Постанова 4811 № 461/8850/15-ц

Справа № 461/8850/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В. Провадження № 22-ц/811/3386/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М. Категорія: 43 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - Курій Н.М., суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П., за секретаря Матяш С.І., з участю представника ОСОБА_1 адвоката Микитюка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року, постановлене в складі головуючого - судді Государського А.В., в с т а н о в и в : ПАТ «Ідея Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №802.700076 від 27.03.2008 року про надання кредиту в розмірі 76664,05 грн. терміном до 27.03.2015 року для придбання транспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,96 % річних згідно з графіком щомісячних платежів. З метою забезпечення виконання основного зобов`язання між позивачем та ОСОБА_2 12.01.2015 року укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає за зобов`язання позичальника в сумі 50 грн. Позивач стверджував, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 225706,38 грн., яка включає в себе: 68926,26 грн. прострочений борг (за вирахуванням солідарного зобов`язання в сумі 50 грн.); 80585,03 грн. прострочені проценти; 606,69 грн. строкові проценти; 75308,4 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання; 280 грн. віндикаційні витрати; стягнути солідарно з відповідачів суму сплаченого судового збору. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 (п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на корить Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 225706 грн., 38 коп., яка включає в себе: 68926,26 грн. прострочений борг (за вирахуванням солідарного зобов`язання в сумі 50 грн.); 80585,03 грн. прострочені проценти; 606,69 грн. строкові проценти; 75308,4 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання; 280 грн. віндикаційні витрати. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1128 грн. 78 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 1128 грн. 78 коп. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та зробив висновки невідповідні обставинам справи. Посилається на те, що за кредитним договором №802.700076 від 27.03.2008 року, укладеним між нею та ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», транспортний засіб марки «FAW» виступав в якості застави та за спільною домовленістю із банком вказаний транспортний засіб був переданий у відомчість, розпорядження та власність банку, який зобов`язувався прийняти вказане майно в рахунок погашення її заборгованості. Це підтверджується копією відповіді № 31/9/3/746-адв на адвокатський запит № 1 від 07 вересня 2019 року, в якій зазначено, що транспортний засіб марки «FAW» був 29 березня 2012 року перереєстрований із ОСОБА_1 на іншу особу, у зв`язку із відчуженням. На думку відповідачки, вказаною дією нею було погашено заборгованість перед позивачем. Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на те, що банк з метою зміни територіальної підсудності справи залучив у якості поручителя невідому особу - ОСОБА_2 . Із витягу з сайту «Судова влада» прослідковується, що дана особа стала поручителем у майже 50 кредитних правовідносинах, де кредитором був саме ПАТ «Ідея Банк». Із цього випливає, що є злочинна змова між ОСОБА_2 та посадовими особами ПАТ «Ідея Банк». Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ідея Банк». Представник АТ «Ідея Банк» Жовтонецький В.М. в судове засідання не прибув, хоча був присутній в попередньому судовому засідання 24 грудня 2019 року та був повідомлений належним чином про дату відкладення розгляду справи на 25 лютого 2020 року, про що особисто розписався у повідомленні, а тому апеляційний суд вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності представника АТ «Ідея Банк». Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Донченко Т.М. адвоката Микитюка Р.В., дослідивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення, зазначених вище вимог закону не дотримався. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що поданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором №802.70076 від 27.03.2008 року, за яким станом на 10.07.2015 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 225706,38 грн., яка включає в себе: 68926,26 грн. прострочений борг (за вирахуванням солідарного зобов`язання в сумі 50 грн.); 80585,03 грн. прострочені проценти; 606,69 грн. строкові проценти; 75308,4 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання; 280 грн. віндикаційні витрати, проведений позивачем правильно. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості належить задовольнити, оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором №802.70076 від 27.03.2008 року, забезпечене порукою, внаслідок чого виникла відповідна заборгованість перед позивачем, і це стверджується представленими суду письмовими доказами, а також зумовлює солідарну відповідальність відповідача-поручителя. Однак, апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає, що такі не відповідають обставинам справи. В суді апеляційної інстанції представник Акціонерного товариства «Ідея Банк» - Карпець Ю.В. подала заяву, в якій просила прийняти відмову від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 . 25 лютого 2020 року Львівським апеляційний судом постановлено ухвалу, якоюприйнято заяву представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» Карпець Юлії Володимирівни про відмову від позову в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 , визнано нечинним рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 (п`ятдесят) грн. та провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостів частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині позовних вимог банку щодо ОСОБА_1 . З матеріалів справи встановлено, що 27.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Плюс Банк» (правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк») як кредитором, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір №802.70076 про надання кредиту в розмірі 76664,05 грн. терміном до 27.03.2015 року для придбання транспортного засобу FAW CA 1051K26L4R5 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 у ТзОВ «ВФ Авто» (продавець) (арк.спр.13-14). Пунктами 5.1, 5.2 Кредитного договору передбачено, що Банк має право на одержання від Позичальника, а Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку процентні платежі (проценти та плату за кредитне обслуговування) від суми кредиту, а також інші платежі (комісії), пов`язані з користування кредитом та обслуговуванням Позичальника за цим Договором, у розмірах, порядку та в строки (терміни), передбачені цим Договором. Позичальник у порядку та строки передбачені цим Договором, сплачує Банку проценти в розмірі 16%. 27 березня 2008 року між ОСОБА_1 (заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Плюс Банк» (заставодержатель) укладено договір застави транспортного засобу згідно з яким ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №802.70076 від 27 березня 2008 року передала в заставу банку транспортний засіб марки FAW CA 1051K26L4R5 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований 1-шим МРВ ДАІ м. Коломия 27 березня 2008 року (арк. спр. 18). Згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (дата видачі витягу 25.04.2008 року), об`єктом обтяження є транспортний засіб, FAW CA 1051K26L4R (бортовий - С) 2008 року випуску, синій колір, номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , обтяжувачем є Відкрите акціонерне товариство «Плюс Банк», боржник ОСОБА_1 (арк. спр. 22-23). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки FAW CA 1051K26L4R5 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право керування цим автомобілем, що зазначено в особливих відмітках, в яких також зазначено про кредит в «Плюс Банк» (арк. спр. 24). ПАТ «Ідея Банк», звернувшись з цим позовом, до суду надало розрахунок заборгованості (арк. спр. 25) станом на 10.07.2015 року відповідно до якого сума простроченого боргу становить 68976,26 грн., прострочені проценти 80585,03 грн., строкові проценти 606,69 грн., разом пеня (з 10.07.2014р. по 10.07.2015р.) 75308,40 грн., віндикаційні витрати 280 грн., загальна заборгованість 225756,38 грн. Суд першої інстанції, стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 225706 грн., 38 коп. вважав зазначений вище розрахунок заборгованості, наданий представником позивача за кредитним договором №802.70076 від 27.03.2008 року, таким, що проведений правильно. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що транспортний засіб марки «FAW» виступав в якості застави та на нього була накладена заборона на відчуження без дозволу банку, а тому самостійно вона не могла відчужити транспортний засіб. За спільною домовленістю між нею і банком вказаний транспортний засіб був переданий у відомчість, розпорядження та власність банку, який зобов`язувався прийняти вказане майно в рахунок погашення її заборгованості, у зв`язку з чим вказаною дією нею було повністю погашено заборгованість перед банком. ОСОБА_1 надала до апеляційної скарги відповідь на адвокатський запит № 1 від 07 вересня 2019 року № 31/9/3/746-адв, в якій зазначено, що транспортний засіб марки FAW модель CA 1051K26L4R5, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак № НОМЕР_3 за громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 не зареєстрований та 29 березня 2012 року перереєстрований у Івано-Франківському МРЕВ з ОСОБА_1 на нового власника (арк. спр. 95-96). АТ «Ідея Банк» відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавало. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). В силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Суд першої інстанції в порушення вказаних процесуальних норм не вжив заходів щодо повного та всебічного встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. Відповідно до частин 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не може заперечуватися, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Беручи до уваги, що позов пред`являвся з підстав, які виникли з договірного зобов`язання, і обґрунтовувався відповідним чином, наявність у позивача правової підстави для пред`явлення вимог підлягає перевірці судом під час розв`язання спору. Розрахунок боргу повинен ґрунтуватися на умовах договору передусім щодо динаміки платежів за договором і їх зарахуванні на погашення складових боргу, що має ключове значення в контексті обґрунтованості розрахунку та визначення предмету стягнення (в даному випадку предмету позову). ПАТ «Ідея Банк», звернувшись з цим позовом до суду, надало розрахунок заборгованості станом на 10.07.2015 року за кредитним договором №802.70076 від 27.03.2008 року, який був покладений в основу оскарженого рішення суду. Однак, зазначений вище розрахунок пред`явленого до стягнення боргу не можна визнати коректним і обґрунтованим, оскільки цей розрахунок заборгованості фактично не є розрахунком, а лише перелічує складові заборгованості (арк. спр. 25), відтак, такий не може слугувати належною підставою для визначення предмету позову та стягнення коштів у заявлених позивачем розмірах. Ураховуючи викладені вимоги закону, обставини справи, з метою виконання вимог цивільного законодавства, неповного встановлення судом першої інстанції обставин справи, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи 24 грудня 2019 року з участю представника АТ «Ідея Банк» - Жовтонецького В.М. надано можливість АТ «Ідея Банк» представити відповідні дані на спростування доводів апеляційної скарги позивача, зокрема надати обґрунтований розрахунок суми заборгованості за весь період користування кредитом з вказанням періодів сплати певних коштів, залишку тіла кредиту після поступового погашення кредиту, прострочених та нарахованих відсотків, а також нарахованих штрафних санкцій з урахуванням доводів апелянта про повернення банку заставного рухомого майна. Проте, позивачем на спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в неї зобов`язань перед банком, такого детального розрахунку заборгованості апеляційному суду надано не було. Разом з тим, представником АТ «Ідея Банк» Жовтонецьким В.М. подано клопотання, в якому зазначено, що 30.09.2015 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» було укладено Договір факторингу №30/09-1, за умовами котрого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, стягнення заборгованості за котрим є предметом позову у цій справі. Надалі, 28.02.2017 року АТ «Ідея Банк» надало ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» також дозвіл на відчуження придбаних прав вимоги за №12.4.2/22789. АТ «Ідея Банк» просило подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням того, що право вимоги за кредитним договором більше не належить АТ «Ідея Банк», котре на даний час є позивачем у цій справі. До зазначеного клопотання позивачем подано копію Договору факторингу №30/09-1 від 30 вересня 2015 року та витяг з Акту прийому-передачі прав вимог від 30.09.2015 року згідно з яким ПАТ «Ідея Банк» передало ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо загальної суми заборгованості 69148,41 грн. Крім того, у цій справі подано заяву представником Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» - Олешек О.М., в якій представник просила замінити у цій справі позивача АТ «Ідея Банк» на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» із позовними вимогами останнього до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 69148,41 грн. Представник ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» - Олешек О.М. в заяві зазначила, що 30.09.2015 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» був укладений Договір факторингу №30/09-1, за умовами котрого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором, стягнення заборгованості за котрим є предметом позову у цій справі. Надалі, 28.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СЕРЕТ», яке змінило найменування на Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» (далі по тексту ТОВ «НФС»), було укладено Договір Факторингу №28/02-1 згідно з яким право вимоги за кредитним договором було відступлено ТОВ «НФС» у розмірі 69148,41 грн., що складається з: 68976,26 грн. заборгованість за основним боргом, 172,15 заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, комісіями та іншими платежами. Представник ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» - Олешек О.М. просила, з урахуванням того, що сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «НФС» за кредитним договором станом на 21.02.2020 року становить 69148,41 грн., провести заміну позивача на ТОВ «НФС» із позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 69148,41 грн. До заяви про заміну сторони представником подано копію Договору факторингу №30/09-1 від 30 вересня 2015 року та витяг з Акту прийому-передачі прав вимог від 30.09.2015 року згідно з яким ПАТ «Ідея Банк» передало ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо загальної суми заборгованості 69148,41 грн. Також до заяви подано копію Договору факторингу №28/02-1 від 28 лютого 2017 року та витяг з Акту приймання-передачі прав вимог до боржників від 28 лютого 2017 року згідно з яким ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» передало ТзОВ «Фінансова компанія «СЕРЕТ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо загальної суми заборгованості 69148,41 грн. Згідно з поданим представником заявника Статуту ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», це товариство утворилось внаслідок зміни назви ТзОВ «Фінансова компанія «СЕРЕТ» відповідно до рішення Загальних Зборів Учасників Товариства (протокол №10/2017 від 27 червня 2017 року) і є правонаступником всіх його прав і обов`язків. Дослідивши та розглянувши клопотання АТ «Ідея Банк» та заяву представника ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» - Олешек О.М. про заміну позивача, заслухавши думку представника ОСОБА_1 адвоката Микитюка Р.В., щодо заявлених клопотань, апеляційний суд доходить висновку, що такі є необґрунтованими та не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції з огляду на таке. З матеріалів справи встановлено, що 11 серпня 2015 року ПАТ «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором (арк. спр. 2-5). Оскарженим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 225706 грн., 38 коп. та судовий збір в розмірі 1128 грн. 78 коп. (арк. спр. 44-46). 27 квітня 2018 року представник ПАТ «Ідея Банк» - Жовтонецький В.М. звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про видачу виконавчих листів на підставі зазначеного вище рішення суду, яке набрало законної сили (арк. спр. 51). 16 травня 2019 року представник АТ «Ідея Банк» - Попадюк Я.З. звернулася до Галицького районного суду м. Львова із заявою, в якій просила поновити строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання (арк. спр. 53-60). Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 травня 2015 року заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено, поновлено Акціонерному товариству «Ідея Банк» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів за рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року по справі № 461/8850/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором (арк. спр. 66-67). 02 серпня 2019 року представник ПАТ «Ідея Банк» - О.Я. Кавецький звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою про надіслання копії зазначеної ухвали на адресу банку і така була направлена судом та отримана банком 10 липня 2019 року (арк. спр. 74-78). Зазначена послідовність дій позивача у цій справі щодо отримання виконавчих листів для виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 на корить ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 225706 грн., 38 коп. відбулася після укладення Договору факторингу №30/09-1 від 30 вересня 2015 року згідно з яким ПАТ «Ідея Банк» передало ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» право вимоги до боржника ОСОБА_1 та свідчить про те, що фактично у цій справі всі процесуальні дії від свого імені здійснювало АТ «Ідея Банк», а тому саме воно є належною стороною у цій справі. