Постанова Велика Палата ВС № П/811/1640/17

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Київ Справа № П/811/1640/17 Провадження № 11-999апп19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Золотнікова О. С., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (суддя Пасічник Ю. П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (судді Семененко Я. В., Бишевська Н. А., Добродняк І. Ю.) у справі № П/811/1640/17 за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області Демецької Тетяни Миколаївни (далі - Держреєстратор), третя особа - ОСОБА_1 , про скасування рішення та ВСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Держреєстратора, у якому просила: - визнати неправомірним і скасувати рішення відповідача від 24 квітня 2017 року № 34904257 про відмову в державній реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 7,4202 га з кадастровим номером 3520884200:02:000:0327, розташовану за адресою: Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, Куйбишевська сільська рада (далі - спірна земельна ділянка); - зобов`язати Держреєстратора здійснити державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за позивачкою.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у справі № 383/1146/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року, задоволено її позов про визнання недійсним договору міни від 19 грудня 2014 року, укладеним між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення суду позивачка звернулась до відповідача із заявою про проведення відповідних реєстраційних дій, але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку погашено. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2017 року позов задовольнив: визнав неправомірним і скасував рішення Держреєстратора від 24 квітня 2017 року № 34904257 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов`язав відповідача вчинити дії щодо виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у спосіб, визначений пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

4. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2018 року залишив без змін постанову суду першої інстанції.

5. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що оскаржуване рішення Держреєстратора не узгоджується з вимогами Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), який визначає вичерпні підстави для відмови в державній реєстрації права. При цьому такого поняття, як «погашення права», вказаний Закон не визначає.

6. Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема норми, які визначають юрисдикцію цього спору.

8. На думку скаржника, спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

9. У зв`язку з викладеним скаржник просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрити. Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу позивачка вказала, що заперечує проти касаційної скарги третьої особи, вважає її безпідставною, необґрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню, натомість суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального і процесуального права та дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову. Рух касаційної скарги

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 12 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

13. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року у справі № 383/1146/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача: приватний нотаріус Задніпряний О. А., Фермерське господарство «Еталон-2014». Визнано недійсним договір міни від 19 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , про обмін спірної земельної ділянки вартістю 113 тис. 275 грн на земельну ділянку площею 0,01 га з кадастровим номером 3520885600:02:000:4501, розташовану за адресою: Кіровоградська обл., Бобринецький р-н, Новоградівська сільська рада, вартістю 153 грн; скасовано державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

14. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року. 15. 19 квітня 2017 року позивачка подала до Держреєстратора вказане рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області з метою його виконання.

16. Рішенням від 24 квітня 2017 року № 34904257 Держреєстратор відмовив ОСОБА_2 в реєстрації за нею права власності на спірну земельну ділянку, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку погашено.

17. Вважаючи неправомірним вказане рішення Держреєстратора, позивачка звернулася до суду із цим позовом. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду та прийняття рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

21. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

23. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

24. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень

28. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

29. Як убачається з рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року та поданих до суду першої інстанції заперечень Держреєстратора, 07 квітня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, яке 19 грудня 2014 року припинено на підставі договору міни, а право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 . 30. 29 травня 2016 року, тобто до набрання законної сили рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Держреєстратора із заявою про поділ спірної земельної ділянки, на підставі якої було проведено державну реєстрацію права власності щодо поділу спірної земельної ділянки. 31. 24 квітня 2017 року Держреєстратор прийняв рішення про відмову ОСОБА_2 в реєстрації за нею права власності на спірну земельну ділянку, оскільки після 29 травня 2016 року земельна ділянка як об`єкт права вже не існувала у зв`язку з її поділом та закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

32. Отже, хоч рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2016 року скасовано державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , але фактично ця земельна ділянка продовжує перебувати в його власності, оскільки шляхом поділу остання перетворилася в нові об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за вказаною третьою особою.

33. Таким чином, фактично існує спір щодо порушення права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку внаслідок реєстрації за ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку шляхом її поділу та закриття відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта права, що належить позивачці.

34. За таких обставин цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови в реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , скільки правомірності здійснення третьою особою поділу спірної земельної ділянки та реєстрації за цією особою права власності, що призвело до порушення права позивачки на володіння належним їй об`єктом нерухомого майна.

35. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в межах спірних правовідносин фактично порушено саме цивільні права позивачки як власника належного їй об`єкта нерухомого майна, тобто існує спір про право, а тому обраний позивачкою спосіб захисту не призведе до відновлення її порушених прав.

36. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

37. Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду та прийняття рішення судом першої інстанції) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

38. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

39. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

40. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

41. Ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

42. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

43. З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

44. Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи, що спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного речового права позивачки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

45. При цьому належному способу захисту відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, а належним відповідачем є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно.

46. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

48. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

49. За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження.

50. Відповідно до частини третьої статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

51. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Роз`яснити ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та що вона має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Золотніков Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська О. Р. Кібенко