суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. входять до одного адвокатського об`єднання та здійснюють діяльність за однією і тією ж адресою, оскільки згідно про-файлів цих адвокатів, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України, ОСОБА_2 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 а ОСОБА_1 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Судом апеляційної інстанції також відхиляються доводи апелянта з приводу того, що позивач є учасником бойових дій, а тому мав право звернутися за безоплатної правовою допомогу, оскільки зазначена обставина не є обов`язком такої особи. Інші доводи апелянта на правомірність висновків суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу не впливають. Колегія суддів зауважує, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на це, відповідач, у разі заперечення зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас, відповідачем не фактично подано заперечень з приводу заявленого до відшкодування розміру судових витрат, не наведено доводів, які б свідчили про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт або непідтвердження вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами. З огляду на викладене, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в актах виконаних робіт (звітах), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8265,00 грн. Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 440/4197/19 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування. Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4320,00 грн., які понесені ним під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надано копії: звіту № 18/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги), в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), кількість витраченого часу адвокатом та вартість цих робіт (наданих послуг); квитанції про оплату виконаних адвокатом роті (наданих послуг на суму 4320,00 грн.; ордеру про надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом. В судовому засіданні представник відповідача послався на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 4320,00 грн. Зі змісту звіту № 18/02 вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом надані наступні послуги: 1) проведення юридичної консультації стосовно подання відзиву на апеляційну скаргу (вартість - 435,00 грн.); 2) вивчення, аналіз апеляційної скарги, підбір нормативної бази, аналіз судової практики у цій категорії справ шляхом пошуку та перегляду судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, формування правової позиції (вартість - 1425,00 грн.); написання відзиву на апеляційну скаргу (вартість - 2460,00 грн.). Колегія суддів зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в частині проведення юридичної консультації стосовно подання відзиву на апеляційну скаргу та вивчення, аналізу апеляційної скарги, підбору нормативної бази, аналізу судової практики у цій категорії справ шляхом пошуку та перегляду судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, формування правової позиції не підлягають відшкодуванню, оскільки наслідком вчинення адвокатом таких дій, в межах цих правовідносин, і є складання відзиву на апеляційну скаргу, тобто написання відзиву на апеляційну скаргу вже включає в себе попереднє проведення таких дій адвокатом. Що стосується наявності підстав для відшкодування витрат на правову допомогу в частині написання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 2460,00 грн., колегія суддів враховує те, що згідно звіту № 18/02 адвокатом на написання відзиву на апеляційну скаргу та виготовлення його копій, у відповідності до кількості осіб, що беруть участь у розгляді справи, витрачено 2 год. 44 хв. часу. В той же час, колегія суддів вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу в цій частині не співмірним із витраченим адвокатом часом, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем до суду подалася відповідь на відзив відповідача у справі, за подання якої позивачем заявлялася до відшкодування сума витрат на правову допомогу у розмірі 3975,00 грн. та яка була відшкодована позивачу за наслідками вирішення питання про розподіл судових витрат у суді першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що у наданій позивачем відповіді на відзив відповідача міститься нормативне обґрунтування з приводу обґрунтованості заявленої вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, яке за своє суттю та змістом майже повністю співпадає із тим нормативним обґрунтування, яке наводить у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу також наводиться обґрунтування з приводу суті заявлених позовних вимог, але ці обґрунтування не пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, оскільки ухвалою суду першої інстанції провадження у справі було закрите, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позовної заяви, тобто рішення по суті позовних вимог не ухвалювалося, а тому обґрунтування в цій частині не стоються справи, з урахуванням меж та предмету апеляційного оскарження. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в частині, що стосується написання відзиву та вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., які, на думку суду, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг в цій частині. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Подільської районної у м. Полтаві рада на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 440/4197/19 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі № 440/4197/19 - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільської районної у м. Полтаві ради (код ЄДРПОУ 05384710) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 (одну тисячу гривень) 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 02.03.2020 року