Ухвала КАС ВС № 200/5295/19-а

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 28 лютого 2020 року м. Київ справа №200/5295/19-а провадження №К/9901/4424/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 200/5295/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в: 13.02.2020 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 200/5295/19-а. Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що вказану скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, якою було скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 200/5295/19-а. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Колегія суддів встановила, що касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки заявниця у касаційній скарзі не зазначила жодної з передбачених статтею 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга. Водночас за правилами пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі, з-поміж іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, заявниця оскаржує до суду касаційної інстанції постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, якою було скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2019.у справі № 200/5295/19-а. Водночас у прохальній частині касаційної скарги заявниця просить суд тільки скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 та не зазначає жодних вимог щодо рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2019. Зважаючи на це заявниці слід уточнити вимоги касаційної скарги стосовно оскарження судових рішень із зазначенням їхніх правильних найменувань (постанова, рішення) та меж їхнього оскарження (вказати, яке судове рішення скаржник просить скасувати, та яке судове рішення заявниця просить залишити в силі або яке нове судове рішення просить ухвалити безпосередньо суд касаційної інстанції тощо). Також колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Водночас згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Верховний Суд встановив, що передбачений зазначеною статтею строк на касаційного оскарження заявниця пропустила, оскільки оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалене 17.12.2019, натомість касаційна скарга подана 13.02.2019 (згідно з відтиском штемпеля оператора поштового зв`язку «Укрпошта» на конверті, у якому надійшла касаційна скарга). Утім заяви про поновлення строку на касаційне оскарження до касаційної скарги заявниця не долучила й належних доказів (поштового конверта, у якому заявниці була надіслана копія оскарженого судового рішення, з відтиском штемпеля поштової установи) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження також не надала. Водночас відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Заявниця не долучила до касаційної скарги документ про сплату судового збору. За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту першого пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 гривню. Позовна заява подана фізичною особою 2019 року й містить одну позовну вимогу немайнового характеру, тобто розмір судового збір під час подання зазначеного позову становив 768,40 грн. Отже, за подання цієї касаційної скарги судовий збір має бути сплачений в розмірі 1 536,80 грн (768,40 грн х 200 %). За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Також матеріали касаційної скарги не містять її копій відповідно до кількості учасників справи, а тому заявник мусить надіслати суду копію касаційної скарги разом з долученими до неї матеріалами для відповідача у справі. Водночас Верховний Суд встановив, що касаційна скарга частково (фрагментарно) викладена російською мовою. Колегія суддів звертає увагу заявниці на те, що відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, а згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Також у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 № 10-рп/99 у справі № 1-6/99 за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України). За приписами частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді та заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою. Така позиція касаційного суду щодо питання мови адміністративного судочинства (і також й стосовно вимог щодо мовного оформлення процесуальних документів в адміністративному судочинстві) відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06.07.2016 в справі № 21-1092а16. Водночас колегія суддів не вбачає жодних підстав для відступлення від зазаначеного правового висновку. З огляду на наведене касаційна скарга має бути викладена державною (українською) мовою. У разі, якщо заявниця не володіє українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за кошт Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа може звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: (1) подати касаційну скаргу, виклавши повністю її текст державною (українською) мовою, та надати копії касаційної скарги й долучених до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; (2) зазначити передбачену (передбачені) пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України підставу (підстави), на яких подається касаційна скарга; (3) подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та наданням відповідних доказів на підтвердження таких обставин; (4) уточнити вимоги касаційної скарги стосовно оскарження судових рішень із зазначенням їхніх правильних найменувань (постанова, рішення) та меж їхнього оскарження, (5) а також надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн. Керуючись приписами статей 169, 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 200/5295/19-а залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб