Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3944/17

27.02.20 22-ц/812/399/20 Провадження №22-ц/812/399/20 Категорія 27 ПОСТАНОВА Іменем України 27 лютого 2020 року м. Миколаїв справа № 484/3944/17 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Цуркан І.І., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабкової Ольги Сергіївни - на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 10 грудня 2019 року під головуванням судді Панькова Д.А., повний текст судового рішення складений 17 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 17 листопада 2009 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, за яким останній отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, який відповідає строку дії картки. Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті http//privatbank.ua/terms складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 29 жовтня 2017 року складає 78 810 грн. 80 коп., з яких: 7 725 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом, ; 63 706 грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 150 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина, 3729 грн. 09 коп. - процентна складова. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.11.2009 року в розмірі 78 810 грн. 80 коп. та судовий збір в розмірі 1600 грн., а всього - 80 410 грн. 80 коп. В апеляційній скарзі представник відповідача - адвокат Бабкова О.С.- посилаючись на необ`єктивність рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказувала, що позивачем не було надано до суду першої інстанції будь-яких доказів видачі ОСОБА_1 карток, виписки по яким було надано Банком, окрім тієї, що була ним отримана 17 листопада 2009 року; надані позивачем витяги з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку не доводять, що відповідач погоджувався саме на такі умови, на які посилається Банк, не надано доказів про погодження сторонами типу кредитної лінії, розміру та строку внесення щомісячних платежів, відсотків, а також розміру та порядку нарахування пені і штрафу, доказів узгодження з відповідачем збільшення процентної ставки. Також просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволені позову. Належно повідомлені про час і місце розгляду справи сторони в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав. Задовольняючи у повному обсязі позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд виходив із його доведеності, проте не з усіма висновками суду можна погодитися. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 17 листопада 2009 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі чого відповідач отримав платіжну картку кредитка «Універсальна», за допомогою якої розпоряджався кредитними коштами. В анкеті-заяві ОСОБА_1 від 17 листопада 2009 року зазначено, що він згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також у вказаній анкеті-заяві зазначено, що розмір кредитного ліміту встановлено у сумі 500 грн., а базову процентну ставку за користування кредитними коштами - у розмірі 2,5 % на місяць (тобто 30 % на рік). Між тим, у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 7). Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 203) розмір встановленого за вказаним договором кредитного ліміту неодноразово змінювався та з 09 березня 2013 року був встановлений у розмірі 8 000грн. Згідно з наданим позивачем до суду першої інстанції розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 29 жовтня 2017 року складає 78 810 грн. 80 коп., з яких: 7 725 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом, ; 63 706 грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 150 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500 грн. - фіксована частина, 3729 грн. 09 коп. - процентна складова. Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилався на Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ та на Умови та правила надання банківських послуг. Між тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за вищевикладених обставин неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17 листопада 2009 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16 листопада 2017 року). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, зокрема відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про строки погашення відсотків за користування кредитними коштами, про розмір пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За такого відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. З огляду на викладене, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що є в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 та ним заперечуються, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 17 листопада 2009 року шляхом підписання анкети-заяви. Однак, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та дійшов такого, що ґрунтується на припущеннях, висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, а також неустойки, виходячи з того, що їх розмір та підстави стягнення визначені умовами договору, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачкою цих умов. Разом із тим, зі змісту власноручно підписаної відповідачем 17 листопада 2009 року анкети-заяви вбачається, що Банком та ОСОБА_1 були, зокрема, погоджені розмір первісно встановленого кредитного ліміту - 500 грн., базова процентна ставка за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць (тобто 30 % річних), строк дії кредитного ліміту, тобто кінцевий строк повернення кредиту, який співпадає зі строком дії платіжної карти (а.с. 7, 176-177). Такі обставини свідчать про прийняття позичальником запропонованих йому Банком умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору на узгоджених сторонами конкретних умовах кредитування, про які зазначено у вищевказаній анкеті-заяві позичальника. Як вбачається з виписки з особового рахунку відповідача (а.с. 89-95, 178-201) ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, поповнюючи рахунок за кредитним договором несвоєчасно та погашаючи заборгованість не у повному розмірі, внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами. Відповідачем існування заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами не спростовано. Згідно довідок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 117, 202) щодо виданих на підставі укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору кредитних карток та строку їх дії, термін дії виданої у 2014 році картки - до січня 2018 року включно. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1048 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами. Разом із тим, суд помилково погодився із розміром цієї заборгованості, який зазначений у наданому позивачем розрахунку до суду першої інстанції, оскільки цей розрахунок ґрунтується на умовах та тарифах, що не були погоджені сторонами. Відповідно до наданого позивачем до суду апеляційної інстанції розрахунку кредитної заборгованості відповідача, виконаного виходячи з процентної ставки 2,5% на місяць (30% на рік), тобто узгодженої сторонами у належній формі, заборгованість за тілом кредиту становить 5 240 грн. 34 коп, заборгованість по процентам за користування кредитом - 4 397 грн. 76 коп. (а.с. 210-214). Отже, всього з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 29 жовтня 2017 року у загальному розмірі 9 591грн.43коп., з яких 5 240 грн. 34 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4397 грн. 76 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими. Так, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Відповідно до змісту узгоджених сторонами у належній формі в заяві-анкеті позичальника умов укладеного кредитного договору не встановлено обов`язку відповідача повертати борг частинами, не передбачені строки внесення платежів на погашення процентів, а встановлений тільки кінцевий строк кредитування, який відповідає кінцевому строку дії картки. З виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що востаннє він погашав заборгованість за кредитом 13 січня 2015 року. Термін дії виданої відповідачу 07 квітня 2008 року на підставі укладеного 17 листопада 2009 року договору картки - до січня 2018 року включно. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з даним позовом 16 листопада 2017 року. Отже, строк позовної давності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не пропущений. Також є безпідставними посилання апеляційної скарги на недоведеність факту отримання ОСОБА_1 інших платіжних карток, виписки по яким було надано Банком, окрім тієї, що була ним отримана 17 листопада 2009 року, оскільки таке спростовується витягами з банківської інформації про клієнта ОСОБА_1 та фотографіями відповідача із кредитними картками КБ «ПРИВАТБАНК», що були ним отримані 17.11.2009р. (№ НОМЕР_1 ), 30.09.2013 року (НОМЕР_3), 07.04.2014 року ( НОМЕР_2 ) (а.с. 204-209). За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості підлягає зміні. Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог (12%) також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору за позовну заяву: з 1 600 грн. до 192 грн. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги (88 %) в розмірі 2 112 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Бабковою Ольгою Сергіївною - задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 17 листопада 2009 року в загальному розмірі 9 591грн.43коп. (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна гривня сорок три копійки). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відшкодування витрат на сплату судового збору за позовну заяву в розмірі 192 грн. 00 коп. (сто дев`яносто дві гривні). Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на сплату судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 2 112 грн. (дві тисячі сто дванадцять гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді: О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.