Постанова 4851 № 520/5127/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 р.Справа № 520/5127/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калитки О. М., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старосуда М.І. , за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 15.10.19 року по справі № 520/5127/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 0030745706 від 25.03.2019 щодо застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 7400,51 грн. за період з 21.10.2016 по 15.03.2019 та нарахуванню пені 1002,93 грн., прийняте Київським управлінням ГУ ДФС у Харківській області, податковий номер 39893720. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вважає рішення Київського управління Головного управління ДФС у Харківській області про застосування штрафних санкцій та перерахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 0030745706 від 25.03.2019 року щодо застосування штрафу у розмірі 7400,51 грн. за період з 21.10.2016 року по 15.03.2019 року та нарахуванню пені 1002,93 таким, що прийнято з порушенням вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", незаконним та у зв`язку з наведеним просить його скасувати. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 520/5127/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення. Скасовано рішення Київського управління ГУ ДФС у Харківській області від 25.03.2019 року № 0030745706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач також подав клопотання про заміну сторони, а саме Головного управління ДФС у Харківській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» та розпорядження Кабінету Міністрів від 21.08.2019 № 682-р. Згідно ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів вважає за можливе допустити заміну відповідача Головне управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку Київського управління Головного управління ДФС у Харківській області є платником єдиного податку 2 групи. Відповідачем винесено рішення від 25.03.2019 року № 0030745706, яким нараховано штрафні санкції на загальну суму 8 403,44 грн., з яких нараховано штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20% з 01.01.2015 року на суму 7 400,51 грн., а також нараховано пеню у розмірі 1 002,93 грн. (0,1% на суму недоїмки за кожний день прострочення платежу). Дане рішення направлено засобами поштового зв`язку позивачу та отримано ним 03.04.2019 року. Не погодившись з даним рішенням, позивач звернулась до Головного управління ДФС у Харківській області зі скаргами. Листом № 11140/ФОП/20-40-57-06-22 від 24.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області повідомлено про те, що рішення, з яким не погодилась ОСОБА_1 , винесено за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Вважаючи дії податкового органу незаконними позивач звернулась до суду з позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивачем своєчасно сплачено єдиний внесок у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду ІПН у платіжному дорученні, тому позивач не пропустив строк сплати податку, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій податковим органом є протиправним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Матеріалами справи встановлено, що заборгованість з єдиного податку утворилась з жовтня 2016р., оскільки сума єдиного внеску в розмірі 1276,00 грн., сплаченого за квитанцією № 67 від 17.10.2016 року не була зарахована податковим органом, так як у графі код ІПН виявлено помилку. Так, в платіжному документі від 17.10.2016 року ОСОБА_1 про сплату єдиного соціального внеску (710100000) в сумі 1288,76 грн. відсутні обов`язкові реквізити для внесення до інтегрованої картки платника податків, а саме: вказаний невірний реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , замість правильного НОМЕР_2. Пунктами 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов`язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок. Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі по тексту - Інструкція 22) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення платник заповнює так, щоб надати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких перераховуються кошти. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п. 2.29 Інструкції № 22 платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Абзацом 2 ц. 3.8 Інструкції № 22 зазначено, що банк не перевіряє правильність нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску. Крім того, відповідно до п 33.2 статті 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. Пунктом 129.6 статті 129 ПК України встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 листопада 2018 року у справі № 802/1634/15-а, аналіз зазначених норм права свідчить, що за наявності доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, зокрема свідчать про декларування платником податків податкового зобов`язання, надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого зобов`язання, наявність на рахунку в банку достатнього залишку коштів для сплати цього зобов`язання, податкове зобов`язання платника податків є виконаним. Натомість, в даній справі позивачем не підтверджено виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, зокрема надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого зобов`язання. Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно п. 4.1.3 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Таким чином, колегія суддів зазначає, що допущена позивачем помилка при заповненні реквізитів платіжного доручення по сплаті єдиного внеску не звільняє від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 0030745706 від 25.03.2019, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 520/5127/19 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 520/5127/19 скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова М.І. Старосуд Повний текст постанови складено 02.03.2020 року