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що подане представником АТ «Ідея Банк» Жовтонецьким В.М. 24 лютого 2020 року клопотання, в якому АТ «Ідея Банк» просило подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням того, що право вимоги за кредитним договором більше не належить АТ «Ідея Банк», котре на даний час є позивачем у цій справі, є безпідставними, оскільки АТ «Ідея Банк» вчинялись всі процесуальні дій під час розгляду справи в суді першої і апеляційної інстанції після 30 вересня 2015 року, що свідчить про визнання АТ «Ідея Банк», що саме воно є належним позивачем у цій справі. Суд апеляційної інстанції також відхиляє подану 24 лютого 2020 року представником ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» - Олешек О.М. заяву, в якій представник просила, з урахуванням того, що сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «НФС» за кредитним договором станом на 21.02.2020 року становить 69148,41 грн., провести заміну позивача на ТОВ «НФС» із позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 69148,41 грн. у зв`язку з таким. У разі укладення договору про відступлення права вимоги між кредитором та іншою особою (новим кредитором) у період розгляду справи проводиться заміна сторони у справі. У разі укладення договору про відступлення права вимоги після ухвалення рішення, така заміна проводиться шляхом заміни сторони виконавчого провадження. При цьому заміна сторони виконавчого провадження може проводитися не лише після відкриття виконавчого провадження, а і до відкриття виконавчого провадження, оскільки новий кредитор набуває права на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. З матеріалів справи встановлено, що ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» не зверталося до суду першої інстанції про видачу виконавчих листів у цій справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 225706 грн., 38 коп., а лише звернулось із заявою 24 лютого 2020 року до суду апеляційної інстанції та просило провести заміну позивача на ТОВ «НФС» із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 69148,41 грн. До цієї заяви представником ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» надано копію договору факторингу та витяг з Акту прийому-передачі прав вимог, який не містить підписів сторін за цим актом, і хоча договір факторингу і підписаний сторонами: головою правління ПАТ «Ідея Банк» та керівником ТзОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» (пізніше перейменовано в ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС»), проте, в ньому відсутня будь-яка інформація про договори, право вимоги за якими переходить до нового кредитора. Крім того, заявник не долучив доказів проведення розрахунку з первісним кредитором, що у сукупності ставить під сумнів існування між сторонами договірних зобов`язань щодо відступлення права вимоги, а зокрема щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №802.70076 від 27 березня 2008 року. У зв`язку з наведенем, апеляційний суд в судовому засіданні 25 лютого 2020 року відмовив у заміні позивача АТ «Ідея Банк» на правонаступника ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», що не позбавляє права останнього на самостійне звернення з позовом до суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до засад змагальності сторін за ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Із відповіді на адвокатський запит № 1 від 07 вересня 2019 року № 31/9/3/746-адв встановлено, що транспортний засіб марки FAW модель CA 1051K26L4R5, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак № НОМЕР_3 за громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 не зареєстрований та 29 березня 2012 року перереєстрований у Івано-Франківському МРЕВ з ОСОБА_1 на нового власника. Також із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 мала лише право керування цим автомобілем, який виступав в якості застави та на нього була накладена заборона на відчуження без дозволу банку, а тому суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідач самостійно не могла відчужити цей транспортний засіб. Жодних доказів на спростування зазначених в апеляційній скарзі обставин АТ «Ідея Банк» не подано, та обсяг заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором з усіма її складовим позивачем не доведено, а тому апеляційний суд вважає недоведеним наявність у відповідача кредитної заборгованості в розмірі 225706,38 грн. За таких обставин, оскільки АТ «Ідея Банк» у належний процесуальний спосіб не довів своїх вимог, апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» (попередня назва Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Пунктом другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» (попередня назва Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівідмовити. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 їй визначено до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1693 грн. 17 коп., який нею було сплачено, що підтверджується наданою апелянтом квитанцією (арк. спр. 108, 110), а тому з позивача на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір в розмірі 1693 грн. 17 коп. Керуючись п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2015 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» (попередня назва Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівідмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1693 (одна тисяча шістсот дев`яносто три) гривень 17 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року. Головуючий Курій Н.М. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.